Інші зразки представлення методики

Вивчення мислення

Вивчення мисленнєвої діяльності полягало у дослідженні її операційної сторони – здатності учнів до аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, абстрагування й узагальнення сприйнятої інформації. Це зумовлено тим, що функцію осмислення засвоєного матеріалу (тобто визначення головного, суттєвого у матеріалі, знаходження зв’язку між новим і раніше засвоєним і між частинами нового) здійснюють саме мисленнєві операції. З цією метою було використано методику «Класифікація геометричних фігур» А.Я.Іванової, систему оцінювання якої було запозичено у адаптовану варіанті цієї методики [100, с. 27-29].

Експериментальним матеріалом були вісім фігур, що відрізняються за кольором (два кольори), за формою (дві форми), за величиною (більші, менші), а саме: два великих квадрати, один червоний, другий синій, два маленьких квадрати (синій і червоний), два великих трикутники (синій і червоний), та два маленьких (синій і червоний) (див. стимульний матеріал до завдання № 9) [102].

Завдання полягало у трикратному групуванні одних і тих самих фігур, які мають три ознаки. Учням було необхідно самостійно тричі змінювати суттєву ознаку для узагальнення, відволікаючись від двох несуттєвих, тим самим ставлячи високі вимоги до гнучкості свого мислення.

Перед дитиною розкладалися всі фігури, пропонуваловся роздивитися їх і розкласти на дві купки так, щоб в кожній всі фігури були між собою за якоюсь ознакою схожі. В разі успішного поділу дитина заохочувалась схвальною оцінкою, далі їй пропонувалося пояснити, чим фігури схожі, і поділити їх інакше. Наприклад, якщо дитина каже: «Тут червоні, а тут зелені», їй говорили: «Правильно, ти поділив за кольором, а тепер поділи так, щоб фігури були однакові вже не за кольором, а за чимось іншим». Після правильного поділу дитину знов заохочували схвальною оцінкою і пропонували поділити фігури втретє.

У всіх випадках, коли дитина була неспроможна знайти принцип групування фігур, їй пропонувалася така допомога: а) порівняння несхожих фігур. Експериментатор показує дитині дві фігури, наприклад, два великих квадрати різного кольору, і запитує, чим вони схожі. Якщо дитина говорить: «Це обидва квадрати» або «Це кубики», експериментатор зазначає: «Правильно, знайди ще такі»; б) зразок виконання. Експериментатор сам кладе по дві фігури у кожну групу; в) повідомлення ознаки групування. Дитині пропонують: «Поклади в одну купку всі сині, в другу - зелені, далі, в одну купку - всі квадрати, в другу - трикутники, і нарешті, в одну купку - всі великі фігури, в другу - маленькі».

Рівні виконання завдання:

І рівень - нульовий (0 балів) - завдання не виконується;

ІI рівень - низький (1 бал) - правильне виконання після порівняння схожих фігур і визначення ознаки їх схожості (дитина може давати пояснення принципу поділу або ні);

ІII рівень - середній (2 бали) - успішне продовження поділу, розпочатого експериментатором (із словесним звітом або без пояснення);

ІV рівень - достатній (3 бали) - правильне групування після повідомлення ознаки групування;

V рівень - високий (4 бали) - cамостійний правильний поділ за будь-якою з трьох ознак з поясненням принципу поділу.

1 Перелік питань для підготовки до заліку складають питання з навчальної дисципліни, що вивчалися у І та П семестрах.

2 Перелік питань для підготовки до екзамену складають питання всієї навчальної дисципліни (за І, П та Ш семестри).

3 За наявності формуючого етапу дослідження.