- •1. Адміністративне право в системі права України
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •5. Система адміністративного права
- •6. Джерела адміністративного права України та їх характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права
- •7. Поняття, риси та рівні державного управління
- •8. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •9. Поняття, структура і види адміністративно-правових норм
- •10. Реалізація норм адміністративного права
- •11. Адміністративно-правові відносини: особливості, структура та види
- •12. Загальна характеристика Концепції адміністративної реформи в Україні
- •13. Мета і завдання перебудови системи державного управління за Концепцією адміністративної реформи
- •14. Систематизація адміністративного законодавства за Концепцією адміністративної реформи
- •15. Основні напрямки реформування державної служби за Концепцією адміністративної реформи
- •16. Мета, завдання і напрями адміністративної реформи
- •17. Поняття та види суб'єктів адміністративного права
- •18. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
- •19. Міністерства як різновид центральних органів виконавчої влади
- •20. Реформування центральних органів виконавчої влади
- •21. Адміністративно-правовий статус урядових комітетів
- •22. Центральні органи виконавчої впади зі спеціальним статусом
- •23. Адміністративно-правовий статус державних комітетів.
- •24. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •26. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян
- •27. Види об'єднань громадян і способи їх легалізації
- •28. Громадяни як суб'єкти адміністративного права
- •29. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •30. Інститут представників Президента України. Загальна характеристика
- •31. Іноземці як суб'єкти адміністративного права
- •32. Особливості адміністративно-правового статусу урядових органів державного управління
- •33. Особливості здійснення виконавчої влади в м. Києві.
- •34. Характеристика форм державного управління
- •35. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
- •36. Адміністративний договір як форма державного управління
- •37. Поняття та види методів державного управління
- •38. Адміністративний примус. Види примусових заходів.
- •39. Адміністративно-правові режими.
- •40. Правові засади державної служби. Основні напрямки реформування законодавства про державну службу
- •41. Поняття, ознаки і види державної служби
- •42. Поняття і види державних службовців
- •43. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •44. Обмеження пов'язані з проходженням державної служби та відповідальність за їх порушення
- •45. Ранги та категорії державної служби
- •46. Адміністративна юстиція. Кодекс адміністративного судочинства
- •47. Поняття та сутність забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
- •48. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їх характеристика
- •49. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •50. Парламентський контроль у державному управлінні
- •51. Контроль органів судової влади в сфері державного управління
- •52. Президентський контроль у системі способів забезпечення законності у державному управлінні
- •53. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні
- •54. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •55. Поняття і ознаки адміністративно-правового примусу
- •56. Заходи адміністративного попередження
- •57. Заходи адміністративного припинення
- •58. Адміністративне затримання
- •59. Адміністративний процес: поняття та структура.
- •60. Види та характеристика неюрисдикційних проваджень
- •61. Види та характеристика юрисдикційних проваджень
- •62. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •63. Законодавство України про адміністративні правопорушення.
