- •1.Поняття, обєкт, предмет, завдання криміналістики.
- •2.Система сучасної криміналістики
- •3.Методи криміналістики
- •4.Криміналістика в системі наукових знань.
- •5.Поняття, обєкти, види, форми, субєкти криміналістичної ідентифікації
- •6.Ідентифікаційні ознаки та їх класифікація
- •7.Поняття і завдання криміналістичної діагностики
- •8.Поняття, значення та класифікація криміналістичних версій
- •9.Поняття, завдання та значення кримінологічного моделювання
- •10.Поняття і напрями криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів.
- •11.Поняття, завдання, методи і засоби криміналістичної профілактики
- •1.Поняття, завдання і галузі криміналістичної техніки
- •2.Техніко-криміналістичні засоби: види і призначення
- •3.Науково-технічні методи і прийоми збирання доказів, їх попереднього й експертного дослідження
- •4.Поняття судової фотографії і відеозапису та їх застосування в розслідуванні злочинів
- •5.Обєкти, методи, прийоми фотаграфування при виконанні слідчих дій
- •6.Поняття та значення судово-дослідницької фотографії
- •7.Судовий відеозапис
- •8.Процесуальне оформлення застосування фотографії і відеозапису
- •10.Поняття та значення трасології в розслідуванні злочинів
- •11.Поняття сліду, механізм слідоутворення і класифікація слідів
- •12.Загальні правила виявлення , огляду, фіксації, вилучення та оцінки слідів
- •13.Сліди людини, знарядь взлому та інструментів, тз.
- •16.Поняття та завдання судової балістики
- •17.Класифікація вогнепальної зброї, види боєприпасів, сліди дії
- •18.Слідчий огляд зброї та слідів дії.
- •20.Поняття і завдання криміналістичного документознавства
- •21.Загальні правила огляду і вивчення документів
- •22.Змістовні й авторські особливост письма. Дослідження почерку виконавця
- •25.Виявлення змін у документі та підробки його змісту й атрибутів.
- •27.Судова габітоскопія
- •28.Опис ознак зовнішності людини (словесний портрет) та його використання для розшуку та ідентифікації особи
- •30.Криміналістична фоноскопія
- •31.Судова одорологія
- •32.Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів
- •33.Оперативно-довідкові обліки. Розшукові обліки. Криміналістичні обліки, колекції і картотеки.
- •1.Поняття, завдання, структура криміналістичної тактики
- •2.Тактичний прийом.
- •3.Система тактичних прийомів, тактичні комбінації
- •4.Тактичні завдання і тактичні операції
- •5.Тактика слідчих дій
- •7.Планування розслідування по к/с
- •8.Організація в розслідуванні взаємодії слідчого з органами дізнання, судом, прокурором, адвокатом
- •9.Використання допомоги громадськості в розслідуванні к/с.
- •10.11.Орд в розслідуванні злочинів
- •13. Поняття слідчого огляду, види, мета.
- •14.Сутність слідчого огляду
- •15.Огляд місця події
- •16.Огляд трупа.
- •19.Фіксація ходу та результатів слідчого огляду
- •26.Психологічні аспекти обшуку
- •27.Тактика обшуку у приміщенні, на відкритій місцевості
- •28.Особистий і груповий обшук
- •29.Фіксація обшуку і виїмки
- •31.Психологічний процес формування показань
- •33. Формування контакту з допитуваним
- •35.Тактичні особливості допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених, неповнолітніх, з фізичними , психічними вадами, з участю спеціалістів, перекладача педагога
- •38.Фіксація допиту
- •39.Поняття, обєкти, завдання предявлення до впізнання
- •40.Тактичні методи предявлення до впізнання
- •41.Упізнання
- •43.Фіксація предявлення до впізнання
- •44.Поняття спеціальних знань
- •5.Обставини, що підлягають встановленню
- •9.Принципи побудови окремих методик
- •10.11.Криміналістична класифікація і характеристика вбивств
- •13.Початковий етап розслідування в ситуації виялення трупа
- •14.Початковий етап розслідування в ситуації раптового зникнення певної особи
- •69.Криміналістична характеристика злочинів проти безпеки виробництва
38.Фіксація допиту
Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів допиту в протоколі, де повинні бути повно і об’єктивно відображені повідомлені допитуваним дані. Рекомендуються три методи одержання показань: вільна розповідь, запитання — відповідь і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:
1) показання записують від першої особи і по можливості дослівно;
2) поставлені запитання та відповіді на них у разі необхідності записуються дослівно;
3) на прохання допитуваного йому надається можливість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;
4) протокол не може бути стилізованим, а повинен точно фіксувати вирази, які вживає допитуваний;
5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті.
Протокол допиту повинен містити:
1) відмітку про попередження допитуваного (свідка) про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;
2) відмітку про роз’яснення допитуваному свідоцького імунітету;
3) відмітку про роз’яснення допитуваному у вчиненні якого злочину його підозрюють та про його право на захист;
4) заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;
5) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.
У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням чи за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.
Способом фіксації допиту може бути звуко- і відеозапис. Згідно з КПК такий запис проводиться після попереднього повідомлення всіх учасників слідчої дії (статті 851, 852). Доцільно застосовувати його у випадках складних допитів або ж таких, що супроводжуються визнанням обвинуваченим своєї вини, або для фіксації показань потерпілого, який перебуває у хворобливому стані тощо. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.
39.Поняття, обєкти, завдання предявлення до впізнання
Пред’явлення для впізнання — слідча дія, що полягає в пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.
Одночасно ця дія передбачає показ певних об’єктів в умовах, що дозволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об’єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам’яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред’явленого об’єкта, порівнює та співставляє їх із збереженими в пам’яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об’єкта.
Пред’явлення для впізнання як процес встановлення чи заперечення тотожності або групової належності має елементи психологічної діяльності, базуючись на здатності людської психіки не тільки фіксувати, а й зберігати в пам’яті особливий комплекс ознак, які дозволяють виділяти певні об’єкти з групи подібних. З цих позицій пред’явлення для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впізнавальним: до фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і формування образу певного об’єкта, а до впізнавального — використання цих ознак у вирішенні питання щодо тотожності чи групової належності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті висновком, який ґрунтується на уявному аналізі, синтезі й порівнянні ознак. Відповідно до криміналістичних критеріїв організація пред’явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і обґрунтованість висновків за умов точного дотримання процесуального порядку пред’явлення для впізнання.
Цю слідчу дію необхідно відрізняти від непроцесуальних способів встановлення тотожності об’єктів (наприклад, під час оперативно-розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо злочинців, за зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб’єкта, якого спостерігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, якого розшукують, чи інших суб’єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак таке пред’явлення переслідує тільки оперативні цілі, а його результати не є доказами у справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.
Пред’явлення для впізнання регламентовано статтями 174—176 КПК, що дає змогу вірно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії з інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.
Об’єктами пред’явлення для впізнання є особи (живі люди і трупи), предмети, тварини.