- •1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
- •2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
- •5. Компетенція посадових осіб органів прокуратури зі здійснення організації та управління конкретними органами (підрозділами) прокуратури.
- •6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
- •8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
- •9. Організаційно-управлінські та правові засади діяльності органів прокуратури щодо зміцнення правопорядку та законності.
- •11.Поняття кадрів органів прокуратури та його співвідношення з функцією управління.
- •13.Кадрова політика в органах прокуратури: напрями, визначені рішеннями колегії Генеральної прокуратури України від 15.04.08 та 23.10.09.
- •1. 15 Квітня 2008 року, (рішення)
- •14.Суб’єкти управління кадрами органів прокуратури.
- •15.Принципи управління кадрами органів прокуратури.
- •16.Процедури управління кадрами органів прокуратури.
- •17.Основні види кадрової роботи в органах прокуратури.
- •18.Правовий статус працівників прокуратури, засоби його забезпечення.
- •20.Організаційно-управлінські повноваження Генеральної прокуратури України та їх зміст.
- •1. Загальні положення
- •21.Взаємодія прокуратури з органами державної влади, місцевого самоврядування, контролю та змі
- •22.Діяльність органів прокуратури у сфері міжнародного співробітництва та правової допомоги
- •23.Інформаційно-методична та аналітична діяльність органів прокуратури
- •24.Організаційно-управлінські повноваження прокурорів арк та обласного рівня, їх зміст
- •25.Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокурорів, їх зміст
- •26.Загальне та відмінне у діяльності та повноваженнях територіальних і спеціалізованих прокуратур
- •27.Координація дій правоохоронних органів з протидії злочинності: поняття, сутність, принципи, форми
- •28.Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації
- •29 Управлінські рішення органів прокуратури, їх типологія та загальна характеристика
- •30.Умови і фактори забезпечення якості управлінських актів
- •32Організація виконання управлінських рішень в органах прокуратури
- •2) Заходи щодо проведення перевірок з питань захисту прав і свобод громадян та інтересів держави. 3) Питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів:
- •4) Проведення аналітичної роботи5) Питання, що стосуються роботи з кадрами,
- •34. Технологія планування роботи в органах прокуратури
- •35.Види планів та їх характеристика
- •Види планування роботи.
- •37. Порядок, принципи і форми, зміст управлінського акту прокуратури щодо розподілу обовязків
- •38.Загальна характеристика і сутність інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури.
- •39.Значення аналітичних досліджень для прокурорської діяльності. Напрями комплексних аналітичних досліджень.
- •41.Стадії та методи (способи) аналітичних досліджень.
- •42.Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок.
- •43.Реалізація аналізів, узагальнень: порядок, терміни, форми.
- •44.Оперативні наради в органах прокуратури: поняття, значення, сутність.
- •45.Процедура підготовки та проведення оперативних нарад.
- •46.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.
- •47.Позитивний досвід: поняття, значення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.
- •48.Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом.
- •49.Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.
- •51.«Керівник» в системі прокуратури: поняття та основний зміст його організаційно-управлінських повноважень.
- •52.Організаційно-управлінські обов”язки керівника галузевого підрозділу прокуратури обласного рівня (арк).
- •53.Організаційно-управлінські обов”язки керівника міської (районної) прокуратури.
- •55.«Прокурор галузевого підрозділу»: поняття та основний зміст його повноважень та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо звернень громадян.
- •56.Виїзди до підпорядкованих прокуратур: поняття, класифікація і типологія.
- •57.Порядок організації та проведення виїздів, оформлення їх результатів.
- •58.Тактика і методологія проведення виїздів, реалізації їх результатів.
- •59.Гласність у роботі органів прокуратури: поняття, форми і засоби її забезпечення.
- •62.Правові підстави та основні вимоги щодо організації роботи з правовою інформацією та систематизації законодавства в органах прокуратури.
- •63.Організація роботи з питань ведення обліку і звітності в органах прокуратури.
- •64.Основні форми статистичної звітності органів прокуратури, порядок і строки її формування та подання за належністю.
- •Загальні положення
- •Порядок складання та подання звіту
- •8. Строки представлення звіту до прокуратур вищого визначені наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2005 року № 65. Інструкція
- •8) Розгляд запитів на інформацію.
- •66.Критерії оцінки ефективності роботи органів прокуратури в цілому та за окремими напрямами діяльності.
- •67.Основні вимоги й правові підстави щодо організації діловодства в органах прокуратури.
53.Організаційно-управлінські обов”язки керівника міської (районної) прокуратури.
Основні організаційно-управлінські обов'язки прокурора міста (району)
Визначення кола обов'язків прокурора міста (району) є складовою управлінської підфункції, яка іменується організація особистої роботи прокурора-керівника або інакше - самоорганізацією роботи прокурора-керівника.
