Проблематика і основні теоретичні аспекти курсу
Наприкінці XX століття в результаті складних процесів взаємозбагачення різних напрямків і шкіл світової економічної теорії та верифікації їхніх здобутків сформувалися сучасна парадигма економічного розвитку, яка є прийнятною для будь-якої спільноти, незалежно від ціннісної орієнтації. Основною ланкою такої парадигми визнана людина з її духовними та матеріальними потребами, а всі суспільні інститути, передусім держава, розглядаються як засоби забезпечення визначальної ролі людського чинника у всіх сферах суспільного життя. Такі сучасні умови формування корпоративної соціальної відповідальності, під якою Світова рада бізнесу для сталого розвитку (Всесвітня ділова рада) розуміє зобов'язання бізнесу здійснювати внесок у стійкий економічний розвиток, трудові стосунки з працівниками, їх сім'ями, місцевим співтовариством і суспільством в цілому для поліпшення якості їх життя.
Феномен соціальної відповідальності проступає в кількох вимірах і стосується якості життя суспільства і відповідних впливів з боку держави та бізнесу.
В сучасному світі з ряду причин слід говорити не про соціально-економічні відносини, а про економіко-соціальні, оскільки саме людина перебуває у центрі системи «держава», «бізнес», «суспільство» - її інтереси, якість і рівень життя. Саме вона своїми здібностями, вміннями, наполегливою працею утворює і зберігає суспільне багатство.
На певному етапі розвитку економічної думки власне економіка відірвалась від людини як виробника економічних благ, внаслідок чого світ утворив економічну систему, в якій сьогодні не може адекватно існувати і відтворюватись ні сам бізнес, ні людина як носій сукупності цінностей і інтересів. Процес формування прибутків, закономірності їх утворення поставили людину з її творчою енергією і здібностями поза процесом, розглядаючи її не як мету, а як засіб досягнення економічних цілей. Внаслідок цього виникла економічна теорія, що не враховує в процесі формування витрат виробництва ряду суспільних витрат, пов'язаних із діяльністю бізнесу, результати якого напряму впливають на людину.
Тривалий час ми уявляли світ таким, яким хотіли його бачити, виносячи поза контекст суттєві моменти, що супроводжують його розвиток, називаючи їх лише «зовнішніми ефектами» - елементами ринкового контексту аж до моменту, поки ці ефекти не стали надто матеріальними і такими, що визначають вектор розвитку і суспільну динаміку.
Саме із усвідомленням науковою думкою необхідності компенсації впливу «зовнішніх ефектів» для підтримання позитивної динаміки суспільного розвитку пов'язане виникнення теорії корпоративної соціальної відповідальності (КСВ).
В ринковій економіці, де власність на засоби виробництва належить приватним особам і корпораціям, соціальна відповідальність бізнесу існує з одного боку перед державою стосовно повного і своєчасного виконання зобов'язань зі сплати податків і платежів, що забезпечують доходну частину бюджету, а отже сприяють найбільш повному виконанню державою соціальних функцій та подоланні неспроможностей ринку.
З іншого боку власник засобів виробництва відповідає перед суспільством в цілому стосовно збереження і відновлення навколишнього середовища, забезпечення розвитку громад, на території яких здійснюється бізнес.
Третьою складовою соціальної відповідальності слід розглядати відповідальність бізнесу безпосередньо перед працівником зокрема у забезпеченні гідних умов та безпеки праці, виплати заробітної плати, що відображає здібності і інтенсивність праці робітника і забезпечує його право на отримання соціальних виплат з бюджету у разі тимчасової втрати працездатності, втрати роботи тощо.
Держава несе свою частину соціальної відповідальності перед суспільством, оскільки здійснює за рахунок коштів державного бюджету надання соціальних послуг громадянам. Проте, окрім зобов'язань перед суспільством держава бере на себе також зобов'язання стосовно забезпечення умов діяльності бізнесу, за яких останній найповніше виконує покладені на нього зобов'язання, зокрема і соціальні.
Таким чином, система соціальної відповідальності в суспільстві включає три компоненти – держава, бізнес, суспільство та кілька підсистем, які їх пов'язують:
1) держава-бізнес;
2) бізнес-суспільство;
3) держава-суспільство.
Взаємозв'язок цих суб'єктів утворюють систему, центром якої є людина представлено на рисунку.
