55. Сутність та принципи міжнародної політики.

Міжнародна політика виступає важливою сферою політичного життя суспільства. Це політична діяльність суб’єктів міжнародного права в економічній, політичній, дипломатичній, військовій, культурній сферах, спрямована на реалізацію власних інтересів.

В своєму первісному значенні термін геополітика /Р.Челен, Ф.Ратцель, Х.Макіндер/ трактується як вчення про державу, що прагне до розширення свого географічного і територіального простору. Звичайно ж, геополітика передбачає врахування особливостей географічного розташування країни, можливостей, що звідси випливають, для вирішення країною своїх внутрішніх та зовнішніх проблем.

У сучасному розумінні геополітика – це наука, що вивчає міжнародні структури та механізми їх взаємодії, закономірності та тенденції світового розвитку, можливості і практику їх використання в конкретній політиці національних держав для забезпечення реалізації їх національних та геостратегічних інтересів. В такому розумінні термін геополітика застосовується для означення міжнародних відносин.

Міжнародні відносини бувають: політичні, економічні, дипломатичні, ідеологічні, культурні. Проявлятись міжнародні відносини можуть в різних формах: співробітництва, стратегічного партнерства, суперництва, конфлікту.

Співробітництво передбачає регулярну координацію учасниками міжнародного процесу власних дій на основі взаєморозуміння і взаємодовіри з метою створення сприятливих умов для розвитку кожної держави і реалізації як інтересів окремих держав, так і досягнення спільних цілей. Відносини співробітництва встановлюються, як правило, між приблизно рівними за силою, впливом та потенціалом партнерами і спираються на усвідомлення спільності основних інтересів і кінцевих цілей.

Стратегічне партнерство передбачає відносини між двома країнами /або країною і блоком країн, як, наприклад, Україна і НАТО/, одна з яких є більш могутньою і впливовою, але не може в повній мірі вирішити певні проблеми без участі, допомоги і підтримки іншої сторони. Так, на сьогодні, як приклад, можна привести відносини між Україною та ФРН. Німеччина, хоч і є більш розвинутою економічно і інтегрованою в європейські структури країною, але переживає нині досить складний період, коли після об’єднання змушена стверджуватись уже як центральноєвропейська країна з складним історичним багажем, країна, що має докладати значних зусиль для вирішення соціальних проблем на східних землях. Україна переживає теж досить складні часи становлення як суверенної держави, і їй потрібна допомога і підтримка Німеччини /дипломатична, політична, економічна / в процесі інтеграції в європейське співтовариство, досвід у становленні демократичних структур. Німеччина ж в особі України отримує союзника у вирішенні проблем власного становлення як найбільш впливової європейської держави, може використати Україну як союзника у її нових стосунках з Росією, як противагу її /Росії/ гегемоністським планам у Європі і світі.

Суперництво в міжнародних відносинах ґрунтується на повазі основних принципів співіснування держав і передбачає реалізацію ними власних інтересів. Це насамперед ситуації, коли при існуванні цілої низки протиріч між державами чи іншими суб’єктами міжнародних відносин існують і не менш важливі і масштабні спільні інтереси, реалізація яких потребує і спільних зусиль. Суперництво може в певних умовах переростати як у співробітництво, так і конфлікт.

Конфлікт являє собою таку форму міжнародний відносин, коли одна чи обидві сторони недостатньо співпрацюють або ж намагаються завдати шкоди іншій стороні. Найчастіше конфлікт визначають як стан відкритого або прихованого протиборства об’єктивно протилежних інтересів. У сфері міжнародної політики конфлікти є досить поширеною формою взаємовідносин, і головна проблема полягає в тому, щоб не допускати руйнівних, воєнних шляхів їх прояву та розв’язання,які завше ведуть до значних жертв.

Геополітичні відносини ґрунтуються найчастіше на принципах сили і права. Принцип сили означає, що держава або група держав здатні нав’язати іншим /і демонструють це різними засобами/ свої інтереси, використовуючи перевагу у військовій силі, техніці, економічній могутності, дипломатиці тощо. Такою переважно була геополітика часів “холодної війни”. Принцип права – це опора на існуючі і загальновизнані міжнародно-правові документи, які фіксують існуючий стан і суверенну рівність держав, права кожної у цій сфері, виключаючи дискримінацію. Повага цього принципу передбачає певну солідарність країн, застосування різного роду санкцій до тих, хто його порушує.

Принципи міжнародної політики /зафіксовані в статуті ООН, документах Хельсінської наради, Паризької хартії для нової Європи/ - це норми, що визначають цивілізований характер поітичних відносин між державами на міжнародній арені. До них відносяться:

• суверенна рівність держав, повага до державного суверенітету;

• незастосування сили чи загрози сили у міждержавних відносинах;

• невтручання у внутрішні справи країни;

• непорушність кордонів та територіальної цілісності держав;

• мирне врегулювання проблем у міждержавних відносинах, відмова від війни як засобу вирішення конфліктів;

• повага прав і свобод людини;

• право націй на самовизначення;

• сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.