16. Творчість ч.Діккенса.

Його творчість співпадає з часом тсановлення реалізму (30-70 роки). Мав важке дитинство, з малку мав працювати на заводі. Працював в адвокатській конторі і судовим репортером. Тоді почав писати нариси – збірка "Нариси Боза" (тут Діккенс – співець Лондона), комічні нариси "Записки Піквіцького клубу". Діккенс йшов по життю з оптимізмом, який відбився на його творчості, він вірив в перемогу добра над злом, але під кінець творчої діяльності став більш стриманим.

Діккенс творив в рамках чистого реалізму, з елементами психологізму, прагнув передати характер, тяжіння до узагальнень, висновків, створення універсальних глобальних образів. Писав романи-виховання та романи соціальної проблематики. "Олівер Твіст", "Пригоди Ніколаса Нікльбі" – романи-виховання, автор розробив систему цього жанру для англійської літератури (життя людини від народження до часу формування її духовних ідеалів), мотив спадщини, таємниць, дитина – сирота, детективний елемент. Новаторство Діккенса: світ дітей як особливий світ, невід"ємний від дорослого.

"Домбі і син" – соціально-психологічний роман, вплив соціуму на людину, обумовленість характеру, "Різдвяні повісті" – свято примирення, злагоди, спокою, "Девід Коперфілд", "Крихітка Дорріт", "Важкі часи", "Великі сподівання" .

Діккенс ввжав, що література не має нічого спільного з реальним життям, мистецтво подібне до життя, але не передає його реалій. Твори Діккенса – література радості.

17. Особливості роману виховання в творчості Діккенса.

Роман "Пригоди Олiвера Твiста" - перший "роман-виховання", написаний у

жанрi, до якого Дiккенс неодноразово звертався. Структура цих творiв

схожа: дитина, яку кинули напризволяще батьки, переслiдують родичi, що,

бажаючи скористатися беззахиснiстю дитини, полюють за спадщиною; завдяки

дивному збiговi обставин герой виривається з тенет злиднiв, отримує

спадщину, а разом iз нею i визнання у суспiльствi. На початку творчостi,

це вiдтворено в "Олiверi Твiстi", Дiккенс вважав, що матерiальна

нагорода, достаток - мета, до якої варто йти, яка робить людину

щасливою. Зло в "Олiверi Твiстi" має подвiйну природу: по-перше, це

суспiльне зло, зображене через "робiтнi доми", де утримуються знедоленi

дiти, по-друге, воно уособлюється в конкретному герої, який ставить собi

за мету знищити Олiвера. Образ Олiвера iдеальний, його характер не

змiнюється протягом роману: вiн не пiдпадає пiд вплив обставин, навiть

перебуваючи серед шахраїв.

Дiккенс усвiдомлює зв'язок мiж характером героя й обставинами,

в яких вiн дiє. Майже всi романи Дiккенса мають щасливий кiнець, за що

авторовi докоряли i за життя, а особливо пiсля смертi. Але "щасливi

кiнцi" - це одна з рис фiлософiї письменника. Вiн вважав, що лiтература

має велике виховне значення, впливає на свiдомiсть, i що щасливий кiнець

стверджує оптимiзм, радощi життя, гармонiю, дає надiю, що людина нiколи

не буде самотня. Але як письменник-реалiст Дiккенс бачив, що в життi

"щасливi кiнцi" бувають не завжди, вiн змiнює своє ставлення i до

проблеми матерiальної нагороди героя, показуючи, що досягнення певного

матерiального рiвня не забезпечує людинi щастя.

Тема дитинства у творчостi Дiккенса розкриває гуманiстичне спрямування

таланту письменника, стверджує добро i справедливiсть, засуджує

байдужiсть суспiльства у ставленнi до дiтей.

Нерідко очима дітей Ч. Діккенс дивиться на світ, на різні сфери соціального життя, на людей і природу і судити про все мірою їхнього душевного стану, згорьованого і радісного, впливаючи на читача цілим комплексом почуттів, що переживає герой і співпереживає автор. Ч. Діккенс був твердо переконаний, що шляхом морального перевиховання людей можливо знищити соціальну несправедливість. Тому так глибоко і хвилювала його проблема виховання, тому неодноразово і звертається він у своїй творчості до “роману виховання”.