49. Структура золотовалютного резерву та методи управління його розміром.

Золотовалютні резерви – це резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що складаються з активів, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків.

Згідно з Положенням про основні принципи управління золотовалютними резервами Національного банку України золотовалютний резерв – це високоліквідні активи Національного банку в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, та монетарне золото, що знаходяться в управлінні та обліковуються на балансі Національного банку України.

Згідно зі ст. 47 Закону України “Про Національний банк України” для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк України має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:

· монетарне золото;

· спеціальні права запозичення;

· резервна позиція в МВФ;

· іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

· цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

· будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Золотовалютний резерв Національного банку України має валютну та інвестиційну структуру.

Валютна структура золотовалютного резерву складається з визначених часток резервних валют (долари США, євро, СПЗ, швейцарські франки, англійські фунти стерлінгів, японські єни) і монетарного золота.

Для управління валютною структурою золотовалютного резерву встановлюється нормативна валютна структура, що визначається інвестиційною декларацією і з точки зору Національного банку України є оптимальним співвідношенням резервних валют і монетарного золота в складі золотовалютного резерву.

Інвестиційна структура золотовалютного резерву – це сукупність: прийнятих фінансових інструментів, у які інвестовані кошти золотовалютного резерву; співвідношень обсягу фінансових інструментів у загальному обсязі резерву; інших інвестиційних параметрів.

Нормативна інвестиційна структура золотовалютного резерву формується за іноземними валютами (USD, GBP, EUR, CHF).

Крім визначення джерел формування золотовалютних резервів, є потреба у визначенні стратегії та принципів формування резервів. Головними еталонами стратегії формування резервів є:+ визначення достатності та відповідності обсягів золотовалютних резервів кон’юнктурі економіки країни; + визначення розміру ризиків; + визначення оптимальної валютної структури золотовалютних резервів; + визначення оптимальної інвестиційної структури та розрахунок значення дохідності золотовалютних резервів.

50. Платіжний баланс - методи його оцінки і прогнозування.

Особливе місце у системі валютного регулювання займає платіжний баланс, за допомогою якого реалізується внутрішній зв’язок стану валютного ринку країни зі станом національної економіки. Структура і динаміка платіжного балансу показує конкурентоспроможність національної економіки і дозволяє прогнозувати динаміку курсу національної валюти.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів країни (резидентів) за її економічні межі та валютними надходженнями на їх користь із-за економічних меж країни (від нерезидентів) протягом певного періоду часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний баланс складається з: 1) балансу поточних операцій; 2) балансу операцій з капіталом та фінансових операцій; 3) резервних активів.

У свою чергу складовими балансу поточних операцій є:

1) торговельний баланс (експорт та імпорт товарів); 2) баланс послуг; 3) баланс доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними; 4) баланс поточних трансфертів (односторонніх переказів).

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв¢язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання екноміки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між резидентами і неризедентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна екномічна операція має подвійний запис ¾ по кредиту однієї статті та дебету іншої. Це правило свідчить про те, що більшість екномічних операцій за суттю є обміном екномічними цінностями. У випадку, коли має місце безвідплатне наданя екномічних цінностей (тоарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом запроваджується особлив стаття “трансферти” ¾ це група операцій проведених на безвідплатній основі.