- •1. Поняття та види речових прав за законодавством України.
- •2. Ознаки речового права.
- •3. Речові права і право інтелектуальної власності.
- •4. Поняття та ознаки права власності.
- •5. Зміст права власності.
- •6. Здійснення права власності.
- •7. Загальні положення про набуття права власності.
- •11. Похідні підстави набуття права власності. Момент виникнення права власності у набувача.
- •12. Підстави припинення права власності.
- •2. Відмова власника від права власності
- •5. Припинення права власності у зв'язку із викупом майна у власника.
- •13. Право господарського відання та оперативного управління.
- •14. Поняття, зміст та особливості права приватної власності.
- •15. Право комунальної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •16. Право державної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст. Співвідношення понять право державної власності та право власності народу України.
- •19. Право спільної сумісної власності подружжя.
- •20. Право власності особистого селянського господарства.
- •22. Порядок здійснення права спільної часткової власності.
- •23. Право власності на житло.
- •24. Право довірчої власності.
- •25. Конституція України та цивільне законодавство про правове забезпечення захисту права власності.
- •26. Поняття та види способів захисту права власності та інших речових прав. Співвідношення понять охорона та захист речових прав.
- •27. Речово-правові засоби захисту права власності та інших речових прав.
- •28. Віндикаційний позов як спосіб захисту речових прав.
- •29. Негаторний позов як спосіб захисту речових прав.
- •30. Визнання права власності як спосіб захисту.
- •31. Позов про вилучення майна з опису як спосіб захисту права власності.
- •32. Зобов'язально-правові способи захисту права речових прав.
- •33. Визнання незаконним нормативного акту та дій органів влади та місцевого самоврядування, що порушують право власності.
- •34. Самочинне будівництво.
- •35. Право власності на земельну ділянку.
- •36. Поняття та види речових прав на чуже майно.
- •37. Особливості здійснення і захисту речових прав на чуже майно.
- •41. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •42. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови.
- •43. Володіння (посідання) в цивільному праві.
- •44. Характеристика авторського права в континентальній системі права і копірайту в англосаксонській системі
- •45. Цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
- •46. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •47. Права суб’єкта авторського права.
- •48. Авторський договір: поняття, характеристика та види.
- •49. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст суміжних прав інтелектуальної власності.
- •50. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст права промислової власності.
- •51. Правова охорона фірмових найменувань.
- •52. Правова охорона товарних знаків.
- •53. Правова охорона найменувань місць походження товарів
- •54. Поняття сімейного права. Співвідношення цивільного та сімейного права.
- •55. Принципи сімейного права.
- •56. Строки в сімейному праві.
- •57. Здійснення і захист сімейних прав та обов'язків.
- •1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
- •2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
- •58. Поняття сім ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов'язків.
- •1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
- •2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
- •61. Фактичні шлюбні відносини.
- •62. Умови укладання шлюбу. Перешкоди для укладання шлюбу.
- •63. Порядок укладання шлюбу. Правові наслідки подачі заяви про реєстрацію шлюбу.
- •2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.
- •3. Прийняття державними органами рацСу заяви за наявності всіх необхідних документів.
- •4. Заручини.
- •5. Реєстрація шлюбу.
- •64. Визнання шлюбу недійсним. Підстави, порядок, наслідки.
- •65. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •66. Майнові правовідносини подружжя. Поняття, види, особливості.
- •67. Правовий режим майна подружжя.
- •68. Обов'язки подружжя по утриманню. Підстави, порядок виникнення та припинення.
- •69. Шлюбний договір. Поняття, зміст, порядок укладання, визнання недійсним, наслідки.
- •70. Поняття та види припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу. Відмінність від визнання шлюбу недійсним.
- •71. Підстави та порядок розірвання шлюбу.
- •74. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •75. Підстави та порядок позбавлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
- •76. Майнові правовідносини батьків та дітей.
- •77, 79. Аліментні правовідносини батьків та дітей. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
- •78. Аліментні правовідносини інших членів сім ї.
- •80. Поняття та підстави усиновлення (удочеріння).
- •81. Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення.
- •82. Дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім я.
- •83. Патронат.
- •84. Поняття спадкування. Суб'єктний склад відносин спадкування.
- •85. Час та місце відкриття спадщини. Юридичні наслідки відкриття спадщини.
- •86. Склад спадкового майна.
- •87. Особливості спадкування окремих об’єктів.
- •88. Спадкування за законом. Порядок розподілу спадкового майна.
- •89. Поняття та види заповітів. Недійсність заповіту.
- •90. Виконання заповіту.
- •91. Заповідальний відказ. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •92. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину.
- •93. Відмова від спадщини. Поняття та наслідки.
- •94. Відповідальність спадкоємців за зобов'язаннями спадкодавця.
- •95. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Відумерлість спадщини.
- •96. Спадковий договір.
1. Поняття та види речових прав за законодавством України.
Речове право — це право, яке забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом впливу наріч без участі інших осіб. Тобто задоволення охоронюваних законом інтересів власника здійснюється шляхом взаємодії з належними йому речами при забезпеченні відповідної поведінки з боку третіх осіб.
