13. Система показників продуктивності праці. Порядок їх розрахунку

 Продуктивність праці вимірюють двома способами:

1) кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу

2)     кількістю затраченого часу на виготовлення одиниці продукції.

 Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах.

Загальна схема аналізу продуктивності праці складається з двох етапів:

 Перший етап — оцінка виконання плану та динаміки про­дуктивності праці за даними про виробіток одного працівника (за рік, квартал, місяць, день).

Другий етап — аналіз виконання плану продуктивності праці і резервів її збільшення.

Аналіз продуктивності праці здійснюють на підставі даних звітів підприємства про виконання плану з праці.

Для визначення виробітку на одного робітника чи одного працюючого ПВП необхідно випуск товарної продукції поділити на середньооблікову чисельність працівників відповідної кате­горії.

Аналіз продуктивності праці проводять у взаємозв'зку з аналізом затрат на оплату праці — порівнюють темпи росту про­дуктивності праці з темпами росту середньої зарплати працюю­чих (робітників), так як одним із найважливіших джерел знижен­ня собівартості продукції є швидше зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці.

При аналізі рівня використання трудових ресурсів і фонду заробітної плати застосовуються методи порівняння (фактичних показників з плановими, чи минулого року), ланцюгових підстановок (впливу цін, рівня використання основних виробничих фондів, питомої ваги зарплати, кількості продукції - обсягу виробництва), визначення абсолютних відхилень.

14. Аналіз показників складу, структури і технічногобстану основних виробничих фондів

ОВЗ головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість ОВЗ переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності.

Аналіз складу і структури ОВЗ забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад ОЗ і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури ОЗ за гр. порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини ОЗ, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання ОЗ.

Проаналізувавши динаміку та структуру ОЗ, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану ОЗ викор-ся такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зносу:

-фізичний знос;

-моральний знос.