- •1) Поняття про конфлікт. Функції конфлікту.
- •2) Динаміка конфлікту.
- •3) Форми протікання конфліктів.
- •4) Психологічні особливості міжособистісних конфліктів. Основні причини їх виникнення.
- •5) Психологічна характеристика внутрішньоособистісного конфлікту.
- •6.Конфліктність особистості. Типи конфліктних особистостей.
- •8.Психологічна характеристика міжособистісно-групового конфлікту.
- •9.Поняття про міжгрупові конфлікти та особливості їх виникнення.
- •10) Конфлікти в сім’ях: психологічна хар-ка, причини виникнення особливості попередження і розв’язання.
- •5 Груп чинників через яки виникають конфлікти між батьками і дітьми:
- •11.Конфлікти в організаціях:психологічна характеристика,основні види,причини винекнення,особливості попередження і розвязання.
- •13 Основні напрями управління конфліктом
- •14.Стратегії поведінки опонентів у конфліктних ситуаціях.Особливості їх використання.
13 Основні напрями управління конфліктом
Управління к(УК) – цілеспрямований вплив на процес к., який забезпечує вирішення соціально-значущих завдань.
УК передбачає:
контроль і оптимізацію д-сті людей
осмислений вплив на їх конфліктну поведінку з метою досягнення бажаних результатів і обмеження протистоянь рамками конструктивного впливу
УК включає в себе такі складові:
Профілактика к
Діагностика к
Прогнозування к
Їх попередження або стимулювання
Врегулювання к
Розв’язання к
1. Профілактика к (ПК)- це організація системи заходів, яка включає або зводить до мінімуму можливість виникнення конфлікту між ними.
ПК може бути первинною і вторинноюі передбачає необхідність як зовнішніх насамперед організаційних,так і внутрішніх – власне психологічних попереджувальних заходів
Первинна профілактика к – полягає в психологічній просвіті потенційних чи реальних опонентів
Вторинна психопрофілактика – передбачає безпосередню роботу в групах ризику, суперництва у групах із високим потенціалом конфліктогенності і ризику к.
Основні завдання профілактичної роботи щодо попередження к :
1 Оволодіння психологічними прийомами і навичками безконфліктного спілкування
2 Звільнення від власної конфліктності і конфліктних форм поведінки
3 Оволодіння навичками саморегуляції в проблемних ситуаціях
Оволодіння знаннями, вміннями і навичками конструктивної поведінки в конфліктній ситуації
2. Прогнозування к. – це система заходів що передбачає визначення із певною вірогідністю місця і часу виникнення майбутнього конфлікту, що ґрунтується на психологічній діагностиці всіх компонентів і змісту к, рівня і потенціалу конфліктогенності.
3. Діагностика к – це його аналіз.
Щоб здійснити ефективне управління к . необхідно проаналізувати : особливості виникнення і розвитку к (динаміка), його структуру, вид, форму, етап на якому він перебуває в даний час.
Важливо визначити :
сигнал конфлікту, що виражається у рівні напруженості і дискомфорту у групі
наявність проблеми та її особливості
виникнення і розвиток конфліктної ситуації
склад учасників конфлікту
можливий інцидент
Отже, прогнозування конфлікту вимагає детального аналізу і осмислення всіх його структурних компонентів і психологічних особливостей.
4.Попередження к – це діяльність учасників к, а також третіх осіб, спрямоване на усунення об’єктивних і суб’єктивних причин назріваючого зіткнення, та розв’язання суперечностей не конфліктним способом. Тобто це робота уже з конкретними конфліктами.
4а) Шляхи попередження конфліктів :
Визначення перед конфліктності спілкування і повернення до нормальної взаємодії
Зниження людиною своєї тривожності і агресивності
Контроль емоційної сфери
Використання правил без конфліктного спілкування, технік раціональної поведінки у спілкуванні
При неможливості попередження к, і його настанні виникає завдання розв’язання і конструктивного завершення к.
4б) Стимолювання к – це діяльність його учасників або третіх осіб спрямована на провокацію зіткнення к.
Стимолювання к є припустимим навіть бажаним в окремих ситуаціях – коли проблема є застарілою, гострою а вирішити її іншим більш мяким способом важко, але внаслідок певних причин неможлива. Але стимулювання к виправдане тільки стосовно конструктивних к і тільки тоді якщо є можливість раціонально контролювати його розвиток.
5. Розвязання к – передбачає спільну діяльність його учасників, спрямовано на припинення протидії і вирішення проблем які призводять до зіткнення.
6. Врегулювання к – характеризується тим що у вирішенні суперечностей між опонентами приймає участь третя сторона.