2.4. Види (класифікація) понять

В [11] запропоновані такі види понять:

1. Конкретні й абстрактні. Конкретними називаються поняття, у яких відбиті одноелементні чи багатоелементні класи предметів. Це поняття, у яких мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами. Вони визначають сутності. Абстрактними називаються поняття, у яких містяться властивості або відносини сутностей. У цих поняттях міститься ознака, ізольована від її носія.

2. Співвідносні і безвідносні. Співвідносні поняття – поняття, у яких мисляться предмети, існування одного з яких припускає існування іншого.Безвідносні поняття – це поняття, у яких мисляться предмети, що існують самостійно, поза залежністю від іншого предмета.

3. Позитивні і негативні поняття. Позитивні – поняття, що характеризують у предметі наявність тієї чи іншої якості або відношення. Негативні – ті поняття, що означають відсутність певної якості у предмета. Вони виражають відсутність у предмета ознак, що становлять зміст відповідного позитивного поняття.

4. Збірні і незбірні поняття. Збірні поняття – поняття, у яких група однорідних предметів мислиться як єдине ціле. У незбірних поняттях елементи їх обсягу не представляють собою множини однорідних об’єктів. Багато понять можуть уживатися як у збірному, так і в незбірному змісті.

5. Загальні та одиничні. Загальні поняття – поняття, у яких мислиться більше одного предмета. Одиничні поняття – поняття, у яких мислиться один-єдиний предмет.

6. Непорожні і порожні поняття. Непорожні поняття – поняття, у яких мисляться реально існуючі предмети (або ті, що існували). Порожні поняття – поняття, у яких мисляться предмети, котрих або ще не було, й немає, або ніколи не буде.

2.5. Визначення понять

Визначення – логічна операція, з допомогою якої розкривається зміст поняття, тобто робиться перелік ознак, які в ньому мисляться, або з’ясовується ім’я відповідного денотата [11]. Поняття, зміст якого визначається (ліва частина визначення), називається визначуваним, а поняття, за допомогою якого розкривається зміст визначуваного – визначаючим.

Серед усіх класифікацій найперше виділяють номінальні та реальні визначення [11,10].

Номінальне визначення – це визначення, завдяки якому з’ясовується ім’я, яким позначається відповідне поняття. З допомогою номінальних визначень вводяться також нові терміни та знаки, що заміняють терміни. Номінальні визначення можуть виражати вимогу, яким повинен бути предмет, їх не можна розглядати з точки зору істинності чи хибності. Вдале номінальне визначення характеризується як ефективне, доцільне і т.п.

Реальне визначення – це визначення, що розкриває істотні та загальні ознаки визначуваного поняття. Воно вирішує задачу опису якихось об’єктів. До реальних визначень можна поставити вимогу істинності.

Віднесення визначення до класу номінальних чи реальних визначень є досить складною задачею. В одному контексті твердження може звучати як реальне визначення, а в іншому — виконувати функцію номінального.

Також виділяють явні та неявні визначення.

У явних визначеннях ототожнюються, прирівнюються один до одного два поняття (визначуване та визначаюче).

В структурі неявних визначень неможна виділити визначуване та визначаюче в якості самостійних частин.

В свою чергу явні визначення поділяються на:

• атрибутивно-реляційні визначення, у яких видовою є специфічна ознака, яка мислиться у визначуваному понятті (саме цей різновид явних визначень називають визначенням через найближчий рід і видову ознаку).

• генетичним визначенням називається визначення предмета шляхом вказівки на спосіб, яким створюється тільки даний предмет й ніякий інший (це його видова ознака). У генетичних визначеннях як видову ознаку розглядають спосіб походження, створення, конструювання предметів, які мисляться у визначуваних поняттях.

• операційні визначення, у яких видовою ознакою є посилання на операцію, з допомогою якої можна розкрити зміст відповідного поняття, а в результаті – розпізнати предмети, які мисляться в цьому понятті, відрізнити їх від усіх інших.

Неявні визначення поділяються на:

1. Контекстуальне визначення – це визначення, в якому контекстом виступає звичайний уривок будь-якого тексту. У цьому уривку дане поняття є цілком зрозумілим, хоча повного визначення надати йому неможливо.

Контекстуальне визначення дозволяє з’ясувати зміст незнайомого поняття з допомогою змісту тексту, у якому це поняття вживається.

Переважна більшість визначень, з якими ми зустрічаємося в звичайному житті, – це контекстуальні визначення.

Контекстуальні визначення завжди залишаються значною мірою неповними і хитливими. Неможливо наперед сказати наскільки великим повинен бути контекст, познайомившись з який, можна засвоїти значення слова.

2. Аксіоматичні визначення, тобто визначення понять за допомогою аксіом.

Аксіоми – це твердження, які приймаються без доведення. Сукупність аксіом якоїсь теорії є одночасно і згорнутим формулюванням цієї теорії, і тим контекстом, що неявно визначає усі вхідні в неї поняття.

Аксіоматичне визначення – це визначення, в якому контекстом виступає сукупність положень якої-небудь теорії, які не потребують обґрунтування, оскільки достовірність їх вважається й так зрозумілою і прийнятою.

Принципова відмінність аксіоматичних визначень від всіх інших неявних визначень у тім, що аксіоматичний контекст строго обмежений і фіксований. Він містить усе, що необхідно для розуміння вхідних у нього понять. Він обмежений по своїй довжині, а також по своєму складу. Не всяка теорія здатна визначити свої вихідні поняття аксіоматично. Для цього потрібно відносно високий рівень розвитку знань про досліджувану область. Досліджувані об’єкти і їхні відносини повинні бути також порівняно прості.

3. Остенсивні визначення – це визначення шляхом показу предмета, який відбиває дане поняття.

Визначення такого типу нагадують звичайні контекстуальні визначення. Але контекстом тут є не уривок якогось тексту, а ситуація, у якій зустрічається об’єкт, що позначається поняттям, яке нас цікавить. Остенсивні визначення, так само як і всі контекстуальні визначення, відрізняються деякою незавершеністю, неостаточністю.

Визначення за допомогою показу не виділяє предмет з його оточення і не відокремлює того, що є загальним для всіх подібних предметів, від того, що характерно для даного конкретного їх представника.

Остенсивні визначення зв’язують слова з речами. Визначити шляхом показу можна, звичайно, не всі поняття, а тільки найпростіші, самі конкретні. Далеко не все остенсивне надає визначення. Не всяке слово можна прямо зв’язати з речами. Але важливо, щоб якийсь опосередкований зв’язок все-таки існував. Слова, що цілком відірвалися від видимих, чутних, відчутних і т.п. речей, неспроможні і порожні.