4.2. Заходи електробезпеки

З метою зменшення небезпечного впливу електричного струму і ефективного виконання прямих службових обов'язків працівник ОВС повинен орієнтуватися, у яких місцях він може зустріти небезпечну напругу. Величини напруги залежать від робочого устаткування:

• до 42 В — напруга використовується для індивідуального освітлення і ручних електроінструментів при роботі в небезпеч­ них зонах;

• 127, 220 В — напруга використовується для освітлення і ручного інструмента на виробництві й у побуті;

• 380 В — напруга використовується при експлуатації про­мислових установок;

• понад 380 В — напруга використовується для передачі електроенергії на відстань (лініями електропередач — ЛЕП).

Для контролю стану електробезпечності людини необхідний захист, що залежить від ступеня небезпечності приміщення. За ступенем небезпечності усі приміщення поділяються на три класи:

• Приміщення без підвищеної небезпечності (сухі примі­щення без пилу);

• Приміщення з підвищеною небезпечністю характеризу­ються наявністю відносної вологості понад 75% чи температури понад 30°С, наявністю струмопровідного пилу, струмопровідних підлог, з незадовільним станом індивідуальних і колективних засобів захисту;

• Особливо небезпечні приміщення характеризуються на­явністю постійної вогкості (вологість близько 100%), хімічно ак­тивним середовищем чи двома показниками класу 2, відсутніс­тю індивідуальних і колективних засобів захисту.

Основне завдання електробезпеки — знизити ймовірність і силу впливу електричного струму на людину. Цього можна до­могтися використанням способів і методів захисту від впливу електричного струму, до яких відносяться:

• недоступність струмопровідних частин;

• справний стан електроустаткування і приладів;

• застосування зниженої напруги;

• застосування струмів високої частоти;

• застосування подвійної ізоляції;

• електричний поділ мережі (зменшення довжини мережі);

• захисне заземлення (металеві частини електроустановок);

• робоче заземлення (окремі місця електричної мережі);

• занулення (приєднання до нульового захисного проводу ко­рпусів споживача електроенергії);

• захисне відімкнення (автоматичне відімкнення при небезпеці ураження струмом);

• застосування огородження;

• використання знаків безпеки і пояснювальних табличок;

• застосування індивідуальних засобів захисту.

Забороняється працювати і перебувати в зігнутому поло­женні у приміщенні, якщо при випрямленні відстань до струмо-провідних частин буде меншою, ніж передбачено технікою без­пеки. Для струмопровідних частин, що знаходяться під напру­гою до 35 кВ, найменша допустима відстань складає 60 см. За­бороняється доторкатися до оголеного проводу, відкривати без потреби електрощити, доторкатися до арматури загального освітлення, використовувати несправні електронагрівальні при­лади, лагодити електроустаткування і проводку без попере­днього відімкнення.

При виявленні замикання на землю якої-небудь струмопро-відної частини електроустановки до її відімкнення не можна на­ближатися до місця замикання на відстань менше 4 м у закри­тих і 8 м у відкритих розподільних пристроях.

У разі нещасного випадку від дії електричного струму необ­хідно надати першу допомогу потерпілому, яка складається з двох етапів:

• звільнення потерпілого від дії електричного струму;

• надання йому першої медичної допомоги.

Перший етап надання першої допомоги полягає:

• у вимиканні напруги рубильником чи вимикачем;

• у відімкненні аварійної ділянки лінії чи в цілому за рахунок захисного відімкнення;

• у вивільненні потерпілого.