1.3 Концепції та методи фінансового контролінгу

Розглядаючи фінансовий контролінг як складову процесу управління підприємством, варто згадати про концепції цього виду контролінгу. Перед тим як детально дослідити останні, вважаємо за потрібне навести визначення концепції. Як спра­ведливо зазначено в економічному словнику-довіднику [1], кон­цепція є певним твердженням, філософією управління, науко­во обґрунтованим і розгорнутим уявленням й розумінням як мети та стратегії діяльності підприємства, так і всіх внутріш­ніх і зовнішніх факторів, які прямо чи опосередковано впли­вають на успіх і стабільний розвиток підприємства на ринку.

Концепції фінансового контролінгу у своїй праці досліджу­вав лише німецький науковець А. Кюнцлє [25]. Автор виокрем­лює 6 головних концепцій:

1. Концепція формування інтегрованих інструментів пла­нування та контролю. Розглядаючи контролінг у розрізі не­великого підприємства можна стверджувати, що запроваджен­ня та функціонування такої підсистеми прийняття управлін­ських рішень відносно простий процес, адже на малому під­приємстві є тісна комунікація між працівниками усіх відділів та підрозділів, і одна особа є відповідальною за все. Тобто до­цільності в запровадженні центрів відповідальності немає. Проте, як слушно зазначають професор Дж. Копп і професор Дж. Лейк [25] на великому підприємстві відсутність центрів від­повідальності може спричинити труднощі в управлінні, особ­ливо при складанні бюджетів. Для уникнення такої проблеми варто визначити як центри відповідальності, так і окремих осіб, які відповідатимуть за складання бюджетів (про важ­ливість створення центрів відповідальності на підприємстві було зазначено у розділі 1). Отже, закріпивши відповідаль­ність за певними особами, на підприємстві легко запровадити фінансовий контролінг та досягти основної мети діяльності підприємства.

2. Концепція виробництва, збуту (для торговельного під­приємства) або ж сервісу (на підприємствах, які надають послуги). Відповідно до досліджень А. Кюнцлє [25], ця концепція передбачає врахування певних обмежень, які передбачені фі­нансовим контролінгом для функціонування підприємства. Усі спеціальні вимоги або ж особливості, які пов'язані з типом суб'єкта господарювання, мають бути враховані як у концеп­ції діяльності самого підприємства, так і в функціонуванні його окремих підсистем, зокрема фінансового контролінгу. Наприклад, впровадження саме цієї концепції передбачає розробку інструментів фінансового контролінгу, які в процесі діяльності компанії можна удосконалювати та адаптувати до потреб ведення бізнесу. Теорію обмежень у своїх працях де­тально розглянув ізраїльський автор Е. Голдратт [6]. Теорія об­межень ґрунтується на думці, що в будь-якому підприємстві є слабке місце, яке гальмує процес досягнення основної мети діяльності суб'єкта господарювання. Завданням застосування теорії обмежень та згаданої концепції є вчасне виявлення слабкої ланки.

3. Концепція врахування специфіки діяльності (особли­востей) підприємства. Виберемо окремі характеристики ді­яльності суб'єкта господарювання та відобразимо вимоги до них за допомогою рис. 2.5.

Рис. 1.5. Вимоги до специфічних характеристик діяльності під­приємств

4. Концепція орієнтації на рух грошових коштів. З метою Уникнення банкрутства або ж стану неплатоспроможності, кожне підприємство має підтримувати відповідний рівень ліквідності. Для цього, разом з управлінням власним капіта лом, важливо приділити увагу управлінню ліквідними засобами, які забезпечують стабільність функціонування підприємс­тва на ринку та його платоспроможність. Підтримка такого стану надасть можливість збільшити кредитоспроможність, наприклад, збільшити термін кредитних лімітів, отримати нові кредити в банку тощо. Останні також сприяють підви­щенню репутації підприємства та збільшують рівень довіри партнерів.

