15. Планирование работы дошкольным учреждением.

Годовое планирование.

Планирование является важным этапом в управлении дошкольным учреждением. Это один из видов управленческого решения.

Оно позволяет осуществить совокупность мер по реализации задач, стоящих перед коллективом.

Планирование начинается со всестороннего и глубокого анализа состояния работы в дошкольном учреждении с целью выявления сильных и слабых сторон и постановки актуальных задач на предстоящий период.

При планировании необходимо учитывать:

- перспективы развития образования в Украине;

- развитие дошкольного образования в стране, городе, районе.

В плане определяются главные, наиболее важные задачи работы дошкольного учреждения.

План составляется в виде координированной системы решений, рассчитанной на обеспечение эффективной деятельности дошкольного учреждения в течение недели, месяца, года.

Различные аспекты деятельности дошкольного учреждения находят отражение в годовом плане работы д. у., в планах работы родительского комитета, в перспективном плане повышения квалификации педагогического коллектива и др.

В составлении и утверждении плана работы на год участвует весь коллектив. В его основу положены следующие принципы: научность, перспективность, конкретность.

Научность предполагает организацию всей воспитательно-образовательной, административно-хозяйственной и общественной работы детского сада на основе достижений науки и передового педагогического опыта.

Перспективность обеспечивается определением общих задач, исходя из того, что детский сад должен формировать основы мировоззрения, закладывать базу для воспитания социально активной личности, давать начальные знания, создавать предпосылки для успешного обучения детей в школе. И, прежде всего, укреплять их здоровье.

Конкретность проявляется в определении точных сроков исполнения намеченных мероприятий, в чёткости назначения ответственных за их выполнение, в систематическом, всестороннем контроле.

Составление плана требует большой подготовительной работы:

- изучение государственных документов по народному образованию, науке, культуре;

- приказов, распоряжений Министерства образования и науки Украины;

- ознакомление с данными педагогической науки о планировании работы дошкольного учреждения;

- анализ выполнения плана работы дошкольного учреждения за истекший период;

- определение целей, задач д. у. в новом учебном году;

- учёт предложений от воспитателей, завхоза, медперсонала, членов родительского комитета и др.

Годовой план помогает заведующему д.у. в решении наиболее актуальных задач и в выборе средств воспитания и обучения детей.

Работа д. у. весьма объёмная и многосторонняя. В этом состоит сложность планирования и руководства д. у. Это не постоянное повторение пройденного. В плане отражаются перспективы роста: год от года должна улучшаться организация жизни детей, оснащение учреждения.

Годовой план составляется на учебный год (с 1 сентября по 31 августа).

Как же определить, что является главным при выдвижении задач воспитания?

Прежде всего, это те основные вопросы, которые для данного года являются наиболее важными.

В составлении годового плана молодому руководителю поможет анализ работы д. у. за предшествующий учебный год. Например, закончен учебный год. Заведующий вместе с коллективом подытоживает и анализирует всю деятельность д. д. у.

Много сделано по выполнению «Программы…». В работе педагогического коллектива имеются достижения, повысился интерес к изучению методической литературы, к посещению семинаров. В результате во всех группах улучшилась работа по физическому воспитанию и развитию у детей правильной осанки др. Ценен опыт двух педагогов по воспитанию у детей культуры поведения, взаимоотношений и т. д.

Такая характеристика состояния воспитательной работы и кадров даёт возможность наметить основные задачи на новый учебный год.

Как же они отражаются в годовом плане?

В первой, вводной части годового плана даётся анализ работы за прошедший год. Здесь же приводятся сведения о составе, образовании и стаже работы педагогического персонала. Затем формулируются задачи воспитания на предстоящий учебный год.

Например, (исходя из приведённого выше примера):

1. Совершенствовать теоретическую подготовку всех работников дошкольного учреждения.

2. Систематически работать по развитию у детей основных движений; с этой целью создать все необходимые условия, как в помещении, так и на участке детского сада.

3. Овладеть приёмами руководства сюжетно-ролевыми играми детей всех возрастных групп.

4. Изучить и обобщить опыт педагогов по воспитанию культурного поведения и положительных взаимоотношений детей, сделав его достоянием всего педагогического коллектива.

5. Оказать методическую помощь в организации детского коллектива, особенно воспитателям второй младшей группы.

Как видим, задач намечено немного. И это не случайно: практическое осуществление каждой из них требует от руководителя большой методической и организационной работы.

Что же нужно делать для осуществления этих задач?

Возьмем, например, вторую задачу: улучшить работу по развитию у детей основных движений.

Прежде всего, заведующий дошкольным учреждением наблюдает работу всех воспитателей и совместно с ними определяет уровень развития каждого вида движения у детей, соответствует ли он требованиям «Программы…».

