1 Міжнародно-політичні дослідження в срср не були самостійною науковою дисципліною, але розвивались в умовах жорсткого ідеологічного контролю з боку Комуністичної партії.

теорії міжнародних відносин, у світовій літературі важко знайти взірець, гідний наслідування. Праці або дуже авторські, монодисциплінарні та мало оперті на доробок інших авторів, або є лише критикою багатьох теорій"1. Такий стан науки не дає змоги спиратись на об'єктивні, синтетичні опрацювання, які поєднували б найрізноманітніші підходи до тлумачення міжнародних відносин, сформувати вичерпні, систематичні знання про їх сутність та зміст. Незважаючи на величезний обсяг знань, що нагромаджений кращими вченими-міжнародниками, наука про міжнародні відносини досі не може запропонувати для прикладного використання зрозумілі та беззаперечні наукові концепції.

Становлення і розвиток теорії міжнародних відносин започатковано у першій половині XX ст., що можна вважати надто коротким часом для становлення науки. Це цілком пояснює брак концептуальних узагальнень та відповідного літературного підґрунтя в сучасній теорії міжнародних відносин.

Незаперечною реалією сучасного світу є зростаюча взаємозалежність у міжнародному середовищі, економічна і політична глобалізація, під впливом яких традиційні відносини між державами світу істотно видозмінюються. їх характеризують принципово нові механізми, що функціонують в умовах стрімкого розширення сфери стосунків між країнами світу та кардинальних змін у кількісному та якісному складі учасників міжнародних відносин. Міжнародні відносини на початку третього тисячоліття поставили перед політичними елітами держав і суспільною наукою ряд складних та далеко не риторичних запитань. Новітні загрози національній і міжнародній безпеці, які в сучасних умовах набувають планетарного масштабу, стали новим дослідницьким завданням і справжнім викликом для сучасних суспільних наук, а особливо — теорії міжнародних відносин. Якщо вибух Першої світової війни призвів до її виникнення, то терористичні атаки 11 вересня 2001 р. стали символом її якісної трансформації, що виявилась у загостренні та розширенні наукового дискурсу щодо характеру міжнародних відносин на зламі XX—XXI ст. Традиційні уявлення про них у сучасних реаліях далеко не повністю відповідають новим умовам і тенденціям

1 Pietras Z. J. Podstawy teorii stosunkow miedzynarodowych. — Lublin, 1986. — S. 8.

суспільного розвитку. Складність та суперечливість сучасних міжнародних процесів і явищ породжують особливий інтерес до теорії міжнародних відносин, оскільки вона є надзвичайно важливим інструментом їх осмислення.

Теорія міжнародних відносин має цілком очевидне практичне значення як науково-методологічна основа діяльності працівників сфери політичного управління та дипломатичної служби, інших державних установ та інституцій, пов'язаних із зовнішніми відносинами України. Інституціалізація зовнішньої політики молодої української держави не можлива без високопро-фесійного дипломатичного корпусу, що володіє ґрунтовними знаннями у галузі теорії міжнародних відносин, які, поза сумнівом, мають базуватися на концептуалізованому досвіді людства, відображеному в її концепціях. Важливість теорії міжнародних відносин у прикладній сфері випливає з того, що власне вона дає змогу сформувати науково обґрунтований світогляд в осіб, що є причетними до підготовки і прийняття зовнішньополітичних рішень.

Попри відродження інтересу до теорії міжнародних відносин і світової політики в Україні, доводиться констатувати незначну кількість українських видань, присвячених цій проблематиці. Серед праць українських авторів виокремимо книжку А. Камінського "Вступ до міжнародних відносин"1. У ній, однак, лише окремі розділи стосуються теоретичних питань. Проблеми теорії міжнародних відносин висвітлені у працях В. Мадісона і В. Шахова "Політологія міжнародних відносин", С. Трояна "Вступ до теорії міжнародних відносин", М. Шепєлєва "Теорія міжнародних відносин", В. Хонина "Теория международньїх отноше-ний".

У працях відомих українських учених Л. Гайдукова, Л. Губер-ського, Б. Гуменюка, В. Крижанівського, В. Манждоли, Г. По-чепцова та інших основна увага зосереджується на окремих теоретичних аспектах, що необхідні для реалізації прикладних досліджень. Об'єктом їх наукових зацікавлень є проблеми зовнішньої політики та безпеки України, її місце у світі, специфіка її зовнішньополітичних орієнтацій, векторів та пріоритетів,