5.Тканини людського організму, їх класифікація та взаємозв’язок.

Сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за будовою, функцією та походженням, називається тканиною. В організмі людини розрізняють чотири типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову, та нервову. Епітеліальна тканина утворює шар клітин, з яких складаються слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму. Через епітелій проходить обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. В епітеліальній тканині клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини мало. Особливістю сполучної тканини є сильний розвиток міжклітинної речовини. До сполучної тканини відосять кров, лімфу, хрящову, кісткову і жирову тканини. Основними функціями сполучної тканини є трофічна(харчова) і опорна. М’язова тканина утворена окремими клітинами, що називаються м’язовими волокнами. В них розташовані найтонші нитки – міофібрили, здатні скорочуватись. Виділяють гладеньку і поперечносмугасту(посмуговану) мязові тканини. Поперечно-смугасту м’язову тканину часто поділяють на скелетну та серцеву. Скелетна складається з волокон витягнутої форми, які досягають у довжину 10-12см і забезпечують функції руху. Серцева м’язова тканина, як і скелетна, має поперечну смугастість.Завдяки такій будові скорочення одного волокна швидко передається іншим, що забезпечує одночасне скорочення великої ділянки м’яза. З гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів – шлунка, кишечнику, сечового міхура, кровоносних суди. Нервова тканини виконує функції сприйняття, переробки, зберігання і передачі інформації, що поступає як із навколишнього середовища, так і зсередини організму. Діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів тварин і людини. Нервові клітини – нейрони звичайно мають зірчасту або веретеноподібну форму і складаються з тіла та відростків. Кожна тканина складається з клітин з певною формою, розмірами, функціями. Морфофункціональна цілісність усього організму досягається тільки при взаємодії всіх тканин.

6. Визначення онтогенезу. Поняття про вік. Поняття про генотип і фенотип. Роль спадковості та середовища у розвитку організму людини.

Онтогенез – це індивідуальні розвиток організму людини з моменту запліднення до смерті. В повсякденному житті постембріональний період розвитку називають вік людини. Розрізняють хронологічний та біологічний вік. Хронологічний та біологічний вік. Хронологічний вік – це період часу від моменту народження до певного моменту. Біологічний вік – це сукупність анатомічних та фізіологічних особливостей організму людини, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

Фенотип – це сукупність ознак та властивостей організму. Генотип – сукупність усіх генів галоїдного набору хромосом організмів певного виду. Спадковість – це здатність організму передавати свої ознаки нащадкам.