Эти выводы возможны лишь после нескольких посещений заведующим д. у. каждой возрастной группы, а также после тщательного анализа и обсуждения виденного вместе с воспитателями групп.

Наблюдение, например, показало, что отставание в работе вызвано недостаточным знанием воспитателями методов и приёмов работы по развитию у детей основных движений.

Правда, педагоги систематически проводят гимнастические упражнения с детьми, обращают внимание на качество движений во время занятий, однако, руководя повседневной деятельностью детей, они забывают об этой задаче.

Кроме того, воспитателям неясно, в чём заключается индивидуальный подход к детям при выработке у них правильных основных движений.

Например, у одного ребёнка плохая координация движений потому, что он медлителен, малоподвижен – с ним надо заниматься отдельно.

У другого ребёнка хорошо развита моторика движений, но двигается он скованно и несмело, потому что робок и застенчив.

Естественно, что подход к этим детям не может быть одинаковым.

А что может показать анализ жизни детей в дошкольном учреждении?

Может оказаться, что сделано далеко не всё, что может способствовать развитию движений у детей.

Так, например, в группах не всегда отодвигаются столы, и освобождается место для движения детей в свободное время; мало нужных игрушек.

Всё это обязывает заведующего в первую очередь позаботиться о создании условий в помещении, на участке детского сада, чтобы дети могли свободно двигаться, играть, упражняться. И ещё – приобрести необходимые для этой цели игрушки, пособия, физкультурное оборудование.

Педагогам важно пополнять свои знания по развитию у детей основных движений, изучать опыт работы других воспитателей, знакомиться с литературой по данному вопросу.

В результате совместного обсуждения определяются конкретные пути работы по развитию движений детей в каждой возрастной группе.

Всё это предвидит заведующий дошкольным учреждением и в плане методических мероприятий намечает открытые просмотры работы опытных воспитателей, посещение семинаров при районо; использование материала методического кабинета и многое другое.

Всё это будет претворяться в жизнь на протяжении учебного года.

Только тогда, когда во всех группах и на участке детского сада будут созданы необходимые условия, когда все воспитатели овладеют методикой работы, когда уровень развития умений всех детей будет соответствовать требованиям программы, можно сказать: задача, намеченная в годовом плане, выполнена.

А педагогический коллектив сконцентрирует свои усилия в следующем году на решении новых задач.

Таким образом, работа детского сада будет из года в год улучшаться.

При составлении годового плана нужно учитывать, что составляется он на один учебный год (с 1 сентября по 30 августа).

Проект плана следует составить заблаговременно, чтобы было время его обсудить с педагогическим коллективом на совещании, а если потребуется, внести в него поправки и дополнения.

Нужно стараться, чтобы каждый пункт плана был сформулирован ясно, чётко, конкретно; чтобы каждому было понятно, что надо делать.

В плане указывают сроки выполнения намеченных мероприятий. Не следует подходить к указанию сроков формально. Взвесьте ваши возможности. Нет ничего хуже, когда намеченные дела откладываются. Это дезорганизует работу, а некоторые из сотрудников начинают думать, что не всё, намеченное в плане, обязательно.

16. Организационная структура управления.Функц.зав,мет,и т.д.

Дошкольное учреждение имеет управляемую и управляющую системы. Управляемая система состоит из взаимосвязанных между собой коллективов: педагогического, медицинского и обслуживающего. Организационная структура управления в дошкольном учреждении представляет собой совокупность всех его органов с присущими им функциями. Она может быть представлена в виде трех уровней.

На первом уровне управления находится заведующая детским садом, которая осуществляет руководство и контроль за деятельностью всех структур. Указания и распоряжения заведующей обязательны для всех участников образовательного процесса. Общее руководство учреждением осуществляет педагогический совет, в состав которого входят все педагоги. Педагогический совет решает вопросы своей деятельности на заседаниях. Педагогический совет правомочен: * принимать Устав, изменения и дополнения, вносимые в Устав; *  утверждать расписание занятий; * определять направление воспитательно-образовательной  деятельности учреждения; * утверждать годовой план работы ДОУ; * принимать программы воспитания и обучения в учреждении; * рассматривать вопросы повышения квалификации и переподготовки кадров; * рассматривать и утверждать методические направления работы с детьми в различных группах, а так же все  другие вопросы содержания, методов и форм воспитательно-образовательного процесса;

 На втором уровне управление осуществляют старший воспитатель, завхоз, старшая медсестра, которые взаимодействуют с соответствующими объектами управления. На этом уровне заведующая  осуществляет непосредственную и опосредованную реализацию управленческих решений через распределение обязанностей между административными работниками с учетом их подготовки, опыта, а так же структуры дошкольного учреждения.

