2 Визначення розрахункових обсягів роботи станції

2.1 Аналіз динаміки зміни обсягів роботи

Для визначення динаміки зміни розмірів руху на прилягаючих лініях необхідно розглянути обсяги вагонопотоків за 2000 та 2010 роки, що наведені в додатку А.

Обсяги добових вагонопотоків на лінії за 2000 рік наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Добовий вагонопотік на лінії за 2000 рік

На З	КГ	П	НБ	НС	Всього
КГ		595	80	41	716
П	406		916	225	1547
НБ	392	656		310	1358
НС	198	263	201		662
Всього	996	1514	1197	576	4283

Обсяги добових вагонопотоків на лінії за 2010 рік наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Добовий вагонопотік на лінії за 2010 рік

На З	КГ	П	НБ	НС	Всього
КГ		849	88	60	997
П	495		1220	276	1991
НБ	431	709		370	1510
НС	220	328	254		802
Всього	1146	1886	1562	706	5300

Можна зробити висновок про зростання обсягів перевезень і необхідність перевірити технічне оснащення станції і примикаючих перегонів. Подальше зростання вагонопотоків не передбачається, тому обсяг роботи за 2010рік приймаємо, як розрахунковий.

2.2 Розрахунок маси поїзда

Маса складу – один з найважливіших показників, що впливають на ефективність роботи залізничного транспорту. Її збільшення в допустимих межах дозволяє збільшити провізну спроможність залізничних ліній, знизити вартість і збільшити економічність перевезень, покращити використання сили тяги і потужності локомотива, зменшити витрати електроенергії та палива на тягу поїздів.

Якщо розрахована маса складу буде меншою, від максимально можливої, то не використовуватимуться повністю тягові можливості локомотивів, а також будуть збільшені витрати енергоресурсів. Маса складу, що є більшою від максимально можливої, може стати причиною передчасних поломок пристроїв локомотива. Саме тому масу вантажного поїзда розраховують виходячи з повного використання сили тяги локомотива по найбільш складному підйому. Потім її перевіряють умовам зрушення на роздільних пунктах, можливості розміщення по довжині приймально-відправних колій на станціях і нагріванню тягових електродвигунів або генераторів. Найменшу допустиму швидкість руху по підйому називають розрахунковою швидкістю (V_р), а реалізовану при цьому локомотивом силу тяги – розрахунковою силою тяги (F_k).

Для вибраного розрахункового підйому маса складу розраховується за формулою:

(2.1)

де F_k – розрахункова сила тяги локомотива, Н;

P – розрахункова маса локомотива, тонн;

i_p – крутизна розрахункового підйому, приймаємо згідно додатка Б i_p = 9,5‰).

При розрахунку маси складу величини і визначають для розрахункової швидкості локомотива (V_p). Питомі сили відносять до 1 кН ваги поїзда, складу, вагона, локомотива.

Розрахункова швидкість, розрахункова сила тяги, маса локомотива та інші розрахункові нормативи приведені в [2].

Основний питомий опір локомотивів розраховується за формулою:

_(2.2)

Основний питомий опір складу визначається за формулою:

_(2.3)

де q₀ – навантаження на одну колісну пару вагона, т/вісь:

(2.4)

де g₀ – маса брутто 4-вісного вагону, приймаємо згідно додатка Б g₀= 76 тонн.

Для заданого локомотива, який використовується у вузлі – ВЛ8 [2] визначаємо основні характеристики, що є необхідними для визначення маси составу:

F_k= 46500 кгс = 456150 Н;

V_p = 43,3км/год;

Р = 184 тонн.

Розраховуємо основний питомий опір локомотива при русі з розрахунковою швидкістю:

Розраховуємо навантаження на колісну пару вагону:

Визначаємо основний питомий опір составу:

Розраховуємо масу составу, та згідно з [2] округлюємо її до 50 або 100 тонн: