- •1. Адміністративне право в системі права України
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •5. Система адміністративного права
- •6. Джерела адміністративного права України та їх характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права
- •7. Поняття, риси та рівні державного управління
- •8. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •9. Поняття, структура і види адміністративно-правових норм
- •10. Реалізація норм адміністративного права
- •11. Адміністративно-правові відносини: особливості, структура та види
- •12. Загальна характеристика Концепції адміністративної реформи в Україні
- •13. Мета і завдання перебудови системи державного управління за Концепцією адміністративної реформи
- •14. Систематизація адміністративного законодавства за Концепцією адміністративної реформи
- •15. Основні напрямки реформування державної служби за Концепцією адміністративної реформи
- •16. Мета, завдання і напрями адміністративної реформи
- •17. Поняття та види суб'єктів адміністративного права
- •18. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
- •19. Міністерства як різновид центральних органів виконавчої влади
- •20. Реформування центральних органів виконавчої влади
- •21. Адміністративно-правовий статус урядових комітетів
- •22. Центральні органи виконавчої впади зі спеціальним статусом
- •23. Адміністративно-правовий статус державних комітетів.
- •24. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •26. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян
- •27. Види об'єднань громадян і способи їх легалізації
- •28. Громадяни як суб'єкти адміністративного права
- •29. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •30. Інститут представників Президента України. Загальна характеристика
- •31. Іноземці як суб'єкти адміністративного права
- •32. Особливості адміністративно-правового статусу урядових органів державного управління
- •33. Особливості здійснення виконавчої влади в м. Києві.
- •34. Характеристика форм державного управління
- •35. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
- •36. Адміністративний договір як форма державного управління
- •37. Поняття та види методів державного управління
- •38. Адміністративний примус. Види примусових заходів.
- •39. Адміністративно-правові режими.
- •40. Правові засади державної служби. Основні напрямки реформування законодавства про державну службу
- •41. Поняття, ознаки і види державної служби
- •42. Поняття і види державних службовців
- •43. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •44. Обмеження пов'язані з проходженням державної служби та відповідальність за їх порушення
- •45. Ранги та категорії державної служби
- •46. Адміністративна юстиція. Кодекс адміністративного судочинства
- •47. Поняття та сутність забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
- •48. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їх характеристика
- •49. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •50. Парламентський контроль у державному управлінні
- •51. Контроль органів судової влади в сфері державного управління
- •52. Президентський контроль у системі способів забезпечення законності у державному управлінні
- •53. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні
- •54. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •55. Поняття і ознаки адміністративно-правового примусу
- •56. Заходи адміністративного попередження
- •57. Заходи адміністративного припинення
- •58. Адміністративне затримання
- •59. Адміністративний процес: поняття та структура.
- •60. Види та характеристика неюрисдикційних проваджень
- •61. Види та характеристика юрисдикційних проваджень
- •62. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •63. Законодавство України про адміністративні правопорушення.
- •64. Поняття та риси адміністративної відповідальності. Реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •65. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •66. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •67. Об'єкт адміністративного проступку
- •68. Об'єктивна сторона адміністративного проступку
- •69. Суб'єкт адміністративного проступку. Види суб'єктів
- •70. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, па яких поширюється дія дисциплінарних статутів
- •71. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •72. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією
- •73. Поняття і характеристика стадій провадження в справах про адміністративні проступки
- •74. Адміністративно-процесуальний статус учасників провадження у справах про адміністративні проступки
- •75. Значення та зміст протоколу про адміністративний проступок. Випадки, коли протокол про адміністративні проступки не складається
- •76. Протоколи у справах про адміністративні проступки, види та зміст
- •77. Проведення і процесуальне оформлення особистого огляду та огляду речей
- •78. Проведення і процесуальне оформлення вилучення документів та предметів
- •79. Постанови по справі про адміністративний проступок: зміст та види
- •80. Органи, що розглядають справи про адміністративні проступки
- •81. Місце і строки розгляду справ про адміністративні проступки
- •82. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
- •83. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення
- •Глава 17 КпАп КпАп визначає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •84. Правила і строки накладення адміністративних стягнень
- •85. Строки у провадженні в справах про адміністративні проступки
- •86. Особливості провадження в справах про корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією
- •87. Підстави та порядок оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності
- •88. Провадження щодо виконання постанов про адміністративний арешт, накладення штрафу
- •89. Провадження щодо виконання постанов про конфіскацію, виправні роботи, позбавлення спеціальних прав
- •90. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню економічною сферою та їхні повноваження
- •91. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •92. Правові засади управління соціально-культурною сферою
- •93. Організаційно-правові засади управління освітою
- •94. Організаційно-правові засади управління наукою
- •95. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню адміністративно-політичною сферою та їхні повноваження
- •96. Організаційно-правові засади управління обороною
- •97. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •98. Організаційно-правові засади управління державною службою
- •99. Організаційно-правові засади охорони державного кордону
- •Список використаної літератури
20. Реформування центральних органів виконавчої влади
До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Одним з важливих напрямів розвитку держави на сучасному етапі є подальше здійснення адміністративної реформи з метою створення ефективної і результативної системи державного управління.
Таким чином, можна сформулювати наступні пропозиції щодо подальшого реформування системи ЦОВВ в Україні.
1. За результатами функціонального обстеження, аналізу й узагальнення його результатів та на підставі класифікації видів діяльності систематизувати і типізувати функції, скоригувати кількість та перелік міністерств, інших органів виконавчої влади центрального рівня та закріпити це в спеціальному законі.
2. Надати міністерствам реальні можливості спрямовувати, координувати і контролювати діяльність усіх інших органів виконавчої влади центрального рівня, насамперед, передавши міністрам від віце-прем'єр-міністрів відповідні керівні повноваження щодо конкретних органів.
3. Зменшити кількість типів органів виконавчої влади до трьох, а саме, міністерства, державні комітети та урядові органи державного управління, перетворивши останні на самостійні органи (не в складі ЦОВВ) та закріпивши за ними функції оперативного вирішення невідкладних конкретних проблем, окремі функції державного управління або надання управлінських послуг у певних секторах діяльності.
4. Виходячи з актуальності й складності, масштабності й багатоаспектності проблем євроінтеграції для їх вирішення в Україні створити міністерство європейської інтеграції.
5. Відповідно до назрілої комплексної проблеми територіального і місцевого розвитку утворити міністерство розвитку територій, адже територіальні диспропорції вражаючі.
6. Враховуючи потребу в реформуванні сфери державного управління, на яку з Державного бюджету України в 2003 р. витрачено понад 10 млрд. грн. і в якій у зазначеному році працювало близько 1 млн. осіб, важливо утворити міністерство державного управління та адміністративної реформи. В його складі можна передбачити департамент державної служби з наданням йому функцій генерального роботодавця для персоналу органів виконавчої влади ("загальнодержавний відділ кадрів").
7. Здійснити інші заходи, спрямовані на удосконалення механізмів державного управління (реструктуризація центральних апаратів, здійснення класифікації посад та розроблення посадових інструкцій, розмежування політичних і адміністративних посад, підвищення заробітної плати, професійне навчання тощо). Отже, можна рекомендувати зменшити кількість типів органів виконавчої влади в Україні до трьох (міністерства, державні комітети, урядові органи державного управління), ліквідувавши ЦОВВ із спеціальним статусом та органи державного управління в їх складі. При цьому мають суттєво змінитися статус та роль урядових органів державного управління. За висновком, зробленим у публікації [3], ці органи, які на даний час функціонують у складі ЦОВВ, фактично дублюють повноваження останніх, що спричиняє розпорошеність державного апарату та надмірні витрати державних коштів.
У реформованій системі виконавчої влади урядові органи державного управління мають стати важливими спеціальними інструментами реалізації політики уряду. Для цього доцільно перетворити їх на самостійні органи, вилучивши зі складу ЦОВВ, та закріпити за ними функції оперативного вирішення невідкладних конкретних проблем, окремі функції державного управління або надання управлінських послуг у певних секторах діяльності. Водночас, у такий спосіб можна зменшити чисельність державних комітетів. Корисним у цьому зв’язку може бути досвід діяльності державних агентств у Польщі [2, с. 60].