2. Внутрішньополітичне становище на початку 50-х років

У першому ж рік незалежного розвитку Республіка Індія зіткнулася з серйозними економічними та політичними труднощами. Ще не були ліквідовані до тяжких наслідків поділу країни, промисловість ще не вийшла з смуги депресії післявоєнних років, коли неврожай у ряді районів країни різко загострив продовольчий дефіцит. В Індії створилася загроза масового голоду.

Уряд Індії звернулося до США із проханням про допомогу продовольством. Почалися затяжні переговори про умови позики, в ході яких американський імперіалізм намагався встановити вплив на індійську політику. Тільки допомогу продовольством СРСР, а також Китайської Народної Республіки прискорила індійсько-американські переговори, що завершилися наданням в червні 1951 т. першого великої позики (190 млн. дол) для закупівлі пшениці в США.

Продовольчі труднощі, особливо в південних штатах, посилювали соціальну напруженість у країні. Незважаючи на придушення масових діяльності організацій робітників і селян, що розкол організованого профспілкового руху, загострення класової боротьби в місті і на селі не слабшав.

3)Основними напрямками зовнішньої економічної та інтеграційної діяльності України є: 1. Азіатський вектор. Україна повинна враховувати інтеграційні процеси а країнах АРЕС (Asia and Pasifics Economics Corporation) У це угруповання входять країни АСЕАН, НIК і такі розвинуті країни, як Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Китай. Цей регіональний ринок найбільший, з величезними природними багатствами, де проживає близько 40 % населення Земної кулі, виробляється більше 50 % ВНП світу. Велике значення має Iндiя як ринок збуту продукції хімічної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Нині на Індію припадає близько 10 % українського експорту мінеральних добрив, i ця частка може бути істотно збільшена. Щоб утвердитися на цьому ринку, Україна повинна постійно стимулювати торгівлю з АРЕС та Iндiєю. Перспективними товарами на ринку АРЕС можуть бути високоякісна продукція машинобудування, суднобудування, електроніка. 2. Східноєвропейський вектор. У перспективі на найближчі 3-5 років ключове значення для України матимуть економiчнi відносини з країнами СНД. Iнтеграцiйна політика стосовно країн СНД та Балтії має орієнтуватися на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти Чорноморське економічне спiвробiтництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини та України. Серед цілей ЧЕС — багатостороннє спiвробiтництво чорноморських держав у різних галузях економіки, у першу чергу в промисловості, сільському господарстві, у транспорті, в торгiвлi, в розвитку туризму, телекомунікацій. Нині український товарообіг із країнами СНД та ЧЕС складає близько 80%. Але поступово частка зменшується, тому можна зробити висновок, що Україна зацікавлена в ослабленні iнтеграцiйних процесів i зменшенні залежності від країн СНД, зокрема Росії. 3. Західноєвропейський вектор. Одним із найважливіших етапів у зовнішньоекономiчнiй дiяльностi України є інтеграційна політика щодо ЄС. Україна зацікавлена в реалiзацiї ідеї часткового членства в ЄС держав Центральної та Східної Європи, яке охоплювало б насамперед сферу зовнішньої політики та безпеки. Європейський вибір України природний та цілком закономірний. Такий вибір можна пояснити декількома факторами, такими як: - географічна та цивiлізацiйна близькість між Україною та Європою; - ймовірна «загроза зі Сходу» й одночасно «ідея повернення в Європу», що охопила посткомуністичні держави Центральної та Східної Європи, виявилися каталізаторами процесу зближення Києва та Брюсселя. Цей фактор змусив сформувати русло зовнішньої політики України з «дружніх обійм Москви» вбік більш стриманих центрів європейської iнтеграцiї: Брюсселя, Страсбурга і Люксембурга. У свою чергу, Україна як одна із засновниць СНД виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рiвноправностi i взаємовигоди. Ринок ЄС — другий за значенням після ринку країн СНД (фактично Росії), але після розширення ЄС стане головним експортним ринком України. На ЄС припадало 35,8 % українського експорту. Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгiвлi України зі США. ЄС - головний інтеграційний вектор України. 4. Африканський вектор. Важливість Африканського континенту для України зумовлюється його великими природним, багатствами та значними потенційними можливостями для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Завдяки представництву в міжнародних i регіональних організаціях ці держави здобули вагомий вплив на свiтовiй арені, тож співпраця з ними може принести Україні відчутні політичні дивіденди. Основними споживачами українських товарів залишаються Єгипет (питома вага якого становить 33,66 % усього українського експорту в країни Африки), Єгипет (23,41 %), Алжир (19,47 %), Марокко (8,44 %),Туніс (5.08 %). Серйозною проблемою є все ще недостатня поінформованість африканських політичних керівників, громадськості i передусім представників ділових кіл про високий науково-технічний та виробничий потенціал України. Важливим кроком до інтеграції на африканський континент є зацікавлення обох сторін у співпраці України з «Великою п’ятіркою» (Алжир, Єгипет, Марокко, Нігерія та ПАР). На які припадає 59 % сукупного ВВП та 37 % загальної кiлькостi населення континенту. 5. Американський вектор. В Україні i в країнах Америки сформувалися об’єктивні інтереси, потреби та можливості, які спонукають Україну та Америку до тісного спiвробiтництва. Об’єктивна зацікавленість сторін у взаємодії, здатність їхніх товарів задовольняти потреби покупців на українських i американських ринках за широкою номенклатурою створюють резерв подальшого зростання торгiвлi. Варто зазначити, що США займає чільне місце на iнвестицiйному ринку України. Але через недосконалу правову базу України частка американських інвестицій в Україну не збільшується.

№26