22. Раннє дитинство характеризується наступними особливостями:

1. Інтенсивністю фізичного і психічного розвитку. За 1 р. життя дитина уроює свою вагу, виростає на 25 см. За 2 р. життя ріст збільшується на 11 см, вага на 2,5-3 кг. На третьому році життя ріст збільшується на 8 см, вага на 1,5-2 кг. З 11-12 місяців дитина починає самостійно ходити, вимовляє 6-10 слів, до 2 р. уже 236 слів, до 3 р 1200-1500 слів.

2. Підвищена вразливість організму дитини, недостатня морфологічна і функціональна зрілість органів і систем. Як наслідок, швидкий темп розвитку здійснюється на несприятливому фоні – при незрілості організму, що підвищує його вразливість. Діти у значній мірі, ніж старші, хворіють через недосконалість діяльності внутрішніх органів. Крім того, вони швидко втомлюються, важко переключаються з однієї діяльності на іншу, відрізняються підвищеною збудливістю.

3. Взаємозв’язок фізичного та психічного розвитку. Ця загальна закономірність притаманна любому віку, але у ранньому дитинстві вона проявляється особливо яскраво, тому, що в цей період відбувається становлення усіх функцій організму. Розумовий та моральний розвиток дітей у перші роки більший ніж коли-небудь у подальшому, і залежить від їх фізичного стану та настрою. Недостатня врівноваженість нервових процесів буває причиною капризів, конфліктів між дітьми.

4. На фоні загального швидкого темпу розвитку дітей у ранньому віці спостерігаються великі індивідуальні розбіжності. Це характерно як для фізичних так і для нервово-психічних процесів. Тому необхідно вести контроль за фізичним та нервово-психічним розвитком дітей раннього віку.

5. Сенсомоторна потреба дітей проявляється уже в перші 3 місяці життя. Рухова активність сприяє швидкому фізичному і розумовому розвитку дітей. Недостатність рухів (гіподинамія) ведуть до різкого відставання у психічному розвитку.

6. На основі сенсомоторної потреби формується потреба у спілкуванні з дорослими, яка визначає активну поведінку особистості, яка розвивається.

7. Недосконалість нервових процесів (процеси збудження більші за процеси тормозіння і навпаки).

2. До виховання дітей раннього віку ставляться певні вимоги:

1. Єдність та тотожність вимог з боку дорослого.

2. Недопустимість частин заборон.

3. Врахування індивідуальних особливостей.

4. Знання дорослими педагогічних прийомів виховання дітей:

а) відвернення уваги дітей від недозволених предметів або дій (для дуже маленьких дітей);

б) ігнорування дій дітей, врахування того, що дітям характерна висока емоційна потреба, використання ігрових навичок.

в) покарання (тільки не фізичне).

3. Умови правильного навчання і виховання дітей:

1. Єдність оздоровчої та виховної роботи (тісний взаємозв’язок фізичного і психічного розвитку).

2. Єдність підходу до виховання дітей зі сторони оточуючих.

3. Індивідуальне звертання до дитини.

4. Врахування вікових особливостей і можливостей дітей.

5. Своєчасне формування навичок самостійності і їх ускладнення.

6. Психологічна готовність дітей до виконання вимоги дорослого.

7. Поведінка дорослого – приклад для наслідування.

23. Фізичний розвиток

Упродовж усього періоду дошкільного дитинства (від трьох до семи років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні передумови для більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального досвіду внаслідок виховання та навчання.

Характерне для раннього віку стрімке збільшення росту та ваги дещо сповільнюється (прискорюючись знову наприкінці дошкільного віку). Важливого значення набуває окостеніння скелета при збереженні хрящової будови окремих його ланок, збільшення ваги м'язів (розвиток загальної мускулатури випереджає формування функцій дрібних м'язів руки). Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи.

Відбуваються подальші морфологічні зміни в будові головного мозку, зростає його вага, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, виникають складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграє слово, тобто інтенсивно формується друга сигнальна система.

Соціальна ситуація розвитку

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого.

З'являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини (Л. С. Виготський).

Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з однолітками, що також визначає ситуацію її розвитку.

Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного "Я" та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин.

Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу.

Трудова діяльність

Дошкільнят уже привчають до виконання окремих трудових завдань, причому розпочинають цю роботу в ігровій формі. Відсутність диференціації гри та праці - характерна особливість трудової діяльності молодших дошкільнят, яка до певної міри зберігається і в середньому та старшому дошкільному віці. В останніх випадках інтерес до процесу діяльності поєднується з інтересом до її результатів та того значення, яке їхня праця має для інших. Діти здатні усвідомлювати обов'язковість трудових завдань і привчаються виконувати їх не тільки з цікавості, але й розуміючи їх значимість для інших людей.

Наголосимо, що спрямованість трудових дій дітей залежить від того, як вона організується та мотивується дорослими.

Особливості навчання

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності.

Навчальна діяльність - це спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групування предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.

Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце набуття не окремих знань, а певної їх системи, та формування потрібних для їх засвоєння дій (О. В. Запорожець та ін.).

24. Розвиток діяльності молодшого школяра. За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною.

Вступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.

Анатомо-фізіологічні особливості. Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, що негативно позначається на кровообігу, диханні й тим самим ослаблює організм. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап'ястя завершується в 10—13 років. Переважно цим пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7—8 років швидше, ніж старших. Зазнає змін і розвиток таза, кістки якого починають зростатися, проте зв'язкова система їх ще м'яка і гнучка. Тому важливо стежити, щоб учень правильно сидів за партою, щоб меблі у школі і робочі місця вдома відповідали зросту дитини. Збільшення розмірів у дітей цього віку інколи супроводжується відчуттям болю, особливо у нічні періоди. У першокласників випадає до 20 молочних зубів. З появою постійних зубів дорослі помічають, що їх розмір не відповідає розміру рота дитини, але ця невідповідність зникає пізніше з ростом кісток черепа.

Розвивається м'язова система молодших школярів. Збільшується вага всіх м'язів відносно ваги тіла, що сприяє зростанню фізичної сили дітей, підвищується здатність організму до відносно тривалої діяльності. Дрібні м'язи кисті руки розвиваються повільніше. Діти цього віку, добре володіючи ходьбою, бігом, ще недостатньо координують рухи, здійснювані дрібними м'язами. Першокласникові важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому у 1 класі слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження дрібних м'язів пальців і кисті руки. З часом школярі набувають здатності розподіляти навантаження на різні групи м'язів, рухи їх стають більш координованими, точними, удосконалюється техніка письма. Важливо враховувати те, що у молодших школярів посилюється розвиток рухового апарату, що обумовлює надмірну рухливість дітей цього віку і зважати на їх прагнення бігати, лазити, плавати тощо, пам'ятаючи, що розвиток моторики дітей зв'язаний не тільки з фізичним, а й розумовим розвитком підростаючої особистості. Проте і надмірна рухлива активність протягом тривалого часу може негативно позначитись на стані здоров'я дитини.