Економічні права:

Право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41) є принципом приватної власності, яка є економічною основою громадянського суспільства, розвитку ринкових відносин. Конституція закріплює у ст. 13 положення про те, що "власність зобов'язує" і що "усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Право приватної власності має статус непорушності. Зміни у становищі власника можуть бути здійснені виключно за рішенням суду.

Право на підприємницьку діяльність (ст. 42) пов'язане із приватною власністю, яка становить матеріальну основу підприємництва. Держава зобов'язана сприяти розвиткові підприємництва, охороняти права підприємців, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність організацій, що займаються підприємництвом. Державний контроль може поширюватися лише на виконання законів та інших правових актів. Нормальному розвиткові підприємницької діяльності заважають монополізм і недобросовісна конкуренція, які заборонені чинним законодавством. Розвиток малого підприємництва спрямоване на задоволення повсякденних потреб споживачів. Державні органи здійснюють контроль за реалізацією прав споживачів.

Право на працю (ст. 43). Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може й не брати в ній участі, оскільки КУ забороняє використання примусової праці( не поширюється на військову або альтернативну службу, працю, пов'язану з виконанням судового вироку або необхідну за надзвичайних умов. КУ і чинне законодавство захищають громадян від незаконного звільнення, несвоєчасного одержання винагороди за працю.

Право на страйк (ст. 44) не може мати універсального характеру, оскільки є такі сфери суспільного життя, де зупинення виробництва може призвести до небажаних наслідків, а в деяких випадках - до катастроф.

Право на відпочинок (ст. 45) поширюється на людину, яка працює за трудовим договором (контрактом). Саме вона може вимагати від роботодавця дотримання вимог закону щодо тривалості робочого дня, відпочинку у вихідні та святкові дні. Усі спори щодо здійснення права на відпочинок вирішуються відповідно до настанов Кодексу законів про працю України.

Соціальні права:

Право на соціальний захист (ст. 46) гарантує людині цивілізований рівень повсякденного життя. Особливо тих, хто через похилий вік, хворобу не може забезпечити собі належні умови життя.

Право на житло (ст. 47). КУ передбачає придбання громадянином житла на різних засадах (побудова, придбання у власність, оренда). Громадянам, які потребують соціального захисту, надають житло безкоштовно або за доступну для них плату. Примусове позбавлення житла можливе лише на підставі закону за рішенням суду.

Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що передбачає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). Всього цього людина, всі члени її сім'ї повинні досягати завдяки своїй трудовій діяльності. Але в ряді випадків допомогу повинні надавати держава, структури соціального захисту. Критерієм соціального є офіційно встановлена межа малозабезпеченості Поряд із загальними заходами соціального захисту є й надзвичайні. (соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Право на охорону здоров'я (ст. 49) є комплексним суб'єктивним правом і передбачає різнобічні заходи - виробництво ліків, роботу лікарень, підготовку медичних кадрів тощо. Держава забезпечує розвиток мережі та покращання роботи медико-лікувальних закладів. Медичне обслуговування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я здійснюється безкоштовно. Розвиваються різні форми медичного страхування КУ забороняє приховувати факти, що становлять загрозу для здоров'я.

Вільна згода на шлюб, а також захист материнства, батьківства, дитинства і сім’ї гарантована ст. 51 КУ. У шлюбі кожен із подружжя має рівні права. Члени сім'ї зобов'язані піклуватися один про одного: батьки повинні утримувати дітей до їхнього повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 52 КУ визначає права дитини, рівноправності дітей незалежно від походження та народження. Будь-яке насильство над дитиною та й експлуатація переслідуються за законом. Держава піклується про дітей-сиріт (утримує та виховує їх), а також про дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підгримує благодійницьку діяльність щодо дітей.