2. Професійна компетентність та її основні компоненти

Професійна компетентність є другою важливою складовою професій­но обумовленої особистості.

Під професійною компетентністю розуміють сукупність професійних знань, умінь, а також способи виконання професійної діяльності.

Основними складавшій професійної компетентності є:

• соціально-правова компетентність - уміння співпрацювати і взаємо­діяти з суспільними установами і людьми, володіння уміннями професій­ного спілкування та поведінки;

• спеціальна компетентність - готовність до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння розв'язувати типові професійні за­дачі і оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно здобувати знання і уміння за спеціальністю;

• персональна компетентність - здатність до постійного професійного зростання і вдосконалення, підвищення кваліфікації та реалізації себе в професійній діяльності;

• аутокомпетентність - адекватне сприйняття своїх соціально-профе­сійних характеристик, володіння технологіями подолання професійних де­струкцій.

А.К.Маркова виокремила як особливий вид професійної компетент­ності - екстремальну професійну компетентність, яка визначається як ^здатність діяли у несподівано ускладнених умовах, в аварійних ситуаціях або при порушеннях технологічних процесів.

3. Професійно важливі якості

Третьою складловою професійно обумовленої особистості є її осо-бистісні якості. їх розвиток та інтеграція в процесі професійного ста­новлення приводить до формування системи професійно важливих яко­стей особистості.

Процес формування професійно важливих якостей складний та трива­лий і здійснюється на основі психологічних властивостей індивіда. Про­фесійно важливі якості формуються процесі засвоєння і виконання інди­відом певного виду діяльності. Це динамічний процес формування функ­ціональних і операційних дій на основі психологічних властивостей інди­віда. В процесі засвоєння і виконання діяльності психологічні якості по­ступово професіоналізуються, утворюючи самостійну підструктуру.

«Професійно важливі якості» - це сукупність психологічних якостей особистості, а також фізичних, антропометричних та фізіологічних харак­теристик людини, які визначають її успішність у навчанні і діяльності.

Конкретний перелік цих якостей для кожного виду діяльності свій, який визначається на основі психологічного аналізу діяльності І завершується складанням професіограми або психограми.

Серед найбільш загальних професійно важливих якостей виділяють такі:

• спостережливість;

• образну, моторну та Ін. види пам'яті;

• технічне мислення;

• просторову уяву; ' уважність;

• емоційна стійкість,

• рішучість;

• гнучкість;

• наполегливість;

• цілеспрямованість;

• дисциплінованість;

• самоконтроль та ін.

В основі формування професійно важливих якостей лежать задатки і здібності.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які виражають її готовність до оволодіння певними видами діяльності та усп­ішного її виконання. Основи здібностей закладені генетично. Природни­ми передумовами здібностей є задатки.

Задатки - це потенційні можливості, які в умовах діяльності та актив­ної взаємодії індивіда з навколишньою дійсністю, а також під впливом навчання та виховання реалізуються у здібності. Задатки, як анатомо-фізіо-логічні особливості індивіда, у відношенні до здібностей характеризують­ся полівалентністю, тобто коли на основі одних і тих самих задатків мо­жуть сформуватися і розвиватися різні, але не будь-які здібності.

Те, наскільки проявиться і оформиться задаток, залежить від умов інди­відуального розвитку.

Наявність задатків не гарантує прояв І успішний розвиток здібностей. Для розвитку здібностей необхідні нахили. Під нахилами розуміють інте­реси особистості до певної сфери діяльності. Тільки сполучення задатків із нахтилами забезпечує розвиток здібностей.

Здібності до здійснення тої чи іншої конкретної діяльності, виявляють­ся у швидкості, глибині та міцності оволодіння її засобами та прийо­мами.

Задатки = нахили + здібності.

Задатки, які є вродженими і складають анатомо-фізіологічні особли­вості особистості, практично не піддаються навчанню і вихованню.

Нахили, які належать до психологічних якостей індивіда, що мають соціальний характер, тому їх можна виховувати і розвивати, оскільки в їх основі лежить інтерес до певної сфери діяльності.

Завдання психологів, педагогів, батьків полягас в тому, щоб якомога раніше виявити в особистості закладені природою задатки до певного виду діяльності і максимально розвинути нахили, а, одночасно, іздібності до цієї діяльності.