5. Використання інструментів концепції фінансового контролінгу як основи прийняття управлінських рішень. Базовим в цій концепції є те, що будь-яка діяльність на під­приємстві має бути спрямована на досягнення головного за­вдання діяльності суб'єкта господарювання через прийняття управлінських рішень. А. Кюнцлє [25] робить акцент саме на рі­шеннях. Для забезпечення фінансового контролінгу за умов цієї концепції автор пропонує використовувати такі критерії: виробничу потужність, встановлення цін, оцінку проекту то­що, які оцінюють за допомогою використання інструментів контролінгу.

6. Останньою у зазначеному німецьким науковцем А. Кюнцлє [25] є концепція управління та прийняття управлін­ських рішень. Враховуючи тісний зв'язок елементів фінансо­вого контролінгу у забезпеченні відповідного його функціону­вання, варто розглянути також концепцію, яка базується на аналізі людського фактора та комунікації всередині підпри­ємства, а точніше взаємовідносин між працівниками. Очевид­но, не можна розглядати фінансовий контролінг лише як пев­ний технічний інструмент, адже фінансовий контролінг — це, насамперед, підсистема управління та прийняття управлінсь­ких рішень.

Усі зазначені концепції тісно пов'язані між собою. А. Кюн­цлє у своїй праці, щоб продемонструвати зв'язок між описани­ми концепціями, наводить такий приклад: керівник виробни­чого підприємства хоче з'ясувати наскільки можуть вплинути відносини між працівниками та рівень їх відповідальності (концепція 6) на формування ринкової позиції та положення в певній ринковій ніші (концепція 5), визначити кредити яких розмірів можна отримати найближчим часом. Для цього керів­нику необхідно проаналізувати інтегровану інформацію усьо­го підприємства (концепція 1), яка характеризує особливості функціонування підприємства в межах усієї галузі (концепція 2,3). Варто також врахувати обмеження в ліквідних засобах і майбутніх грошових потоках (концепція 4). З прикладу ви­пливає, що усі зазначені концепції перебувають у тісному взаємозв'язку та не можуть існувати окремо, хоч і функціону­ють в різних областях.

Найважливішими аспектами функціонування фінансового контролінгу та втілення в життя його концепцій є дві скла­дові: 1) рівень відповідальності та рівень стосунків між персо­налом; 2) забезпечення функціонування всіх інструментів контролінгу. У забезпеченні процесу функціонування центрів відповідальності та поширенні відповідальності на фінансово­му рівні, головну роль відіграє процес комунікації. У межах питань людських відносин, комунікації на підприємстві та відповідальності актуальним є розгляд таких питань як: "За­пит необхідної інформації", "Мотивація та участь у процесі функціонування компанії", "Визначення рівня відповідаль­ності працівників", а також "Взаємодія і комунікації", які відіграють важливу роль у реалізації фінансового контролін­гу.

Рис. 1.6. Елементи концепцій фінансового контролінгу на підприємстві

За допомогою рис. 1.6 відобразимо усі згадані елементи концепції фінансового контролінгу на підприємстві та деталь­ніше опишемо кожен з них.

А. "Запит необхідної інформації". Для забезпечення ґрун­товного прийняття управлінського рішення керівними орга­нами підприємства, фінансова інформація має бути достовір­ною. Кожен керівний апарат центрів відповідальності само­стійно визначає, яка інформація, по-перше, відображає зав­дання окремого рівня відповідальності, а по-друге, яка фінан­сова інформація сприятиме прийняттю швидкого та правиль­ного управлінського рішення. Така інформація фінансового контролінгу має відповідати певним характеристикам і кри­теріям. Серед них:

1. доступність та відкритість фінансової інформації всере­дині підприємства;

2. достовірність інформації;

3. надійність інформації

4) повнота інформації та можливість її порівняння з інши­ми даними;

5) суттєвість (важливість) інформації;

6) співвідношення витрат і матеріальних вигід від використання цієї інформації.