Рис. Схема взаємодії елементів системи забезпечення соціальної складової суспільства
Усі існуючі підсистеми в системі «бізнес»-«держава»-«суспільство» при визначенні контексту формування філософії соціально-відповідального бізнесу в найбільш загальних рисах стосуються двох сфер:
1. рівень і якість життя громадян, де бізнес і влада несуть солідарну відповідальність (стандарти визначаються державою, яка і забезпечує обов'язковість їх виконання);
2. акумулювання і перерозподіл публічних ресурсів, до формування яких має відношення також і бізнес (процеси ж перерозподілу знаходяться у віданні держави).
Взаємодія соціальної держави і бізнесу з метою його соціалізації, отримання статусу соціально-відповідального вимагає особливого роду комунікацій, які реалізуються в системі комунікаційного менеджменту. Така спеціалізація в процесі державного управління розвитком об'єктивно повинна бути забезпечена в процесі реалізації функцій планування та організації комунікацій. Об'єктом мотивації та контролю може виступати середовище підприємництва, яке підлягає державному регулюванню. При цьому, маючи на увазі, що діяльність бізнесу здійснюється в соціальній державі слід передбачити організаційно-функціональне забезпечення зворотних зв'язків, що включає публічність прийняття державно-управлінських рішень, а також дослідження на етапі контролю ефективності здійснених державно-управлінських впливів.
Функціонування соціально-відповідального бізнесу в Україні можливе у разі виконання в першу чергу, державою своїх соціальних зобов'язань перед громадянами.
Вирішення проблеми формування в Україні філософії соціально-відповідального бізнесу пов'язано з діяльністю держави, яка виконує взяті на себе зобов'язання виключно відкрито і публічно, формуючи довіру до себе як до соціальної і спонукаючи підприємництво вчиняти так само відповідально.
В межах підсистеми «держава-бізнес» відповідальність суб'єктів підприємництва існує за:
повноту на своєчасність сплати податків,
створення гідних і безпечних умов праці;
забезпечення мінімального і підтримання пристойного рівня заробітної плати;
збереження природних ресурсів;
рекультивація природного середовища.
Держава в даній підсистемі відповідає за утворення гідних умов існування і розвитку бізнесу:
сприятливе податкове законодавство;
привабливий інвестиційний клімат;
ефективна дозвільна система;
висока якість освіти.
Проблемною сферою є створення умов дотримання соціальних гарантій бізнесом і процеси детінізації підприємництва та боротьби із корупцією. При цьому феномен корупції та тіньової економіки пов'язаний із розбалансованістю систем інтересів і мотивів як в системі державної влади, так і системі підприємництва. Зокрема у бізнесовій сфері короткострокові вигоди переважають над довгостроковими.
В підсистемі «держава-суспільство» держава відповідає за
- акумуляцію фінансових ресурсів, процеси їх розподілу;
задоволення потреб розвитку особистості;
забезпечення дотримання законодавчих гарантій щодо прав і свобод, рівня і якості життя громадян;
сприяння інноваційному, соціальному, інтелектуальному, духовному розвитку суспільства.
В підсистемі «бізнес-суспільство» - бізнес відповідальний перед суспільством у тих залежних від нього суттєвих параметрах, які визначають рівень і якість життя громадян, іншими словами, за інтегровану суспільну корисність його діяльності.
Формування управлінської парадигми в інституціональній системі «держава-бізнес» передбачає по-перше, наявність та необхідність забезпечення реалізації відповідних сфер відповідальності, по-друге, врахування ознак сучасної світової соціально-економічної парадигми.
Таким чином, суб'єктами соціальної системи є бізнес, держава, суспільство. Взаємозв'язок цих суб'єктів утворюють систему, центром якої є людина, і в якій виникає взаємна відповідальність суб'єктів.
Комплексна характеристика феномену «відповідальності» передбачає з'ясування його природи, суб'єктів, об'єктів, принципів, форм прояву, а також місця в системі цінностей людини і суспільства в цілому.
Відповідальність – філософсько-соціологічне поняття, що відображає об'єктивний історично-конкретний характер відносин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого задоволення взаємних вимог, які до них висуваються.
Соціальна відповідальність як складова феномена особистої соціально відповідальної поведінки не існує поза діяльністю - формується, виявляється і розвивається в процесі діяльності людини. Суб'єкт соціальної діяльності є одночасно і суб'єктом соціальної відповідальності – бездіяльність не може бути соціально відповідальною.
