2. Національні та зарубіжні традиції вчення історії політичних вчень

Даний курс можна назвати також історією філософії права. Чому? Спеціальне завдання філософії полягає в об'єднанні тих висновків, які робляться окремими науками, з метою побудови цілісного світогляду. Приведення узагальнень кожної з наук до єдності, яка і складає мету наукового пізнання, є спеціальним завданням філософії. З огляду на це, філософія є вінцем і, в той же час, основою всіх наук. За словами Віндельбанда, філософія — це прагнення досягнути цільного світогляду. Цей світогляд вимагає не тільки об'єднання всіх доступних у даний час наукових знань, але й узгодження теоретичного знання з практичною діяльністю, істини з правдою, думки з почуттями. І філософія права як складова філософії взагалі відіграє стосовно юридичних наук ту ж роль, що і філософія щодо всіх людських знань. Так, на підставі історичного матеріалу філософія права повинна з`ясувати, що таке право взагалі, незалежно від змінності його змісту, що таке держава, незалежно від різноманітності форм, в яких вона може існувати, які джерела права, які методи вироблення правових норм. Але, в цілому, філософія права повинна дати відповідь на питання: що таке право і яким воно повинно бути? Тобто, якщо історія права вивчає те, що вже не є правом, то філософія права повинна об'єднати в єдине цільне уявлення всі ті поняття і прагнення, які виробляються і проявляються в окремих юридичних науках. Теоретичне завдання філософії права полягає у критичному дослідженні всіх тих головних понять, які лежать в основі юридичних наук і які розуміються ними в більшості догматично. Це поняття про право, його появу та форми, про закони і кодифікацію, про державу і державну владу, про правові відносини, про договори, про злочин і покарання тощо. Практичне завдання філософії права полягає в побудові ідеалу правового порядку в цілому. Таким чином, історія філософії права має своїм завданням виклад послідовного творення уявлень про правовий порядок в його суті та в ідеалі.

3. Витоки формування уявлень про політику

Полі́тика –

Цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків; визначена частина, програма або напрямок такої діяльності; Сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів, тобто, для досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі. Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. В демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей в корпоративних, академічних, релігійних інституціях. Одним з теоретиків, Гарольдом Лассвелом (Harold Lasswell), було дано таке визначення політики: «хто чого досягає, коли і як» («who gets what, when, and how»). Вивченням політичної поведінки, методами досягнення політичної мети займається політологія. Національна політика - це науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.