Третий уровень управления осуществляют воспитатели,  музыкальный руководитель, воспитатель по физической культуре. На этом уровне объектом управления являются дети и их родители.

Завхоз  отвечает за сохранность здания дошкольного учреждения и имущества, организует материально-техническое снабжение педагогического процесса, обеспечивает чистоту и порядок в помещениях и на участке, противопожарную безопасность и организацию труда обслуживающего персонала.

Старшая медсестра  контролирует санитарное состояние помещений и участков дошкольного учреждения, соблюдение санитарно-противоэпидемиологического режима, качество доставляемых продуктов, организацию питания и качество приготовления пищи, обеспечивает медицинское обслуживание детей, принимает участие в физкультурно-оздоровительной работе с детьми, проводит санитарно-просветительскую работу. Указания, даваемые старшим воспитателем, старшей медсестрой, завхоза в пределах их компетенции, так же обязательны для всех работников.

На воспитателя-методиста дошкольного учреждения возлагаются следующие функции: 2.1. Организация педагогического процесса в дошкольном учреждении.2.2. Анализ образовательно-методистской работы и разработка предложений по совершенствованию ее эффективности. 2.3. Организация работы методического кабинета.2.4. Контроль за качеством воспитания и обучения.2.5. Организация работы по взаимодействию с семьей.

На заведующую образовательным учреждением возлагают­ся следующие функции:

2.1. Общее руководство всеми видами деятельности и струк­турными подразделениями государственного образова­тельного учреждения в соответствии с его Уставом и за­конодательством РФ.

2.2.          Организация целенаправленного процесса развития ДОУ в соответствии с его статусом и на основе взаимодействия всех структурных подразделений дошкольного учреждения.

2.3.          Обеспечение выполнения всех принимаемых решений и обязательств по административным, хозяйственным и трудовым вопросам в соответствии с Уставом, трудовым договором и договором по оказанию дополнительных платных услуг населению.

2.4.   Создание условий для внедрения новых современных технологий образовательного процесса и прогрессивных форм управления и организации труда.

2.5.          Принятие мер по обеспечению здоровых и безопасных условий труда в дошкольном учреждении.

2.6.          Контроль над деятельностью административно-хозяйственной, методической, медицинской и психолого-педагогической служб, соблюдением законности и правил внутреннего трудового распорядка.

2.7.          Защита имущественных интересов государственного образовательного учреждения в органах государственной власти.

2.8.          Установление внешних связей и контактов ДОУ, необходимых для его успешного функционирования и развития.

17. Роль управлінських рішень у процесі правління ДНЗ

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя - і тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Для менеджера прийняття рішення - це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

У зв´язку із зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення - це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв´язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення, яке прийняте своєчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Отже, за визначенням Хміля Ф.І., управлінські рішення - це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

Процес розробки і прийняття рішень, як правило, включає ряд стадій:

• розробку і постановку мети;

• вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;

• розгляд варіантів рішень , які приймаються;

• вибір і кінцеве формулювання рішення;

• прийняття рішення;

• доведення рішень до виконавців;

• контроль за виконанням рішень.

Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. У кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. У більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов´язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реальність управлінських завдань.

Управлінські рішення класифікують за такими ознаками.

За роллю в досягненні цілі організації, стратегічні й тактичні.

За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.

За результатами: вірогідні, детерміновані.

За мірою жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.

За періодом дії: довгострокові, середньострокові, короткострокові.

За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.

За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.

За об´єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.

За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.

За ступінню універсальності: загальні, спеціальні.

За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.

За наслідками: ризикові, безризикові.

За характером: творчі, стандартні.

Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов´язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

1)запрограмовані;

2)незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов´язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умови, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог. Доктор економічних наук Хміль Ф.І. у підручнику розкриває вимоги до управлінських рішень.

Наукова обгрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об´єктивних закономірностей розвитку об´єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов´язану із стратегічним планом розвитку об´єкта управління.

Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінських рішень задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації рішення, яке розробляється. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.

Правомірність. Будь-яке управлінське рішення повинне випливати з правових норм та виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи.

Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такого варіанту рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності, максимум прибутку за мінімальних витрат.

Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів.

Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв´язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

Гнучкість. Будь-яке всебічно обгрунтоване рішення в управлінській динамічній системі може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.

Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності, її основою є рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанту дій із багатьох можливих. Саме життя примушує на чому-небудь зупинитись, прийти до якогось єдиного рішення. Французький учений, фізик, логік Жан Буридан склав дотепну притчу про осла, який здох з голоду, оскільки не зміг вибрати одного із двох однакових оберемків сіна, які залишив йому господар. Це дуже гарна ілюстрація того, що може статися, якщо у керівника відсутня воля. В енциклопедії рішення визначається як "один із необхідних моментів вольової дії".