Необхідність визначення кола обов'язків (видів роботи) обумовлена тим, що працівникам прокуратури доводиться вирішувати широке коло питань, значний обсяг яких покладається безпосередньо на прокурора міста (району) і не завжди може бути делегований підлеглим. Для того, щоб не залишити щось поза своєю увагою та задля забезпечення діяльності прокуратури в заданому режимі, без будь яких зривів і проблем, з дотриманням принципу законності, необхідно чітко окреслити коло обов'язків, які покладаються на прокурора-керівника та решту працівників прокуратури. Це завдання вирішується шляхом видання наказу про розподіл обов'язків та деталізації останніх в інших організаційно-управлінських рішеннях (актах), таких як плани роботи, розпорядження, різного роду графіки тощо.
Всю роботу прокурора-керівника можна класифікувати за 4-ма групами.
Першу групу утворюють організаційно-управлінські обов'язки: збір та аналіз інформації, підготовка й прийняття управлінських рішень, контроль виконання, оцінка результатів роботи, впровадження передового досвіду, новітніх форм і методів роботи, підвищення кваліфікації кадрів, створення і підтримання в колективі здорової психологічної атмосфери.
До другої групи відноситься робота, виконання якої безпосередньо пов'язано зі здійсненням наглядової та інших функцій прокуратури: розгляд звернень та прийом громадян; координація дій правоохоронних органів з протидії злочинності; керівництво слідчо-оперативними групами, участь у виконанні окремих слідчих дій тощо.
Третю групу складають обов'язки прокурора профілактичного (попереджуючого) характеру:
-підготовка і внесення до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування пропозицій стосовно заходів з протидії злочинності та правопорушень не злочинного характеру, усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, інших правопорушень;
-участь у правороз"яснювальній роботі;
-підтимання зв'язків із засобами масової інформації
Четверта група включає представницькі заходи - участь у засіданнях рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування, роботі колегіальних і координаційних органів прокуратур вищого рівня. Вважати ці заходи в повній мірі представницькими не можна, оскільки головною метою участі прокурора у засіданнях місцевих органів влади та самоврядування є забезпечення законності рішень, які ними приймаються, а участь в роботі колегіальних органів вищих за рівнем прокуратур нерідко пов'язана з оцінкою результатів діяльності прокурора району(міста) та колективу, який він очолює, в цілому.
Визначення повноважень власне прокурора передбачає відмежування їх від повноважень інших працівників прокуратури району (міста).При цьому слід керуватися Законом України "Про прокуратуру", іншими нормативно-правовими документами, локальними актами Генерального прокурора України.
Оптимальний, виважений розподіл праці у значній мірі залежить від поглядів самого прокурора. Щодо цього, на практиці можна зустріти кілька крайностей: одні прокурори беруть на себе завеликий обсяг наглядових та інших функцій прокуратури, що не дозволяє їм займатися повноцінною управлінською діяльністю в колективі прокуратури, інші - навпаки, займаються лише представницькою роботою, покладаючи на своїх підлеглих одночасно наглядові та управлінські функції. Є й такі, хто займається виключно „керівництвом", нехтуючи вимогами про конкретно визначену ділянку наглядової роботи та обов'язкову участь у розгляді судами справ в порядку кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства.
Немає необхідності доводити шкідливість такого стану справ.
Цілком допустима передача частини повноважень від прокурора-керівника іншим працівниками прокуратури міста (району ), але за умови, що це не суперечить законодавству або директивним документам вищих органів управління, зокрема, Генерального прокурора України.. Легітимним є покладення на конкретно визначеного працівника прокуратури виконання обов'язків прокурора району (міста) у зв'язку з тимчасовою відсутністю (відпустка, відрядження, хвороба тощо), що оформлюється відповідним наказом.
Процес передачі повноважень від прокурора до його підлеглих в теорії управління іменується делегуванням повноважень і здійснюється згідно з розробленими наукою правилами, які зводяться до наступного:
а) делегування в загальноприйнятому розумінні передбачає передачу підлеглому завдань або діяльності із сфери дій керівника. Одночасно з робочими завданнями для їх виконання повинні також делегуватись необхідні компетенція та відповідальність в спеціальній сфері;
б) передача завдань або діяльності може або здійснюватись на довгостроковий термін, або обмежуватись разовими дорученнями;
в) делегування робочих завдань і компетенції для їх виконання може мати місце лише тоді, коли керівник у такий спосіб:
-вивільняє час для важливіших завдань;
-допомагає підлеглим удосконалювати професійні знання та напрацьовувати практичний досвід;
-стимулює розкриття здібностей, ініціативи, самостійності і компетенції підлеглих.