- •64. Поняття та риси адміністративної відповідальності. Реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •65. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •66. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •67. Об'єкт адміністративного проступку
- •68. Об'єктивна сторона адміністративного проступку
- •69. Суб'єкт адміністративного проступку. Види суб'єктів
- •70. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, па яких поширюється дія дисциплінарних статутів
- •71. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •72. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією
- •73. Поняття і характеристика стадій провадження в справах про адміністративні проступки
- •74. Адміністративно-процесуальний статус учасників провадження у справах про адміністративні проступки
- •75. Значення та зміст протоколу про адміністративний проступок. Випадки, коли протокол про адміністративні проступки не складається
- •76. Протоколи у справах про адміністративні проступки, види та зміст
- •77. Проведення і процесуальне оформлення особистого огляду та огляду речей
- •78. Проведення і процесуальне оформлення вилучення документів та предметів
- •79. Постанови по справі про адміністративний проступок: зміст та види
- •80. Органи, що розглядають справи про адміністративні проступки
- •81. Місце і строки розгляду справ про адміністративні проступки
- •82. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
- •83. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення
- •Глава 17 КпАп КпАп визначає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •84. Правила і строки накладення адміністративних стягнень
- •85. Строки у провадженні в справах про адміністративні проступки
- •86. Особливості провадження в справах про корупційні діяння та інші правопорушення пов'язані з корупцією
- •87. Підстави та порядок оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності
- •88. Провадження щодо виконання постанов про адміністративний арешт, накладення штрафу
- •89. Провадження щодо виконання постанов про конфіскацію, виправні роботи, позбавлення спеціальних прав
- •90. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню економічною сферою та їхні повноваження
- •91. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •92. Правові засади управління соціально-культурною сферою
- •93. Організаційно-правові засади управління освітою
- •94. Організаційно-правові засади управління наукою
- •95. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню адміністративно-політичною сферою та їхні повноваження
- •96. Організаційно-правові засади управління обороною
- •97. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •98. Організаційно-правові засади управління державною службою
- •99. Організаційно-правові засади охорони державного кордону
- •Список використаної літератури
4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
Поряд з предметом, важливу роль у здійсненні адміністративним правом регулятивної функції відіграє метод регулювання суспільних відносин або метод адміністративного права. Саме поняття предмета і методу правового регулювання є основою характеристики будь-якої галузі права, включаючи й адміністративне право.
У теорії права під методом правового регулювання мають на увазі прийоми юридичного впливу (точніше сполучення цих прийомів), якими визначається становище сторін у правовідносинах.
Виходячи з цього теорія права визнає існування двох первинних (найпростіших) прийомів регулювання: а) метод субординації та б) метод координації. Саме вони визначають особливості юридичних режимів, що створюються тією чи іншою галуззю права.
Метод субординації формує централізоване, імперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах. Юридична енергія надходить тільки зверху, від компетентних суб'єктів. Тому статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед характеризується субординацією чи підпорядкованістю.
Метод координації формує децентралізоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах. Джерелом юридичної енергії за такого регулювання є будь-які суб'єкти правовідносин. Тому статус суб'єктів характеризується в першу чергу їх рівноправним становищем у правовідносинах.
Зрозуміло, що в правовій дійсності зазначені методи у чистому вигляді не трапляються. Будь-який правовий режим — це їх сполучення і модифікація. Однак за будь-якої умови один з двох розглянутих методів відіграє провідну роль, виступає юридичним стрижнем, справляє вирішальний вплив на формування і характер правового режиму. Найбільш рельєфно первинні методи виражені в адміністративному (централізоване регулювання) та цивільному (децентралізоване регулювання) праві.
Внаслідок цієї обставини зазначені галузі набули значення провідних або профілюючих з юридичного погляду, а за методами закріпилися відповідні назви: адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин і цивільно-правовий.
Таким чином, регулювання відносин у сфері публічного (в основному державного) управління проводиться за допомогою адміністративно-правового методу.
Адміністративно-правовий метод — це сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах.
Відносини, що виникають під впливом адміністративно-правового методу регулювання, характеризуються, як правило, нерівністю сторін і мають назву «владовідносини», або «відносини влади і підпорядкування».
Ця теза потребує деяких уточнень. У юридичному розумінні зміст формули «влада — підпорядкування» означає, що одна сторона управлінських відносин юридичне владна, а друга — юридичне підвладна. Таким чином, владовідносини не передбачають (і не виключають) організаційної підпорядкованості між суб'єктами. Вони можуть бути абсолютно незалежними один від одного. Однак рішення одного з них є обов'язковими для виконання другим, тобто усі питання, що виникають між ними, розв'язуються на засадах одностороннього волевиявлення суб'єкта, воля якого є похідною від волі держави.
Прикладом таких правовідносин можуть бути відносини між податковою адміністрацією та будь-якими іншими суб'єктами адміністративного права, що мають сплачувати податки.