1 Тобто стала ситуація.

від пасивних форм боротьби між суб'єктами міжнародних відносин до активних. Протистояння набуває чітких, видимих обрисів і виражається в діях, які мають відверто ворожий характер.

Трансформація (лат. transformatio) — зміна, перетворення. У теорії міжнародних відносин вживається в розумінні поступових, нестрибкоподібних змін ієрархії та субординації міжнародних систем.

Турбуленція (лат. turbulentus — бурхливий, безладний, неспокійний). У теорії міжнародних відносин вживається щодо означення стану міжнародних відносин, який настає за стрімким руйнуванням міжнародної системи, її структурних, ієрархічних взаємозв'язків та орієнтацій.

Орієнтація (фр. orientation від лат. oriens — схід) — напрям наукової, суспільної, політичної діяльності.

Це поняття означає сталий зв'язок, що спостерігається у міжнародній системі між двома її учасниками, причому один з них посідає домінуюче становище, а інший — підпорядковане. Для першого з них орієнтація є сталим напрямом дій щодо групи інших учасників або одного з них, а для другого — сталим напрямом підпорядкування сильнішому суб'єктові міжнародних відносин.

Домінанта (лат. dominans (dominantis) — пануючий) — основна ідея, головна ознака чи найважливіша складова частина чого-небудь. Домінанту розуміють, як найважливіший чинник, що безпосередньо впливає на стан міжнародних відносин та на їхніх учасників, або як найважливіший серед усіх інших, який визначає поведінку учасників або їхніх груп.

Детермінанта (лат. determinans {determinantis) — той, що визначає, обмежує) — причина, що є визначальною для виникнення явища. Ця категорія належить до різновиду чинника, що зумовлює ті чи інші зміни міжнародних відносин. Відмінність між детермінантою і домінантою полягає лише в тому, що остання не настільки жорстка та імперативна.

Константа (лат. constans (constantis) — стала величина). У теорії міжнародних відносин константою називають чинник, який досить тривалий час або перманентно визначає характер і зміст міжнародних відносин, їхній стан і напрям. Константа є відносно статичним поняттям, яке змінює свій характер доволі повільно.

Знання та операційне володіння описаними вище поняттями та категоріями дає змогу здійснювати наукове дослідження, робити висновки та теоретичні узагальнення.

Резюме

Наука про міжнародні відносини, яка остаточно інституціа-лізувалась лише після Першої світової війни, перебуває у стані гетерогенізму. її формування пов'язане зі спеціалізацією у суспільних науках низки наукових дисциплін, які безпосередньо досліджують міжнародні відносини. Незважаючи на досить гостру наукову полеміку щодо їх визначення, можна стверджувати, що емпіричні дослідження міжнародних відносин здійснюють такі дисципліни, як історія міжнародних відносин, міжнародне право, міжнародні економічні відносини, міжнародна інформація та світова культура (дві останні перебувають у стадії становлення).

Теорія міжнародних відносин тривалий час перебувала під впливом історії і права, а в другій половині XX ст. — політології. Водночас її призначенням є акумулювання та систематизація знань, отриманих емпіричними науками. Найважливіша проблема сучасної теорії — слабкість її методологічних основ, що ускладнює дослідження та формування синтетичних концепцій, що спроможні пояснити не завжди прості явища та процеси сучасних міжнародних відносин.

У сучасній теорії відсутні єдине уявлення про доречність використання методів дослідження, а також єдина система понять і категорій.

Теорія міжнародних відносин розвивається у напрямі автоге-нізму, тобто формулювання чіткої системи методологічних принципів, які сприятимуть формуванню якісно нових концепцій та парадигм, здатних із позицій наукового плюралізму пояснити й ефективно прогнозувати явища та процеси у міжнародних відносинах.

Завдання для самоконтролю

1.Поясніть найважливіші причини специфічності досліджень міжнародних відносин.

2.Охарактеризуйте рівні наукового дослідження міжнародних відносин.

3.Порівняйте особливості теоретичних і прикладних досліджень.

4.Сформулюйте причини розбіжностей у визначенні поняття "теорія міжнародних відносин".

5.Поясніть специфіку сучасного етапу розвитку науки про міжнародні відносини.

6.Назвіть причини виникнення науки про міжнародні відносини.

7.Поясніть причини формування методологічних орієнтацій теорії міжнародних відносин.

8.Порівняйте розуміння міжнародних відносин з погляду кожної з орієнтацій.

9.Охарактеризуйте особливості наукових зв'язків теорії міжнародних відносин у системі суспільних наук.

10.Поясніть специфіку компонентної структури теорії міжнародних відносин.

11.Охарактеризуйте стадії теоретичного дослідження.

12.Поясніть специфіку предметної структури теорії міжнародних відносин.

13.Охарактеризуйте найважливіші методологічні підходи у теорії міжнародних відносин.

14.У таблиці розкрийте специфіку та доцільність використання окремих методів і прийомів дослідження на теоретичному та практичному рівнях.

15. Поясніть причини відсутності єдиної системи понять і категорій у теорії міжнародних відносин.

16.Назвіть найважливіші теоретичні проблеми науки про міжнародні відносини.

ЧАСТИНА 2. ВСТУП ДО ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Проблеми наукового дефініювання міжнародних відносин. Найважливіші особливості міжнародних відносин. Учасники міжнародних відносин. Дилема суб'єктності: етатизм і трансна-ціоналізм. Типи та функціональні особливості учасників міжнародних відносин. Фізичні особи, суспільні групи, держави, міжнародні організації. Види міжнародних відносин. Зовнішньополітичні відносини. Міжнародні економічні відносини. Міжнародні відносини у сферах культури та інформації. Форми міжнародних відносин: двосторонні, багатосторонні, колективні.

Розділ 3. Міжнародні відносини як суспільне явище