АПП: екзамен

1. А. Юстиція, а.Процесс та а.Судочинство в Україні.

А.юстиція (АЮ) – система спец. судових органів, які створені для розгляду і вирішення суперечок про право, у визначеній законодавством процесуальній формі, що виникають з приводу діяльності публічної адміністрації між громадянами чи юр.особами, з одного боку, й органами публ. адміністрації, їх посад. особами, з іншого, в результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності та/чи скасування незаконного акта чи ін.. відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи.

Ознаки а.юстиції:

1.являє собою правосуддя. Ознака «адм..» вказує на таке: наявність а.елемента і в організації а.юстиції (з погляду кадрового скалду)Є, і в порядку її функціонування (елементи а.процесу); характер справ, що вирішуються органами а.юстиції (публ.спори).

2. для всіх систем АЮ характерне віднесення до її відання спорів, що виникають у сфері публічної діяльності між громадянами чи юр.особами, з одного боку, і публ. адміністрацією – з іншого.

3. притамання наявність системи судових органів, до компетенції яких належить розгляд зазначених справ за позовами на рішення, дії чи бездіяльність держ. органів у сферу публ.діяльності.

4. характеризується також наявністю особливих проц.. дій в окремих справах. Механізм розгляду справ в а.судах побудований на зразок судового процесу в заг.судах і майже цілком відтворює його при нципи (гласності, публічності, змагальності). Водночас одна зі сторін а.-пр. спору – публ. орган, або посадова особа, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржують ся.

5. пр. наслідком вирішення спору у сфері управлінської діяльності органом АЮ є визнання недійсності та/чи скасування незаконного акта або інше відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи. Наявність органів АЮ – показник зрілості судової організації та ступеню розвиненості різних форм здійснення правосуддя, необхідний атрибут демократ. правової держави.

А.судочинство (АС)– нормативно визначена діяльність а.судів щодо розгляду і вирішення а.справ, які порушуються з приводу правових спорів, що виникають між органами публ.адміністрації та фіз.. і юр.особами щодо відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи. АС є невідємною складовою АЮ.

А.суди забезпечують точне і неухильне виконання чинного законодавства шляхом розгляду конкретних справ у судовому засіданні. А.суди за правилами а.процесу розглядають справи, пов’язані виключно із публічно-пр. правовідносинами, тобто, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місц.самовряд., їх посадова чи службова особа або ін..суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

А.процес (АП) – урегульовані нормами АПП правовідносини, що виникають між а.судом, сторонами та ін.. учасниками а.справи, з приводу розгляду і вирішення цим судом публ.-пр. спорів, учасниками яких, є, по-перше, суб’єкти державно-владних повноважень, по-друге, фіз.. та юр.особи.

АП і а.процедура є зовн. проявом діяльності відповідно судової та виконавчої влади. Тому неприпустимо ототожнювати ці 2 процеси, які є атрибутами двох незалежних одна від одної гілок влади.

Співвідновлення АП і а. процедури:

1) спільна – їх проц.. природа, яка проявляється у діяльності органів держ. влади. Обидва є зовн. вираженням здійснення органами держ. влади своїх повноважень, наданих цим органам для забезпечення прав, свобод, інтересів фіз.. осіб, виконання завдань держави.

2) АП і а.процедура є проц.. вираженням діяльності органів різних гілок влад: АП нерозривно пов'язаний з захистом прав, свобод та інтересів фіз.. осіб виключно у судовому порядку, розглядом та вирішенням а.судами спорів публ.-пр. характеру, то а.процесудра – вираження організаційно-розпорядчої діяльності суб’єктів публічного управління.

АП – правова категорія, яка має місце виключно у межах діяльності спеціалізованого (адм..) суду; а.процедура – правова категорія виключно позасудового характеру.