Тема 4. Планування діяльності видавничого підприємства

4.1. Поняття планування.

4.2. Методологія планування.

4.3. Види планування.

4.4. Основні напрями планування підприємницької діяльності.

4.5. Мета, завдання та процедура складання бізнес-плану.

4.1. Поняття планування

Планування - функція управління. Управління і його сучасний різновид менеджмент - це об'єктивно необхідна сфера людського існування. її об'єктивність пояснюється тим, що будь-яка діяльність (процес, виробництво тощо) здійснюється як в просторі, так і в часі, тобто має певну тривалість, причому ця тривалість спрямована в майбутнє. Тому виникає необхідність управляти діяльністю людини, і ця необхідність тим важливіша, чим більш значущі майбутні результати для окремої особи чи колективу. Можна сформулювати загальний зміст управління так: цілеспрямована дія на об'єкт управління для досягнення заздалегідь встановленої мети в інтересах суб'єкта управління. В наведеному формулюванні об'єкт має декілька різновидів, а саме:

1) фізична особа;

2) структура (підрозділ, установа, суспільство тощо);

3) матеріальний елемент (устаткування, прилад, апарат тощо);

4) процес (технологічний, інформаційний, культурний тощо).

Характеристика об'єкта відповідає на питання: "ким (чим) управляють?".

Мета - це стан (параметри, результати) об'єкта, які становлять інтерес для суб'єкта управління. Відповідає на питання: "чого треба досягти?".

Суб'єкт — особа або структура, яка здійснює управлінську дію. Відповідає на питання: "хто управляє?".

Функції управління (обов'язкові складові частини) загальновідомі й в укрупненому вигляді включають: планування, організацію, мотивацію, контроль, регулювання, облік, аналіз. Кожний управлінський цикл містить всі функції, які складають систему (взаємопов'язаний комплекс) і реалізуються за принципом "зворотного зв'язку", тобто планування базується на результатах аналізу попереднього циклу і, в свою чергу, обумовлює характер здійснення всіх інших функцій у поточному циклі управління.

Існує багато розумінь сутності планування і, відповідно, велика кількість формулювань цього поняття. Наведемо два, які можна вважати найбільш відповідними. Узагальнюючий зміст планування - система дій, потрібних, щоб подолати розбіжність між тим станом об'єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб'єкта управління, і тим, який є бажаним (заданим). Зміст планування у соціально-економічній сфері - формування програми, темпів і пропорцій розвитку об'єкта управління для досягнення заздалегідь визначених соціальних і економічних результатів в інтересах суб'єкта управління.

Головні (ключові) параметри планування в соціально-економічній сфері в ринкових умовах такі: 1) пріоритети (як конкретизація мети управління); 2) вибір (як наслідок наявності альтернативних рішень); 3) ризик (як наслідок об'єктивної непередбаченості майбутнього).

Пріоритет - це певний параметр стану об'єкта управління, який особливо важливий для суб'єкта управління і в досягненні якого полягає мета і зміст процесу управління.

Проблема пріоритету має два аспекти: по-перше, його встановлення, тобто визначення параметра (показника) або сукупності показників, які найбільшою мірою відповідають меті та забезпечують інтереси суб'єкта управління; по-друге, його оцінка, тобто визначення кількісної характерис­тики показників, які бажано досягнути в інтересах суб'єкта управління. Встановлення пріоритетів і методів їх оцінки - функція суб'єкта управління. Це одна з найскладніших і найважливіших проблем планування. Складність і важливість правильного встановлення пріоритетів і достовірної їх оцінки зростає з ростом рівня управління - від мікро- до макрорівня.

Проблема вибору також має два аспекти: по-перше, названий вище вибір пріоритету, який обумовлює перспективний стан об'єкта і мету планування; по-друге, вибір шляхів досягнення заданого (або бажаного) рівня планових параметрів. Перше завдання передбачає вибір з кількох найважливіших параметрів чи їх сукупностей такого варіанта, який найбільше відповідає меті управління і інтересам суб'єкта. Друге завдання полягає в пошуку оптимального шляху для досягнення заданих цілей. Такий пошук, як правило, здійснюється за умов обмеження в часі і в ресурсах (матеріальних, трудових, фінансових) з метою їх ефективного використання. Це завдання, по суті, і є головним змістом планування.