Речові права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно, якщо інше не передбачено законом або договором.
Види речових прав:
- первинні – визначальні у системі відносин з приводу речей, їхні властивості випливають із самого характеру присвоєння майна і необхідності забезпечення його використання:
* право власності – дає повну владу над майном і абсолютний захист;
* права на чужі речі – коли право власності належить одній особі, в той час як інша має на це майно таке ж речове право, тільки вужче за змістом.
- вторинні – мають своїм підґрунтям вторинні:
- право повного господарського відання;
- право оперативного управління;
+ іпотека;
+ право переважної купівлі.
2. Ознаки речового права.
Безстроковість;
Абсолютний характер захисту;
Переважне задоволення речемо-правових вимог;
Право слідування (у разі переходу права на майно речові права, речові права також передаються);
Захист прав добросовісних набувачів.
3. Речові права і право інтелектуальної власності.
Цивільний кодекс України створив загальні передумови «участі» в економічному обігу принципово нового об’єкту цивільних прав – майнових прав інтелектуальної власності щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (результатів нематеріальних, необмежених в просторі і незалежних від речових прав на матеріальний об’єкт, в якому втілений зазначений творчій результат). Вільне використання майнових прав інтелектуальної власності в цивільному обороті потребує від суб’єктів цивільного права дотримання особливостей їх правового режиму.
Теза перша. Майнові права інтелектуальної власності – є самостійним об’єктом цивільних прав, який може вільно відчужуватися (в якості «товару» обмінюватися на інші матеріальні цінності) або переходити від одного суб’єкта права інтелектуальної власності до іншої особи в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Результати інтелектуальної, творчої діяльності і майнові права інтелектуальної власності виступають об’єктами різних за правовою природою цивільних прав (правовідносин): особистих немайнових та майнових цивільних правовідносин.
Визначений законодавцем для майнових прав інтелектуальної власності цивільно-правовий режим, тобто можливість здійснення з цим об’єктом певних дій, спрямованих на досягнення бажаного результату, відбивається у змісті самих правовідносин, що виникають з їх приводу. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути об’єктом лише зобов’язальних, корпоративних або спадкових правовідносин, зокрема бути предметом договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, засобом забезпечення належного виконання зобов’язань, наприклад, предметом застави, об’єктом заповідальних розпоряджень, об’єктом стягнень, вкладом до статутного капіталу юридичної особи тощо. Належати ж будь-кому на праві власності або на іншому речовому праві майнові права інтелектуальної власності в самостійному вигляді не можуть.
Майнові права інтелектуальної власності не залежать від права власності на річ, в якій втілений результат творчої діяльності особи і можуть обертатися в цивільному обігу незалежно від обігу такої речі.
Теза друга. Майнові права інтелектуальної власності щодо твору, виконання, постановки, передачі, інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності мають специфічний юридичний зміст обумовлений властивостями нематеріальних благ, з приводу яких вони виникають.
У загальному вигляді майнове право можна визначити як юридично забезпечену можливість володільця цього права здійснювати самостійно або вимагати від зобов’язаних осіб дії майнового характеру. З огляду на це, майнове право інтелектуальної власності можна визначити як можливість правоволодільця на власний розсуд здійснювати (використовувати об’єкт інтелектуальної власності), дозволяти або забороняти використання результату інтелектуальної діяльності в передбачених законом або договором межах. Зазначена «тріада» основних правомочностей складає зміст майнового права інтелектуальної власності. Втім, саме правомочність використання результату творчої діяльності та правомочність правоволодільця дозволяти третім особам використовувати такий результат або у формі відчуження такого права (повній передачі його іншій особі з припиненням відповідного права попереднього правоволодільця), або у формі видачі ліценції на використання (попередній правоволоділець може зберегти за собою право на таке використання) роблять названий об’єкт товаром особливого роду, який можна відчужувати у товарно-грошовій формі.
До цього можна додати, що окремі правомочності, що складають зміст майнового права інтелектуальної власності можуть самі бути об’єктом цивільних правовідносин (наприклад, майнове право на переклад твору).
Теза третя. Особливості змісту майнового права інтелектуальної власності дозволяють зазначеному об’єкту бути одночасно об’єктом різних правовідносин (наприклад, видача ліценцій на використання твору одночасно кільком особам, використання «колективного знака» тощо). Причому сьогодні не існує заборон щодо встановлення цивільних правовідносин, об’єктом яких будуть майнові права, що виникнуть або будуть набуті особою в майбутньому.
Отже, майнові права інтелектуальної власності в цивільному обігу можуть «жити своїм життям», причому незалежним від результату творчої діяльності, який може залишатися за автором (винахідником, тощо).
Таким чином, в умовах ринкової економіки майнові права інтелектуальної власності набувають значення особливого роду «товару», який може використовуватися творцями в дуже широких межах, відкриваючи перед ними досить перспективні можливості. Проте, це вимагає від юридичної науки удосконалення правової моделі взаємовідносин творців з іншими суб’єктами цивільного права, яка б відбивала особливості зазначеного об’єкту.
Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.
3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.