2. Класифікація методів вивчення робочого часу.

Вивчення витрат робочого часу здійснюється такими методами:

- методом безпосередніх замірів;

• методом моментних спостережень.

Метод безпосередніх замірів передбачає фіксацію в процесі спостереження тривалості всіх елементів витрат робочого часу і послідовності їх виконання.

До методу безпосередніх замірів відносять такі види спостережень:

• фотографія робочого часу;

• хронометраж;

• фото хронометраж;

• фотографія виробничого процесу;

• фотографія часу використання устаткування.

Класифікація видів спостережень при вивченні витрат робочого часу показана на рис.3.1

Переваги методу безпосередніх замірів:

1. Фіксація тривалості всіх елементів робочого часу.

2. Послідовність виконання окремих елементів роботи.

3. Точні дані про використання робочого часу і часу роботи устаткування.

4. конкретно відображають роботу на кожному робочому місці або устаткуванні під час спостереження.

Недоліки цього методу:

1. Велика трудомісткість спостереження і обробки даних.

2. Неможливість одним спостерігачем проводити спостереження за великою кількістю робочих місць.

Метод моментних спостережень – це спосіб одержання середніх даних про фактичне завантаження робітників і устаткування, даних про витрати часу групи робітників або устаткування на основі законів математичної статистики.

Переваги цього методу:

1. Мала трудомісткість роботи спостерігача.

2. Швидке й оперативне одержання необхідних даних.

3. Можливість одночасного спостереження за великою групою робітників або механізмів.

4. Відсутність необхідності безперервного спостереження за об’єктами, які вивчаються.

5. Можливість проведення спостереження з перервами.

Недоліки:

1. Одержання тільки середніх величин.

2. Відсутність даних про чергування роботи і простою устаткування і даних про послідовність виконання окремих видів робіт.

3. Відсутність відомостей про тривалість виконання окремих елементів роботи або простоїв у кожному окремому випадку.

Для вивчення витрат робочого часу при проведенні спостережень використовують різноманітні прилади: годинники, секундоміри, хронографи, телезнімання, кінознімання.

Годинники із секундною стрілкою призначені для проведення фотографій робочого часу і фото хронометражних спостережень за операціями, що мають значну тривалість окремих прийомів.

При проведенні хронометражних спостережень використовують секундоміри.

Хронографи - прилади, які призначені для вимірювання коротких відрізків часу і точної реєстрації за годинами моментів часу якої-небудь події.

Крім секундомірів і хронографів, новими методами вивчення робочого часу є кінознімання. Промислове телезнімання і осцилографічний метод.

3. Фотографія робочого часу.

Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання робочого часу: фотографія робочого часу, фотографія виробничого процесу, фотографія часу використання устаткування.

Фотографія робочого часу – спостереження і послідовний запис усіх витрат робочого часу і перерв протягом зміни із зазначенням їх тривалості і послідовності.

Призначення фотографії використання робочого часу – підбір необхідних фактичних даних для встановлення коефіцієнтів використання робочого часу і показників використання устаткування.

Час при спостереженні методом безпосередніх замірів можна фіксувати цифровим, графічним і комбінованим способами.

Фотографія робочого часу проводиться з метою:

• удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення нераціональних витрат часу;

• встановлення нормативів підготовчо-завершального часу, часу для обслуговування робочого місця і перерв на відпочинок та особисті потреби;

• встановлення раціонального чергування роботи і відпочинку робітника протягом робочого дня;

• вивчення передового досвіду організації робочого часу з метою узагальнення і розповсюдження передових форм організації праці і використання робочого часу;

• удосконалення організації виробництва;

• встановлення норм обслуговування устаткування і нормативів чисельності робітників;

• виявлення причин невиконання норм виробітку (часу) окремими робітниками;

Фотографію робочого часу можна проводити як методом безпосередніх замірів, так і методом моментних спостережень.

Індивідуальна фотографія робочого часу

Індивідуальна фотографія робочого часу складається з чотирьох етапів роботи і проводиться в такій послідовності

1. Підготовка до спостереження.

- вибір об'єкта для спостереження;

- бесіда з робітником;

- заповнення листка спостереження необхідними даними;

- вибір фіксажних пунктів

2. Спостереження і вивчення робочого часу.

Передбачає реєстрацію всіх витрат робочого часу, як за назвою, так і за тривалістю.

3. Обробка даних спостережень:

- визначається тривалість робочого часу за кожним елементом затрат робочого часу шляхом вирахування із показників поточного часу його значення за попереднім елементом;

- проводиться індексація (позначення видів затрат часу умовними символами);

- групуються однойменні затрати робочого часу та складається фактичний і проектований баланс робочого дня. За фактичним балансом робочого дня визначається:

• коефіцієнт використання робочого часу

• коефіцієнт завантаження робітника:

де Топ— час оперативної роботи, хв;

Тоб — час обслуговування робочого місця, хв;

Тпз— підготовчо-завершальний час, хв;

Тзм — змінний робочий час, хв;

Т_п— час перерв, хв.

4. Аналіз отриманих результатів і розробка організаційно-технічних заходів, які забезпечують впровадження запроектованих норм часу, виробітку, продуктивності устаткування і норм обслуговування. Установлюють проектовані величини затрат робочого часу відповідно до раціональної організації праці на робочому місці на основі нормативів.

Проектований (нормативний) баланс робочого часу дозволяє визначити за формулою:

• коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу

• коефіцієнт підвищення продуктивності праці

де - оперативний час, відповідно нормативний і фактичний, хв.

Тзм – тривалість зміни, хв.