18. Натуральне і товарне виробництво: загальні риси і особливості.

Історично товарному виробництву передувало натуральне виробництво. Це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, споживання всередині господарств, в яких вони зроблені. Натуральне виробництво характеризується такими рисами: примітивне, замкнене господарство, орієнтоване на власні ресурси, де продукти створюються для особистих потреб, тобто безпосереднього споживання там, де продукт було виготовлено. Суспільний поділ праці в ньому перебуває у зародковому стані, відсутня територіальна і виробнича мобільність робочої сили; характерні примітивна техніка і технологія виробництва, малопродуктивна універсальна ручна праця; властиві прямі натуральні економічні зв’язки: виробництво — розподіл — споживання.

На відміну від натурального, товарне виробництво є формою господарювання, за якої продукти праці виробляються відособленими господарюючими суб’єктами, які функціонують не для власних, а для задоволення потреб інших суб’єктів через ринок. Його основні риси такі: це — господарство відкритого типу, продукти виробляються для суспільних потреб. Виробництво засноване на суспільному поділі праці та економічній відокремленості товаровиробників. Для нього характерні постійний розвиток продуктивних сил, технології виробництва, використання всіх компонентів людської (розумової, фізичної) праці; властиві непрямі економічні зв’язки: виробництво — розподіл — обмін — споживання. Економічним фундаментом є розширене відтворення. Товарне виробництво характеризується тим, що продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж тих продуктів, що стають товарами. Основними причинами виникнення товарного виробництва є: суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва, обмеженість ресурсів; соціально-економічна відособленість виробників; необхідність обміну продуктами праці на основі еквівалентних виробничих витрат. З погляду соціально-економічних відносин приватна власність як одна з основних умов виникнення і розвитку товарного виробництва вірна лише в історичному аспекті. За сьогоднішніх умов пануючим стає плюралізм форм власності. Товарне виробництво буває двох типів: просте і розвинуте (капіталістичне). Просте — це таке, що характеризується: розрізненістю, роздробленістю, невеликими розмірами; безпосереднім і добровільним поєднанням працівника із засобами виробництва; відсутністю купівлі-продажу робочої сили; власною працею товаровиробників; продукт праці належить товаровиробнику.Розвинуте ґрунтується на значній машинній індустрії та автоматизованих системах; виробник відчужений від засобів виробництва; допускається загальна праця товаровиробників і купівля-продаж їх робочої сили; мета виробництва — одержання високого прибутку власниками засобів виробництва. Проте у той самий час просте і розвинуте товарне виробництво мають спільні риси: суспільний поділ праці; повну соціально-економічну відособленість товаровиробників; еквівалентність відносин; ринкові зв’язки між виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через ринок; рух економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу; виробництво для обміну з метою одержання прибутку; конкуренцію і відкритість відносин; стихійний характер розвитку; економічну мотивацію до праці. За товарного виробництва саме ринок вирішує, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Тому товарне господарство є ринковим.

15.Характеристика окремих типів економічних систем за сучасним підходом. Сучасна економічна теорія диференціює економічні системи також за ступенем розвинутості ринкового механізму координації господарських процесів. Вона охоплює п'ять основних ідеальних типів сучасних економічних систем. 1)Традиційна економічна система. Це тип системи, в якій: - виробництво, розподіл, обмін грунтуються на традиціях і звичаях;

- низький рівень розвитку продуктивних сил, технічного прогресу, продуктивності праці; - низький рівень споживання; - темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва благ; - низький культурний рівень населення і високий рівень безграмотності; - низький рівень відтворення ВВП (валового внутрішнього продукту); - кастовість, наслідування визначають економічну роль і місце індивіда; - релігійні, кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності. 2)Командна (планомірно-організована) система характеризується : - пануванням суспільної власності у формі державної; - планомірною формою організації суспільного виробництва, централізацією управління;

- відсутністю конкуренції між товаровиробниками; - пануванням виробництва над споживанням; - монополією державного управління економічної та політичної влади; - неможливістю економічного вибору й розвитку підприємництва; - повною зайнятістю і високим соц. захистом.

3)Перехідна економічна система: - їй властивий динамічний нерівноважний стан перетворень усієї системи соціально-економічних відносин до нової організації господарського життя; - вона поєднує в собі традиційні та нові якості, різні способи господарювання. Не випадково її ототожнюють зі змішаною економікою.

4)Змішана економічна система. Для неї характерно: - взаємодія ринку і плану (новий механізм господарювання); - соціальна орієнтація ринкової економіки; - значне розширення державного контролю і регулювання на основі державних витрат , державної власності; - державне програмування суспільного виробництва, індикативне планування; - панування корпоративної, акціонерної та колективної власності; - вис. рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої інфраструктури суспільства.

5)Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується: - пануванням приватної власності; - організацією суспільного виробництва на основі досконалої конкуренції; - втручанням в економічні процеси мінімального і виваженого; - метою, мотивом виробництва є прибуток; - свободою вибору підприємницької діяльності, особистою свободою всіх економічних суб'єктів; - усі мікро- та макроекономічні процеси (розподіл ресурсів ціноутворення , розподіл доходів) регулюються ринковим механізмом; - втручання в економічні процеси мінімальне і виважене. Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини XX ст. Сучасна ринкова система - це така економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності та два механізми регулювання: ринковий і державний. У кожній сучасній ринковій країні співвідношення між ринковим і державним регулюванням неоднакове. В одних країнах держава відіграє меншу роль в регулюванні економіки, у інших - більшу. Так, прикладом активного втручання держави в економіку є японська модель. Американська модель характеризується незначним втручанням держави в економіку.

16. Сутність і структура суспільного виробництва

Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історично воно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва найскладніших технічних систем. У процесі виробництва не тільки змінюється спосіб та вид виготовлення благ та послуг, але відбувається і моральне вдосконалення самої людини. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Люди не можуть перестати виробляти тому, що вони не можуть перестати споживати. За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво. Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних). Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва. Стосовно промисловості виділяють групу "А" (засоби виробництва) і групу "В" (предмети споживання). Структура народного господарства, що склалася нині в Україні, характеризується значним переважанням галузей, які створюють засоби виробництва. Це свідчить про те, що в найближчі роки в національному господарстві необхідно значно підвищити частку виробництва предметів споживання. Для України це посильне завдання, бо тут є сприятливі природні ресурси для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також багатьох галузей харчової та легкої промисловості. Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін. В сукупності виробництво матеріальних послуг (виробнича інфраструктура) і нематеріальних послуг становлять сферу послуг.