Б. "Мотивація та участь у процесі функціонування ком­панії". Оскільки жодна компанія не може існувати без людсь­кого ресурсу, фінансовий результат діяльності підприємства великою мірою залежатиме від ефективності виконання по­ставлених завдань конкретними працівниками. Вище ми вже зазначали, що мотивація не є прямим елементом фінансового контролінгу, проте вона є одним з тих непрямих факторів, від впливу яких залежить успіх ведення всього бізнесу.

У країнах з розвиненою економікою у мотивації працівни­ків часто застосовують теорію ієрархії потреб, яку обґрунтував американський психолог А. Маслоу [17]. Згідно з цією теорією, людські потреби мають різні порядки актуальності. Після того як той чи інший рівень потреб був задоволеним, його актуаль­ність втрачається. Дійсно, неврахування наслідків, що випли­вають з теорії А. Маслоу, часто може зашкодити бізнесу. На­приклад: власник виробничого підприємства ставить перед продавцем товару завдання отримати фінансову економію (ви­граш) між першою пропозицією покупця і умовами вже при підписанні договору купівлі-продажу. Маючи особистий інте­рес в отримані частини прибутку в тіньовому секторі, прода­вець завищує початкову ціну так, щоб отримавши фінансову економію та віддавши її власнику, отримати певну частину коштів собі.

Важливість ролі мотивації в управлінні підприємством та­кож підтверджують напрацювання німецьких вчених Ц. Галбрайт і Г. Меррілл (1996) [25], які запропонували так звану С-О-Р (S-0-R) парадигму. За цією парадигмою кожна людина діє від­повідно до схеми: особа приймає інформацію (С — стимул), пе­рероблює її за допомогою когнітивних процесів (О — організм) і реагує з певною інформаційною віддачею (Р — реакція). Ког-нітивні процеси підпадають під вплив різних процесів, зокре­ма: особистих характеристик працівника, його мотивації та мети, цінностей в житті, якими керується ця особа тощо. Саме тому, під час збору інформації фінансовим контролінгом, мож­на отримати різницю між логічною і "психологічною" оброб­кою та аналізом інформації.

Є багато досліджень, які стосуються питань мотивації та залучення персоналу до діяльності підприємства. Погоджую­чись з професором Г. Гофстедом [25], наведемо найголовніші три аргументи, які доводять, що спільна робота сприяє більшій ефективності:

1. співпраця в розробці бюджету допомагає переконатися в тому, що бюджет прийнятний з урахуванням особистих інте­ресів підлеглого, і таким чином є мотиваційною метою;

2. співпраця призводить до покращення комунікації і, від­повідно, до стандартів збору детальних та об'єктивних даних бюджету;

3. співпраця в розробці бюджету зменшує ймовірність викривлення і підробки інформації.

Отже, мотивація та залучення до управління підприємс­твом працівників може слугувати важливим фактором успіш­ності.

В. «Визначення рівня відповідальності працівника». Як вище зазначалося, усі концепції фінансового контролінгу тісно переплітаються між собою. Так, компетенція (повноважен­ня, відповідальність) працівників є наступним після мотивації кроком. Суть її полягає в тому, що через усвідомлення покла­деної відповідальності, кожен працівник сприяє досягненню цілей підприємства, одночасно покращуючи результати фірми та збільшуючи ймовірність отримання вищої зарплати, премії тощо. Фактично, на великих підприємствах визначення рівня відповідальності окремого працівника звужене до обов'язків покладених на певний відділ — центр відповідальності.

Більше того, у практиці як німецьких та французьких, так і українських підприємств вже застосовують фінансові методи винагороди за відповідальне ставлення до виконання роботи. Наприклад, компанія IMVО [9] застосовує систему преміювання/депреміювання для підвищення ефективності обробки та правдивості надання інформації відділу контролінгу.