Ризик - це характеристика невизначеності, притаманної управлінським процесам і, в першу чергу, плануванню. В спеціальній літературі зустрічаються різні формулювання поняття ризику, відмінні за деякими ознаками, в залежності від сфери діяльності, характеру впливу ризику на її результати, способів оцінки тощо. Пропонується таке формулювання: ризик - це ймовірність настання події, яка може мати негативні наслідки для процесу і результатів управління. З ризиком пов'язані і визначення мети управління (помилковий вибір пріоритетів, недостовірна їх оцінка), і вибір шляхів її досягнення. Ризик, як категорія управління, вимагає вирішення таких питань: види ризику, способи оцінки, форми врахування.

Види ризику можна класифікувати за такими ознаками: 1) за вагомістю наслідків - допустимий, критичний, катастрофічний; 2) за ступенем охоплення об'єктів управління - систематичний (недиверсифікований), несистематичний (диверсифікований); 3) за причинами і джерелами виникнення - природний, соціально-політичний, нормативно-законодавчий, фінансово-економічний, виробничий.

Вагомість наслідків - це небезпека негативних фінансових результатів. З цієї позиції розрізняють: допустимий ризик - небезпека неотримання прибутку, критичний - небезпека неотримання виручки від реалізації, катастрофічний - небезпека втрати майна (банкрутство).

Охоплення ризиком об'єктів управління обумовлене залежністю від управлінських рішень на державному рівні. Систематичний (недиверсифікований) ризик є небезпекою для всіх об'єктів (підсистем) управління. Наприклад, стосовно управління економікою, зміна податкової політики буде впливати на результати діяльності будь-якої підприємницької структури. Несистематичний (диверсифікований) ризик є ризиком окремих об'єктів (підсистем) управління і може не стосуватися інших. Його ефективніше можна врахувати та компенсувати за допомогою відповідної управлінської стратегії, ніж систематичний, оскільки він набагато більше залежить від діяльності конкретного об'єкта. Управління цим ризиком є головною складовою частиною стратегічного управління, зокрема фінансового управління.

Причини (джерела виникнення) ризику охоплюють весь спектр діяльності об'єкта управління і його взаємозв'язків з природним середо­вищем, ринковими суб'єктами та іншими учасниками управлінського про­цесу. Деякі з них мають сталі характеристики і можуть передбачатися, наприклад, такі різновиди природного ризику, як небезпека землетрусів, цунамі, повеней та інших природних катаклізмів. Але більшість причин пов'язані з діяльністю суспільства в цілому або зовнішньоекономічними аспектами і характеризуються високим рівнем невизначеності.

Класифікація ризиків за різними ознаками і характеристика різновидів ризику за причинами дані в табл. 4.1. Кожний різновид може і далі деталізуватися в залежності від специфіки підприємницької діяльності.

Оцінка ризику будь-якого виду передбачає аналіз видів ризику для конкретної ситуації, потім вимірювання ступеня ризику, тобто ймовірності настання певної події і розміру фінансових та соціальних негативних наслідків від неї. Ймовірність настання події може визначатися двома методами - за допомогою спеціального математичного апарату, зокрема теорії ігор, або на підставі експертної оцінки. В обох випадках інформаційною основою для прийняття рішення має бути статистична інформація щодо умов і результатів діяльності об'єкта управління за достатньо тривалий період або така ж інформація щодо аналогічних об'єктів. Розмір можливих негативних наслідків від настання ймовірної події визначається на підставі кількісних і якісних характеристик об'єкта управління і розуміння впливу на них очікуваної небезпеки. Використання будь-якого з названих методів вимагає певних професійних навиків, тому перед плановиком завжди є дилема - залучити до оцінки ризику фахівців (математиків, статистиків, аналітиків тощо), чи освоїти самому відповідну методологію збору і обробки інформації. Як правило, найбільш доцільним є комбінація названих підходів, при якій плановик формулює завдання і методологічні основи оцінки ризику, а збір статистичної інформації і її обробку проводять фахівці.

