15. Сонети Шекспіра. Теми, мотиви, художня своєрідність.

Шекспіром було написано 154 сонети, і більша їхня частина була створена в кінці 16 ст.. Літературознавці вважають, що поштовхом до задуму циклу з 154 віршів було знайомство Шекспіра із збіркою сонетів Сідні “Арістофель і Стелла”. Писав свої сонети Шекспір для елітарного кола знайомих, серед яких були титуловані особи. Тому вони не друкувались. Але шанувальники поезії поступово дізнались про них, бо поширювались їх так звані “рукописні” видання. Основний зміст сонетів – це розповідь поета про глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до «смаглявої леді». Поетом володіють дві сильні пристрасті – дружба й кохання, найдорожчі йому дві людини – друг і «смаглява леді».

Весь цикл сонетів розпадається на окремі тематичні групи

1.Сонети, присвячені другу, випробуванню дружби; 2.Гіркота розлуки;3.Перше розчарування у другові;4.Туга і побоювання;5.Зростаюче відчуження і меланхолія;6.Суперництво і ревнощі до інших поетів;7.«Зима» розлуки;8.Торжество відновленої дружби;9.Сонети, присвячені смуглявій коханці;10.радість і краса любов

Звернувшись до строгої форми сонета, Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм. Він наповнив сонети багатим змістом, глибокою думкою, хвилюючим людським почуттям, надав їм різноманітного звучання , високої поетичної довершеності.

16.Періодизація творчості Шекспіра.

Зазвичай в драматургії Шекспіра виділяють чотири періоди, але часто перші два об'єднують в один. Тож зупинемось на 3-ступеневій періодизації.

Перший пеіод (1590 – 1600) – називають оптимістичним. у творах цього періоду переважає радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєрадісних,соціальних суперечностей, але він упевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. В цей відтинок часу написані драми-хроніки («Генріх VI» ч2,3; «Річард ІІІ», «Річард ІІ», «Король Джон» та ін.), ранні трагедії («Тіт Адронік», «Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар»), поеми («Лукреція», «Венера і Адоніс»), комедії («Сон літньої ночі», «Дванадцята ніч», «Як вам це сподобається» та ін) та сонети.

Другий період (1601 – 1608) – трагічний. Цей період припадає на часпоглиблення соціально-політичних суперечностей в країні. Драматург заглибився в аналіз суперечностей людського життя й створив усі великі трагедії. Три комедії, написані у цей час, також позначені трагічним світосприйняттям.Трагедії: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра». Комедії: «Троїл і Крессіада», «Кінець діло вінчає», «Міра за міру».

Третій період (1609 – 1613) – називають романтичним. Сюди належать своєрідні за жанровими особливостями 4 п’єси, які називають чи то трагікомедіями, чи романтичними драмами, а ткакож остання історична хроніка «Генріх VIII».П’єси: «Перікл», «Цимбелін», «Зимова казка», «Буря».Значне місце в драмах посідає казково-фантастичний елемент.