Якщо інформація подана невчасно або ж є викривленою, з працівника стягують штраф у розмірі, що відповідає втратам компанії, понесеним через неправдивість даних. В інших ви­падках, коли вчасно надана достовірна інформація приносить додаткові прибутки або ж сприяє покращенню функціонуван­ня компанії на ринку, окрім усної подяки, працівник IMVO отримує грошову премію. Тобто, вносячи свою долю в успіх підприємства, кожен співробітник одночасно задовольняє найважливішу сходинку піраміди Маслоу, а саме мету самореалізації як духовно (похвала), так і матеріально (грошова премія).

Г. "Взаємодія і комунікації". Завдяки взаємодії та комуні­кації відповідальних за інформацію працівників (центрів від­повідальності) та автоматизації системи управління, виникає можливість прозорого функціонування компанії. Проте варто зауважити, що під прозорістю розуміємо доступність даних і зменшення перешкод для отримання релевантної (істотної та достовірної) інформації. За внутрішні межі підприємства така інформація вийти не може.

Запровадження фінансового контролінгу на підприємстві та використання його концепцій вимагає застосування загаль­них і спеціальних методів. Саме тому, в цьому пункті сконцен­труємо увагу на методах фінансового контролінгу.

Взагалі методика — це сукупність взаємопов'язаних спо­собів і прийомів доцільного проведення будь-якої роботи [5]. Від­повідно під методикою фінансового контролінгу мають на Увазі послідовність і порядок застосування окремих методів і прийомів цього виду підсистеми прийняття управлінських рішень.

У загальному розумінні метод – це спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя чи прийом або система прийомів, що застосовують у будь-якій галузі суспільного життя. [5] Іншими словами метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів дослідження, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини [2].

Отже, під час фінансового контролінгу контролер застосовує сукупність методів і прийомів для того, щоб дослідити предмет і об’єкт фінансового контролінгу. При цьому предметом цього виду котролінгу є мікроекономічні процеси підприємства, які прямо чи опосередковано впливають на фінансові процеси, показники ефективності їх виконання та організації, а також показники фінансового стану підприємства.

Взагалі, дослідженню проблеми визначення, класифікації та практичного застосування методів і прийомів контролінгу та фінансового контролінгу зокрема, у спеціальній літературі присвячено багато наукових праць[24], проте класифікація таких методів досі не сформована остаточно, що зумовлено декількома факторами. По-перше, необхідно розрізняти застосування методів у різних площинах та відповідно класифікувати їх.

Оскільки кожен автор, який у своїй праці досліджував питання контролінгу та фінансового контролінгу, дає власну класифікацію методів цих підсистем прийняття управлінських рі­шень, то не завжди зрозуміло, про які саме методи йдеться. По-друге, розглядаючи фінансовий контролінг та проводячи певні паралелі з іншими видами фінансово-економічної діяль­ності на підприємстві, наприклад, з аудитом, слід погодитися з О.А. Петрик, яка вбачає проблему у тому, що часто плутають поняття методу і прийому в аудиті, ототожнюють їх [20]. Слід на­голосити, що метод є більш загальним поняттям, ніж прийом, і реалізується за допомогою використання певних методичних прийомів.

Виокремлюючи фінансовий контролінг серед економічних дисциплін та аналізуючи його як окрему науку, вважаємо, що методи фінансового контролінгу доцільно поділяти на загальнонаукові, загальноекономічні та специфічні (або ж сучасні — "автоматизовані") методи. За до­помогою рис. 1.7 відобразимо методи, які за­стосовують у фінансовому контролінгу.

Рис. 1.7. Методи фінансового контролінгу

Перші — це властиві усім наукам методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, аналогія, моделю­вання, абстрагування тощо. До другої групи — загальноеконо­мічних методів — відносять усі методи, які є спільними у фінансово-економічних науках: аналіз коефіцієнтів, порівнян­ня, фінансовий аналіз, управлінські методи, бюджетування тощо. До останньої групи вважаємо за доцільне віднести ті ме­тоди, які є специфічними, унікальними, та які використову­ють лише у фінансовому контролінгу. Оскільки бізнес-процеси на підприємстві сьогодні важко уявити без автоматизації управління, останню групу можна також назвати сучасними автоматизованими методами фінансового контролінгу.