Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
450588_D3170_shpori_nacionalna_ekonomika.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
807.94 Кб
Скачать

51. Форми і методи державної підтримки підприємництва.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух ек-ки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення. Досвід індустріальне розвинутих країн показує, що розвиток підприємництва — необхідна умова економічного зростання.Державна підприємницька політика має включати такі складові: • державне регулювання тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами (політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика; інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо; • державну с-ма підтримки підприємництва.

Основою державної політики підтримки підприємництва є розроблення та реалізація державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва. Державніпрограмипідтримкиможутьреалізовуватисяцентральними та місцевими органами виконавчоївлади. Програмимаютьзабезпечитиформування тих невід'ємнихелементівсоц.-економічного простору, якіпідприємницький сектор не спроможнийстворитисамостійно, а саме: нормативно-правового (адміністративного) забезпечення; інституційних засад розвиткубізнесу; функціональних (цільових) форм державного регулювання.

Функціональні (цільові) форми та методи державної підтримки підприємництва умовно можна розділити на такі складові: матеріально-технічна підтримка; науково-технічна (інноваційна) підтримка; фінансово-інвестиційна підтримка; податкове регулювання та сприяння самофінансуванню бізнесу; зовнішньоекономічне регулювання та захист національних підприємств; екологічне регулювання бізнесу.

На нинішньому етапі розвитку У., коли трансформаційний спад поступово змінюється структурною перебудовою, паралельно з процесами становлення підприємницького сектору відбувається формування механізму його державного регулювання. Тобто держ підпра політика ще перебуває в зародковому стані і є так само недосконалою, як і всі інші інструменти регулювання.

52. Об’єкти і суб’єкти державного управління.

Управлінню притаманні свої об’єкти і суб’єкти. Об’єктами управління (ОУ) можуть бути поведінка окремих людей чи груп, суспільна праця і вир-во, технічні засоби тощо. Відповідно до цього управління поділяють на технічне, біологічне і соц. (СУ). СУ, в свою чергу, включає державне, громадське, церковне і сімейне управління.

Об’єктом державного управління (ОДУ) є соц. організація суспільства з притаманними їй соц.ю структурою і соціальними процесами. ОДУ – це с-ма, яка підпорядковуєтвладній волі суб’єкта управління і виконує його рішення. Об’єктами можуть бути галузі, регіони, підприємства, організації.

Суб’єкт управління (СУ) забезпечує реалізацію інтересів певної соц.ї спільноти – народу, певних верств суспільства, нації. Між СУ і ОУ виникають управлінські відносини завдяки тому, що СУ наділені відповідно ОУ владними повноваженнями, які дають змогу їм здійснювати свій управлінський вплив. Відносини між СУ і ОУ можуть носити характер субординації, координаціїї. Підпорядкування одного інтересам іншого приводить до встановлення між ними вертик. зв*язків — субординації(пряме підпорядкуаання, непряме підпорядкування, подвійне підпорядкування та ін.) Поєднання двох і більше дій одного рівня, які спрямовані на досягнення запланованого результату, призводить до встановлення горизонтальних зв*язків— координації (узгодження, предметно-технічна взаємодія тощо). Між суб’єктом і об’єктом державного управління не існує абсолютних меж. С-ма, що управляє як суб’єкт відносно того чи іншого об’єкта, своєю чергою, є об’єктом управління іншим суб’єктом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]