Таблиця 4.1.

Класифікація ризиків

№	Класифікаційна ознака	Види ризиків
1	Вагомість наслідків	Допустимий, критичний, катастрофічний
2	Охоплення об'єктів управління	Систематичний (недиверсифікований), несистематичний (диверсифікований)
3	Причина
3.1	Природний	Землетруси, виверження вулканів, повені, урагани, цунамі, лавини, селі, тайфуни тощо
3.2	Соціально-політичний	Зміна політичного устрою, революції, путчі, страйки, демонстрації, пікетування, світова політична нестабільність тощо
3.3	Нормативно-законодавчий	Зміна системи оподаткування, ціноутворення, ліцензування, сертифікації, зміна інших економічних важелів, бюджетної і грошової політики, митного кодексу, введення нових нормативів тощо
3.4	Фінансово-економічний	Зміна ринкової кон'юнктури на національних і світових ринках, зміна темпів інфляції, падіння платоспроможності споживачів, спад виробництва, валютні, банківські, інвестиційні, зовнішньоекономічні ризики, економічна нестабільність в державі тощо
3.5	Виробничий	Зрив постачання, техногенні аварії, падіння продуктивності праці на підприємстві, зниження якості продукції, екологічні ризики тощо

Врахування ризику має такі варіанти: 1) попередження; 2) альтернатива; 3) компенсація.

Попередження ризику передбачає розуміння можливості конкретної небезпеки, розміру її негативних наслідків і вжиття відповідних заходів, щоб запобігти цим наслідкам. Наприклад, фірма для попередження крадіжок товарів у процесі їх транспортування організує відповідну охорону вантажів; регіональні органи влади при надходженні інформації щодо повені, яка загрожує населенню і майну, здійснюють спеціальні заходи аж до тимчасового переселення людей і відповідної консервації майна. Очевидно, всі попереджувальні заходи вимагають додаткових витрат.

Альтернатива - це врахування в процесі планування кількох варіантів досягнення заданої мети. Наприклад, пошук альтернативних постачальників і попередня домовленість з ними. Розробка альтернативних варіантів передбачає можливість маневрування в процесі реалізації планів, тобто досить швидкої і "безболісної" заміни одного варіанта іншим, якщо ситуація цього вимагає.

Такі розрахунки широко розповсюджені в плануванні й дозволяють істотно зменшувати ризик. Але слід пам'ятати, що так само, як і попереджувальні заходи, альтернативне планування вимагає додаткових витрат. Тому суб'єкт управління повинен вирішити, що для нього доцільніше: швидко і економно сформувати один план розвитку певного об'єкта, наражаючись при цьому на ризик, чи опрацювати декілька варіантів, що вимагає більш тривалого часу і додаткового фінансування, але дозволяє уникнути ризику, або принаймні суттєво зменшити небезпеку негативних наслідків. Компенсація ризику передбачає закладення в планові розрахунки додаткових витрат, які повністю або частково перекривають можливі фінансові наслідки ризику. Найбільш розповсюдженою формою компенсації є страхування. Страхування широко використовується в економічних відносинах як спосіб захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів. Страхування охоплює різноманітні сторони діяльності й може мати такі різновиди: індивідуальне страхування (життя, від нещасних випадків, медичне); майнове страхування (засобів транспорту, вантажів, іншого майна, фінансових ризиків); страхова відповідальність власників транспортних засобів; перестрахування однією страховою організацією ризику виконання всіх або частини своїх зобов'язань у іншого страховика. Право на проведення страхових операцій та механізм їх здійснення регламентуються державою за допомогою відповідного законодавства.

Можливі й інші способи компенсації, наприклад, закладення в ціну товару певної надбавки, яка перекривала б падіння обсягів продажу. Це доцільно в ситуації, коли ціна продажу дозволяє таке збільшення.