- •1. Економічна система: сутність та основні властивості
- •2. Типологізація економічних систем
- •3. Трансформаційна економічна система: сутність і характерні ознаки
- •4. Еволюція та визначальні ознаки ринкової економічної системи
- •5. Механізм координації в економічних системах
- •6. Механізм мотивації економічної діяльності в сучасних економічних системах
- •8. Порівняльний аналіз економічних систем
- •9. Параметри розмежування сучасних економічних систем на основі економічних, соціально-культурних, політико-правових та екологічних показників
- •11. Модель економічної системи України
- •12. Соціально-екон модель сша
- •13. Традиційні та новітні чинники ліберальної нац екон системи сша
- •14. Державна екон політика у сша.
- •21. Теоретичні засади соціального ринкового господарства
- •22. Німецька модель соціального ринкового господарства: теоретичні джерела та принципи функціонування
- •23. Еволюція та особливості сучасної німецької моделі соціального ринкового господарства
- •25. Особливості становлення і розвитку скандинавської моделі соц-екон системи
- •26. Особливості розвитку економіки скандинавських країн
- •27. Політика повної зайнятості і вирівнювання доходів у шведській моделі
- •29. Соціальна політика Швеції
- •30. Державний дерижизм як форма активного регулювання економічних процесів
- •31. Господарський механізм в економічній моделі дирижизму.
- •32. Характеристика дирижистської моделі економіки Франції, її еволюція та сучасний стан.
- •33. Основні фактори економ трансформації Франції др пол хх ст.
- •34. Сутність та специфіка французької моделі індикативного планування
- •35. Основні етапи становлення економічних систем постсоціалістичних країн Східної Європи
- •36. Економічний потенціал постсоціалістичних країн Східної Європи
- •39. Потенціал економічного розвитку Російської Федерації
- •40. Національні чинники соціально-економічних перетворень в економічній системі Російської Федерації
- •41. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •42. Власність в національній економічній системі Російської Федерації
- •43. Сутність і напрями глобалізації світового економічного розвитку
- •44. Економічна глобалізація і соціалізація економічного розвитку: виклики та перспективи для України
- •45. Формування інноваційно-інвестиційного середовища в Україні: зміст, проблеми, чинники
- •48. Еволюція економічної моделі Китаю
- •49. Основні риси господарського механізму Китаю
- •50. Сучасна галузева структура економіки Китаю та показники ефективності китайської економічної системи
- •51. Тенденції та перспективи розвитку економіки Китаю
- •52. Чинники формування соціалістичного капіталізму кнр
- •53. Загальна характеристика економ моделі нік (нових індустр країн)
- •54. Роль держави у господарському механізмі нік (на прикладі Кореї)
- •56. Фактори економічного зростання нік у другій половині хХст
- •57. Інноваційна модель розвитку країн Пд-Сх. Азії та значення їхнього досвіду для України.
- •58. Загальна характеристика економічних систем країн, що розвиваються
- •59. Механізм господарювання в економічній системі країн, що розвиваються
- •60. Роль держави в економічній системі країн, що розвиваються
- •61. Соціально-економічні проблеми економіки країн, що розвиваються. Вплив зовнішніх факторів на економічні системи країн, що розвиваються
- •64. Сутність процесу міжнародної економічної інтеграції. Трансформація національних економічних моделей під впливом інтеграційних процесів
- •65. Теорія і практика постіндустріального економічного розвитку
- •66. Вплив сот на зовнішньоекономічну політику країн світу: виклики та загрози для України
- •1. Економічна система: сутність та основні властивості
- •2. Типологізація економічних систем
- •3. Трансформаційна економічна система: сутність і характерні ознаки
65. Теорія і практика постіндустріального економічного розвитку
Кінець ХХ століття став періодом трансформації базисних макроекономічних та соціологічних уявлень про працю. Поступово здійснюється перехід до інноваційної моделі економічного росту. На зміну індустріальному приходить гуманітарний, який ще називають “постіндустріальний” тип економічного розвитку, рушійною силою якого виступають наукове знання, творчий та інтелектуальний потенціал людських ресурсів. Згідно А.Тофлеру, відбувається рух від економіки робочої сили до економіки сили мозку, і в новому суспільстві знання являються головним фактором виробництва [4].
Для постіндустріальної стадії характерне домінування виробництва послуг, причому послуг, пов'язаних, насамперед, з освітою, дослідженнями, управлінням і охороною здоров'я. Ця риса постіндустріального суспільства тісно пов'язана зі змінами в розподілі занять: спостерігається зростання інтелігенції, професіоналів і "технічного класу" (така тенденція виявляється в змінах структури зайнятості, які відбуваються в індустріальний період).
Якщо індустріальне суспільство є організацією машин і людей для виробництва речей, то центральне місце в постіндустріальному суспільстві, по Д.Беллу, займає знання [2]. Причому найважливіше значення для організації рішень та здійснення змін набуває центральна роль теоретичного знання, яке передбачає першість теорії над емпіризмом і кодификацію знань в абстрактних системах символів, які можуть використовуватися для інтерпретації різних, постійно змінюваних сфер досвіду.
Суттєвою характеристикою постіндустріального суспільства, вважав Д.Белл, стане нова інтелектуальна технологія, яка використовується при прийнятті управлінських рішень. Він вважав, що до кінця XX століття нова інтелектуальна технологія буде відігравати настільки важливу роль у людських справах, яку відіграла машинна технологія в минулі півтора століття. Інтелектуальна технологія, в інтерпретації Д.Белла, припускає використання алгоритмів, як правил вирішення проблем замість інтуїтивних суджень. Якщо роль "майстра" в інтелектуальній технології відіграє теорія прийняття рішень, то роль "інструмента" виконує комп'ютер. Саме комп'ютери дозволяють виконувати значну кількість операцій протягом короткого інтервалу часу, роблять можливим розвиток інтелектуальної технології. Центральна роль теоретичного знання в постіндустріальному суспільстві визначить, на думку Д.Белла, і стан вченого як центральної фігури такого суспільства.
Для постіндустріального суспільства характерна нова еліта, заснована на кваліфікації, одержаної індивідами завдяки освіті, а не на володінні власністю, наслідуваної чи здобутої за рахунок підприємницьких здібностей, і не на політичній позиції, яка досягається завдяки підтримки партій та груп. Зростає клас людей, які володіють знаннями.