РозділІ.

1.Поняття, обєкт, предмет, завдання криміналістики.

Криминали́стика (от лат. criminalis — преступный, относящийся к преступлению) — наука, исследующая закономерности приготовления, совершения и раскрытия преступления, возникновения и существования его следов, собирания, исследования, оценки и использования судебных доказательств, а также разрабатывающая систему основанных на познании этих закономерностей специальных приёмов, методов и средств применяемых в ходе предварительного следствия для предупреждения, раскрытия и расследования преступлений, а также при рассмотрении уголовных дел в судах.

Криміналістика вивчає й забезпечує своїми розробками пошуково-пізнавальну діяльність у карному судочинстві (процесі). Ця діяльність здійснюється: а) у рамках так званої протокольної форми досудебной підготовки матеріалів; б) на стадії попередньої, у т.ч. оперативно-розшуковий, перевірки (до порушення кримінальної справи); в) у ході попереднього розслідування; г) у випадку призупинення попереднього наслідку по кримінальних справах, коли виникає необхідність вживання заходів по розшуку скрывшегося обвинувачуваного або встановленню особи, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного; д) у ході судового наслідку по кримінальних справах. Кожна з названих областей правозастосовної практики має свою специфіку. Однак всі вони об'єднані тим, що є складовими частинами загального поля практичного следоведения. У всіх випадках виконувана робота виходить із необхідності пошуку, виявлення, фіксації, дослідження следообразующих і следовоспринимающих об'єктів, самих слідів (їхніх змін), одержання, переробки, передачі й використання інформації, що втримується в них, щодо встановлюваних фактів, подій, обставин. І все, що пов'язане з подібним следоведением, лежить у сфері інтересів криміналістики. Обумовлена практичними потребами, криміналістична думка перебуває в стані постійного пошуку найкращих варіантів відповідей на питання про те, як найбільше повно, раціонально, продуктивно й у найкоротший термін здійснювати зазначену роботу. Одержання правильних відповідей на ці питання неможливо без глибокого проникнення в природу, сутність і особливості закономірностей, що лежать в основі організації й здійснення пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі. Необхідною умовою ефективності даного наукового пошуку є диференціація, поділ об'єкта криміналістики на частині (елементи) і вивчення своєрідності кожної із частин.

Як такі частини виступають дві групи неоднорідних обставин. В одну з них входять обставини, що є елементами системи, що пізнає, слідчі й інші криміналістичні ситуації, суб'єкти, мети, завдання предмет, структура й механізм діяльності органів дізнання, експертів, суб'єктів попередньої перевірки, попереднього й судового наслідку, результати їхньої діяльності. В іншу групу включаються обставини пізнаваних у карному процесі подій, що мають значення для встановлення істини й прийняття заснованих на законі правових і криміналістичних рішень. Маються на увазі події, пов'язані із предкриминальным, кримінальним і посткриминальным поводженням (діяльністю) злочинців, а також з поводженням осіб, що стали жертвами злочинів інших суспільно небезпечних акцій, поводженням свідків і деяких інших груп населення. Ці події і їхні учасники вивчаються з погляду всіляких науково й практично значимих аспектів, ознак, зв'язків і відносин (элементно-компонентного складу подій, їхньої внутрішньої структури, зовнішніх зв'язків і взаємодій, викликаних ними змін у навколишнім середовищі й т.д.). Отримані при цьому узагальнені дані дозволяють визначити, сформулювати й описати як загальні для всіх відзначених видів пошуково-пізнавальної діяльності закономірності, так і закономірності, характерні для окремих її видів і пізнавальних ситуацій. Мова йде про закономірності організації й здійснення роботи з пошуку, виявленню фіксації, вилученню, дослідженню носіїв і джерел інформації, одержанню, уявній переробці й використанню содержащихся в них даних щодо досліджуваних про карний процес подій (наприклад, про закономірні зв'язки між кримінальними й криміналістичними ситуаціями, між певними видами слідів злочинів і методами їхнього виявлення, між особливостями кримінальних наслідків і принципів організації роботи з розкриття злочинів). Найважливіша передумова успіху на цьому шляху - одержання глибоких знань про закономірності, що лежать в основі кримінальних і пов'язаних з ними подій. Тому найпильніша увага в криміналістиці приділяється вивченню з необхідністю повторюваних істотних зв'язків між способами, механізмами здійснення злочинів, використовуваними при цьому знаряддями й слідами, що утворяться, іншими елементами досліджуваних у карному процесі об'єктів.

На цій базі й розробляються для органів дізнання, попереднього слідства, судовим експертам, суддям техніко-криміналістичні, тактико-криміналістичні, методико-криміналістичні засоби, прийоми, правила, методи й методики вирішення пошуково-пізнавальних завдань у карному процесі, а також рекомендації з найбільш доцільного й ефективного їхнього застосування. Все сказане дає підставу для визначення криміналістики, як науки про засоби й механізми (технології) пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі

До окремих завдань криміналістики відносяться:

—подальше вивчення закономірностей, які лежать в основі механізму ЗЛОЧИНУ, розробка нових методів і засобів розкриття злочинів;

—розробка нових і удосконалення старих засобів криміналістичної техніки лтя збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації;

—розробка заходів припинення злочину, який вже розпочався, та попередження злочину, що готується;

—розробка слідчих і експертних засобів, прийомів та рекомендацій щодо криміналістичної профілактики злочинів;

—розробка й удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ попереднього і судового слідства;

— активне вивчення і узагальнення слідчої, судової та оперативної практики, розробка на цій підставі автоматизованих інформаційних баз даних (АБД) для інформаційного забезпечення прийняття рішень у ході розслідування і попередження злочинів.