- •Теоретичні відомості
- •Формоутворення на верстатах.
- •Методи формоутворення поверхонь.
- •Умовні позначення рухів.
- •Утворення поверхонь.
- •Порядок визначення комплексу небідних виконавчих рухів верстата.
- •Кінематична структура верстатів.
- •Складання і аналіз структур кінематичних груп.
- •Кінематична настройка верстатів.
- •Порядок настройки.
- •Аналіз кінематичної структури і настройки вертикально-свердлильного верстата мод. 2н135.
- •Призначення верстата.
- •Визначення необхідних виконавчих рухів верстату.
- •Аналіз структур кінематичних груп і побудова структурно-кінематичної схеми верстата.
- •Кінематична настройка верстата.
- •Висновки:
- •Список літератури:
КІНЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ВЕРСТАТІВ
Мета: |
|
Завдання: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обладнання, пристосування, наочне приладдя: |
|
Теоретичні відомості
Конструкція будь-якого верстата першочергово характеризується його кінематичною структурою, поданою у вигляді кінематичної схеми. Не зважаючи на велику кількість верстатів, призначених для виконання не тільки різноманітних, але й однотипних технологічних операцій, кінематична структура будь-якого верстата базується на досить загальних кінематичних закономірностях, яким підпорядковуються всі верстати. Знання цих закономірностей допомагає як при вивченні конструкції існуючих верстатів, так і при конструюванні нових.
Методика кінематичного аналізу базується на розгляді взаємозв’язку між деталлю, яка виготовляється на даному верстаті, ріжучим інструментом, схемою технологічної обробки та кінематичною структурою верстата і дає можливість перетворити кінематичну схему будь-якої складності до однієї із порівняно небагатьох типових схем, вивчення яких не завдає труднощів.
Формоутворення на верстатах.
Методи формоутворення поверхонь.
Будь-яку поверхню можливо уявити як слід руху однієї лінії (твірної) по іншій (направляючій). Обидві ці лінії називаються відтворюючими, до того ж твірна може бути направляючою і навпаки (рис. 1).
Рисунок 1. – Утворення поверхонь.
1 – твірна відтворююча лінія; 2 – направляюча відтворююча лінія.
Узгоджені відносні рухи заготовки та ріжучого інструмента, які неперервно утворюють відтворюючі лінії, називаються формоутворюючими і позначаються Ф.
При обробці поверхонь різанням, залежно від виду ріжучого інструменту і форми його ріжучої кромки, використовуються 4 методи формоутворення:
Метод копіювання (рис. 2, а) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді копії форми ріжучої кромки інструмента або його профілю. Для отримання відтворюючої лінії формоутворюючих рухів не потрібно (Ф = 0). Інструмент або заготовка отримують установчий рух врізання (Вр).
Метод обкату (рис. 2, б) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді огинаючої ряду послідовних положень, що займає ріжуча кромка інструмента при обкатці нею без ковзання утворюваної лінії (Ф = 1).
Метод сліду (рис. 2, в) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді сліду ріжучої точки кромки інструмента при відносному русі інструмента і заготовки (Ф = 1).
М етод дотику (рис. 2, г) полягає в тому, що форма відтворюючої лінії утворюється у вигляді огинаючої місць дотику багатьох ріжучих кромок інструмента, що обертається, в результаті відносних рухів осі обертання ріжучого інструмента і заготовки (Ф = 2).
Рисунок 2. – Методи утворення відтворюючих ліній.
1 – лінія ріжучої кромки iнструменту; 2 – утворювані відтворюючі лінії;
3 – траєкторія руху точки А ріжучої кромки інструменту; 4 – piжуча точка інструменту; 5 – точки дотику ріжучої точки 4 інструмента до утворюваної відтворюючої лінії; 6 – траєкторія ріжучої точки 4 інструмента; VlV2 – відносні швидкості.
Умовні позначення рухів.
Всі формоутворюючі рухи одночасно є рухами різання. Рух швидкості різання позначається Фv, рух подачі Фs.
Залежно від форми відтворюючої лінії та методу її утворення, рухи бувають простими і складними.
Прості рухи: обертові Ф (О), поступальні Ф (П).
Складні рухи – рухи, траєкторії яких утворені в результаті узгодженості взаємозалежних двох чи більше обертових чи поступальних рухів, а також їх поєднань. Наприклад: Фv(О1О2), Фv(О1П2П3) і т.ін.
Нумерація всіх рухів наскрізна. Наприклад: Фv(О1О2), Фs(П3О4).
Інші виконавчі рухи мають позначення: установчі (Уст), ділення (Д), керування (К), допоміжні (Доп).