13. Правові основи діяльності нбу.

Правовою основою утворення центрального банку України — Національного банку — став закон «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою УРСР 20 березня 1991 р. Попередниками Національного банку України можна вважати Державний банк Росії і Державний банк СРСР, оскільки Україна входила до складу Російської імперії, а потім — Радянського Союзу, а також Український державний банк, який функціонував за часів української державності 1917—1920 рр.

У грудні 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон «Про перетворення Київської контори Державного банку Росії в Український державний банк», а вже влітку 1918 р. було ухвалено закон «Про затвердження Статуту Українського державного банку й асигнування коштів до його основного капіталу». У Статуті були визначені основні завдання банку, а саме: полегшення грошового обороту, допомога шляхом короткострокового кредитування державній торгівлі, промисловості та сільському господарству на Україні, а також забезпечення сталості грошової системи.

Національною валютою було визначено український карбованець. Перший грошовий знак Української народної республіки — купюру вартістю 100 крб. було видруковано у грудні 1917 р. У березні 1918 р. Центральна Рада схвалила закон про запровадження нової грошової одиниці - гривні, яка дорівнювала ½ карбованця. У період Гетьманату було відновлено як основну грошову одиницю Української держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. За часів правління Директорії основною грошовою одиницею УНР знову було проголошено гривню.

У 1921 р. приймається рішення про утворення Державного банку РСФСР, а у 1923 р. банк реорганізується у Державний банк СРСР. Крім Державного банку було створено цілу низку кредитних установ. Це, як правило, були спеціалізовані банки довго- і короткострокового кредитування, що надавали позички різним галузям економіки.

Держбанк СРСР, крім розрахунково-кредитного і касового обслуговування суб’єктів господарювання, здійснював емісійну діяльність. Так, обсяг емісії готівки визначався у касовому плані Держбанку СРСР, емісія безготівкових грошей (кредитна емісія) та показники планового розміру кредитів, що визначалися в кредитних планах банків з короткострокового та довгострокового кредитування, затверджувалися Радою Міністрів СРСР.

Національний банк України зі статусом центрального емісійного банку держави був утворений у 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР, яку було оголошено власністю України.

На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.

Згідно з Конституцією Національний банк України – це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення сталості грошової одиниці.

На законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним законом «Про НБУ», який був ухвалений Верховною Радою України 20 травня 1999 р.

Згідно з ст. 2 законом «Про Національний банк України» Національний банк України – є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відмітною рисою Національного банку як особливого центрального органу державного управління є наявність у нього права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до ВРУ пропозиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін.

Національний банк згідно з Законом «Про Національний банк України» має також нормотворчі повноваження, тобто права та обов’язки встановлювати обов’язкові для всіх правила поведінки з питань, що належать до його компетенції і потребують правового регулювання. Нормотворчі повноваження реалізуються Національним банком шляхом розроблення та прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, положень, правил), що видаються у формі постанов Правління. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації.

Виходячи з особливого статусу Національного банку України як кредитора останньої інстанції для банків йому надано переважне і безумовне право задовольняти будь-яку вимогу, яка виникла в результаті рефінансування банку, тобто якщо комерційний банк не виконує умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування, то Національний банк має право в безспірному порядку списати всю заборгованість з кореспондентського рахунка банку.

Поряд з правами Закон передбачає і деякі обмеження щодо діяльності Національного банку України. Зокрема, йому забороняється (за деяким винятком) здійснювати:

• торговельну, виробничу та страхову діяльність,

• бути акціонером або учасником банків та інших підприємств,

• здійснювати операції з нерухомістю.