Найбільш ґрунтовно дослідив проблему здібностей Б.М.Теплов, який виділив в даній системі такі рівні розвитку здібностей;

• посередні здібності, тобто звичайний рівень розвитку здібностей;

• обдарованість - підвищений рівень розвитку здібностей;

• талановитість;

• геніальність.

Обдарованість К.М.Теплов визначив як якісно своєрідне поєднання -здібностей, від яких залежить успіх в діяльності. Обдарованість виступає як системна характеристика, яка являє собою сукупність здібностей, що пов'язані єдиною функцією-можливістю досягнення успіху в діяльності.

Талант і геніальність — це вищий ступінь творчої обдарованості, що виражається в досягненні людиною таких результатів творчої діяльності, які є епохальними в суспільному, науковому чи культурному розвитку суспі­льства.

Необхідно пам'ятати, що здібності нарівні таланту, а тим більше гені­альності, зустрічаються дуже рідко. Згідно з даними вітчизняних дослід­ників їх частка складає всього 2%. Завдання психологів, у даному контексті, полягає в тому, щоб допомог™ молодій людині обрати таку професійну діяльність, яка з найбільшою повнотою відповідала б спрямованості її здібностей.

Вивченням здібностей займався В.Д.Шадріков, який наголошував, що здібності є проявом особистості. Вони завжди розкриваються тоді, коли є свобода в діяльності, свобода в виборі самої діяльності та свобода у ви­борі форм її реалізації, в можливості творчості і виражаються рівнем май­стерності. Однак ми вивчаємо не самі здібності, а їх реалізацію, яка може суттєво перекручуватися залежно від того, чи є людина вільною в саморе-алізації, чи є вона вільною у творчості. Ми вивчаємо не здібності взагалі, а здібності діяти в нормативному світі. Ці здібності В.Д.Шадріков називає здібностями до виконання в певних умовах, а не до вільної творчості. Нор­мативні здібності і здібності до творчості трагічно протистоять одні од­ним. Здібності, що детерміновані умовами житія, нормативні здібності досить часто пригнічують природні здібності, деформують їх. Так, з кате­горії здібностей відійшли духовні здібності, хоча, вказує В.Д.Шадріков, творче можна зрозуміти лише через духовне. Виходячи з загальної мето­дологічної установки, що зовнішні впливи переломлюються через внутрішні умови, можна стверджувати, що нормативна діяльність завжди

буде мати індивідуально-виражений характер, яка буде проявлятися завдя­ки особистїсним якостям.

На думку вченого людина від природи має загальні здібності, а спеці­альні здібності - це загальні здібності, які під впливом вимог діяльності набули рис оперативності, тобто тих рис, які необхідні для виконання пев­ної діяльності.

Професійний розвиток людини передбачає, в першу чергу, розвиток спеціальних здібностей, які б найбільш повно відповідали вимогам обра­ної професійної діяльності, спряли б здобуванню необхідних знань і умінь та духовному зростанню людини.

Від розвитку загальних (розумових) здібностей залежить успішність у будь-якій діяльності і навчанні. До них належать здібності до виконання загальних трудових дій побутового характеру, здібності до мислення, сприй­мання і запам'ятовування, гнучкості розуму, загальної працездатності стійкості вольових і емоційних проявів. Загальні здібності формуються і виховуються у загальноосвітній школі. Спеціальні здібності, забезпечу­ють успішність у конкретному виді діяльності

Спеціальні здібності пов'язані з конкретним видом діяльності і забез­печують досягнення високих результатів у певній сфері. Це - художні, музичні, математичні, технічні та ін. здібності.

Разом з тим, практично усі види здібностей взаємопов'язані і розвива­ють і взаємо збагачують одні одних. Чим більше розвинені загальні здібності, тим більше створюються умови і передумови для розвитку спеці­альних здібностей [14].

Таким чином, кожна діяльність висуває певні вимоги як до загальних, так І до спеціальних здібностей.

Спираючись на концепцію Б.Ф.Ломова, який виділив три функції пси­хіки: комунікативну, регулятивну і пізнавальну, виділяють три види здібно­стей: комунікативні, регулятивні і пізнавальні.

Здібності формуються, розвиваються і проявляються під впливом як внутрішніх якостей індивіда, так і соціальних умов.

Б.Г.Ананьєв вважав, що розвиток здібностей пов'язаний з розвитком вищих психічних функцій, з розвитком особистості, її характером.

«Здібності - це прояв творчого розвитку розуму, а не просто накопи­чення знань», вважав учений.