2. Зміст практики

Згідно з освітньо-кваліфікаційною характеристикою «Магістр» за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» магістр – це фахівець здатний виконувати зазначені професійні роботи за класифікаційними угрупованнями 2145.1 (“Інженер-дослідник із механізації сільського господарства”) та 2145.2 (“Інженер-механік сільськогосподарського виробництва” (ДК 003-2005). Виходячи з цього зміст практики кожного окремого магістра буде залежати від обраного класифікаційного угрупування.

Для угруповання 2145.1 “Інженер-дослідник із механізації сільського господарства” робота магістрів у період практики організується відповідно до логіки роботи над магістерською роботою: вибір теми, визначення проблеми, об'єкта і предмета дослідження; формулювання мети та завдань дослідження; теоретичний аналіз літератури та досліджень по проблемі, підбір необхідних джерел по темі (патентні матеріали, наукові звіти, технічна документація та ін.); складання бібліографії; формулювання робочої гіпотези; вибір бази проведення дослідження; визначення комплексу методів дослідження; проведення експерименту; аналіз експериментальних даних; оформлення результатів дослідження. Магістри працюють із першоджерелами, монографіями, авторефератами та дисертаційними дослідженнями, консультуються з науковим керівником та викладачами.

Важливою складовою змісту практики магістрів є збір та обробка фактичного матеріалу і статистичних даних.

Під час практики магістр повинен

вивчити:

• патентні та літературні джерела по розроблювальній темі з метою їхнього використання при виконанні випускної кваліфікаційної роботи;

• методи дослідження і проведення експериментальних робіт;

• правила експлуатації дослідницького обладнання;

• методи аналізу і обробки експериментальних даних;

• фізичні та математичні моделі процесів та явищ, що відносяться до досліджуваного об'єкта;

• інформаційні технології в наукових дослідженнях, програмні продукти, що відносяться до професійної сфери;

• вимоги до оформлення науково-технічної документації.

виконати:

• аналіз, систематизацію та узагальнення науково-технічної інформації з теми досліджень;

• теоретичне або експериментальне дослідження в рамках поставлених завдань, включаючи математичний (імітаційний) експеримент;

• аналіз вірогідності отриманих результатів;

• порівняння результатів дослідження об'єкта розробки з вітчизняними та закордонними аналогами;

• аналіз наукової та практичної значимості проведених досліджень, а також техніко-економічної ефективності розробки.

Очікувані результати від виробничої практики наступні:

• знання основних положень методології наукового дослідження та уміння застосувати їх при роботі над обраною темою магістерської роботи;

• уміння використовувати сучасні методи збору, аналізу та обробки наукової інформації;

• уміння викласти наукові знання по проблемі дослідження у вигляді звітів, публікацій та доповідей.

Для угруповання 2145.2 “Інженер-механік сільськогосподарського виробництва” під час проходження виробничої практики в першу чергу магістр повинен ознайомитися з загальними відомостями про підприємство, мається на увазі його коротка характеристика, напрямок діяльності, структура та організація підрозділів підприємства. Провести аналіз господарчої діяльності підприємства.

Друга частина виробничої практики присвячується, виконанню робіт в відповідності з поставленими задачами на конкретних інженерно-технічних посадах.

Під час проходження практики студент повинен ознайомитись з:

• існуючими на підприємстві технологіями отримання кінцевої продукції;

• організацією та матеріально-технічним забезпеченням виконання окремих технологічних процесів на підприємстві;

• організацією та плануванням робіт з технічного сервісу машин та обладнання;

• принципами ведення планово-звітної документації у виробничих підрозділах підприємства.

Під час проходження практики студент повинен оволодіти наступними навичками:

• визначати ефективність різних технологій виробництва продукції для конкретних умов;

• аналізувати світові технології та можливості їх застосування в умовах конкретного підприємства;

• аналізувати ефективність окремих машин, комплексів машин та технологічних ліній в умовах конкретного підприємства;

• визначати техніко-економічні показники комплексів машин і машинного парку (собівартість, вартість обслуговування, ремонту, прокату тощо) в умовах конкретного підприємства;

• визначати рентабельність комплексів машин і технологічних ліній в умовах конкретного підприємства;

• розраховувати економічну ефективність використання нових засобів механізації технологічних процесів в умовах конкретного підприємства.