4.2 Розрахунок капітальних витрат за варіантами
Величина капітальних витрат розраховується за двома варіантами (базовому і проектованому) і складається з капітальних витрат на устаткування та капітальних витрат на будівництво.
Капітальні витрати на устаткування розраховуємо за формулою
(4.13)
де К - коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування й монтаж (береться К=1,15); Sуст - вартість одиниці устаткування, грн.; n - кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.
Отже, капітальні витрати на устаткування за базовим варіантом:
(грн)
За проектним варіантом:
(грн)
Капітальні витрати на будівлю розраховуємо за формулою:
,
(4.14)
д
е
- виробнича площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м;
К - коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;
n - кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;
h - висота будинку, м (від підлоги до підкранових колій=12 м);
С - вартість 1м будівлі, грн. (береться 300 грн/м)
За базовим варіантом капітальні витрати на будівлю становлять:
За проектним варіантом:
Розраховуємо сумарні капітальні витрати за базовим та проектованим варіантами.
Порівняння економічних показників та обґрунтування вибору варіанта технологічного процесу.
Порівняємо досліджувані варіанти технологічного процесу через повні витрати, використовуючи формулу
де Т - розрахунковий період, Т = 5 років
Отже,
повні витрати базового варіанту:
.
Повні
витрати проектного варіанту:
.
Отже, на основі результатів розрахунків можна зробити висновок, що проектний варіант є кращим, тому що саме в цьому варіанті повні витрати є меншими на 315968 грн.
Висновок
У даній роботі наведене теоретичне узагальнення вітчизняної методології обліку нематеріальних активів, які на сьогодні залишаються достатньо новим і маловивченим аспектом облікової практики.
Головні висновки з даної роботи полягають у наступному:
Важливим є розуміння, що нематеріальні активи як економічна і облікова категорія характеризується такими основними взаємообумовленими і взаємопов’язаними компонентами, як:
відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури;
корисність в реалізації цілей по виробництву продукції (наданню послуг, виконанню робіт) і в управлінні самою фірмою (підприємством);
перспективність отримання прибутку не тільки в даний момент часу, але і в майбутніх періодах господарської діяльності.
Розходження в оцінці нематеріальних активів між П (С) БО і міжнародною практикою полягає щодо включення витрат на сплату процентів в первинну вартість нематеріальних активів. Зокрема, за міжнародною практикою бухгалтерського обліку в собівартість нематеріальних активів повинні включатися будь-які витрати на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Серед вітчизняних науковців досі ведуться дискусії з приводу доцільності такого включення.
Невизначеність отримання економічної вигоди за рахунок використання нематеріальних активів і особливість їх моральної амортизації диктує необхідність перегляду вітчизняної методології нарахування амортизації для забезпечення об’єктивності інформації бухгалтерського обліку та фінансової звітності і правильності прийняття рішень щодо використання нематеріальних активів. Напрямками такого перегляду можуть бути:
розширення переліку методів амортизації, які можуть використовуватись підприємствами, зокрема шляхом включення у П (С) БО загальновживаних у світовій обліковій практиці методів;
надання свободи підприємствам у визначенні термінів корисного використання нематеріальних активів.