Соціальна відповідальність бізнесу проявляється через діяльність відповідального виробника, відповідального роботодавця, відповідальних учасників соціальних, економічних та політичних відносин, відповідальних ділових партнерів.
Сутність соціальної відповідальності не слід зводити до форм її прояву, а необхідно розглядати як наслідок соціальної діяльності, що пов'язана із задоволенням потреб об'єкта, з його інтересами, пріоритетами, внутрішніми настановами .
Соціальна відповідальність - елемент суспільного буття, що виникає разом із зародженням людського суспільства та має безпосередньо суспільний характер. Відносини між членами суспільства, які розвиваються з поглибленням суспільного поділу праці і розвитком держави, є об'єктивним підґрунтям взаємозалежності людей і потребують соціально-відповідальної поведінки, оскільки зростає взаємозалежність людини і суспільства.
Соціальна відповідальність не буває також абстрактною, безсуб'єктною. Суб'єктом соціальної відповідальності може бути окрема особа, соціальна група, колектив, організація, держава, народ, людство вцілому як сукупний суб'єкт соціальної діяльності і відповідальності.
В ієрархії відповідальності на першому рівні – індивідуальна відповідальність, на другому – суспільна (колективна, групова). З появою колективної відповідальності індивідуальна відповідальність не втрачає значення.
Об'єктом соціально-відповідальної діяльності є те, за що саме суб'єкт діяльності несе відповідальність, котра покладена на нього чи взята ним самим як зобов'язання чи норма діяльності.
Відповідальність особи будь-якої сфери діяльності – економічної, політичної, правової має соціальний характер, оскільки пов'язана з інтересами соціуму, виникає лише за умов соціальних взаємодій. Оскільки діяльність має структурований характер, тому й соціальна відповідальність також є структурованою і стосується зокрема відповідальності особи відносно: самої себе; іншої людини; батьків, дітей, близьких; соціальної групи; громади; суспільства; людства.
За критерієм джерела вияву соціальна відповідальність поділяється на внутрішню і зовнішню.
Внутрішня відповідальність є елементом системи управління людини самою собою під впливом настанов внутрішнього проходження - цінностей, якими особа керується.
Зовнішня відповідальність – фактор управління людиною з боку колективу, інститутів держави, суспільства, вона з'являється, коли на діяльність індивіда впливають інститути, норми права, вимоги статуту підприємства, колективного договору, контракту тощо і регламентує поведінку людей, обмежує їх свободу. Зовнішня відповідальність надає діяльності спрямування, на якому не утискаються інтереси соціуму або це утискання мінімізується. Сприйняття індивідом зовнішньої відповідальності означає усвідомлене обмеження свободи і своїх вимог до соціуму.
Коли зовнішня і внутрішня відповідальність мають однакову спрямованість, зовнішня відповідальність сприймається не як зовнішній примус, а як ще один прояв внутрішньої відповідальності, сенсом якої є мораль – сукупність моральних норм і принципів, яких дотримується особистість (спільнота) і які лежать в основі етики бізнесу.
Соціальна відповідальність як концепція заохочує кожну людину враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив своєї діяльності на інших людей, навколишнє середовище в усіх аспектах.
Проблема економічного розвитку – це, в першу чергу, проблема вибору на користь тієї чи іншої моделі поведінки. У довготривалій перспективі економічний розвиток повинен бути сталим, тобто таким, що не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Питання: що спонукає людей до певних дій, як подібні дії можуть вплинути на життя майбутніх поколінь повертають до ефективності задоволення потреб.
В основі сучасної концепції корпоративної соціальної відповідальності лежить поняття ефективності діяльності, сенс якого полягає в тому, що не зважаючи на свою витратність така діяльність все ж залишає можливість уникнути негативних явищ у майбутньому.
Визначальним чинником еволюції поглядів на проблему соціальної відповідальності бізнесу стали наукові дослідження сталого розвитку та соціального партнерства. Основи сучасного підходу до трактування поняття корпоративної соціальної відповідальності було закладено у праці американського економіста Г.Боуена "Соціальна відповідальність бізнесмена" (1953)
У цій книзі автор сформулював доктрину соціальної відповідальності як обов'язку бізнесменів здійснювати таку політику та приймати такі рішення, які є пріоритетними з огляду на етичні цінності та цілі розвитку всього суспільства. Концепція корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як обгрунтування необхідності відповідального відношення бізнесу до суспільства та навколишнього середовища сформувалась у результаті еволюції теоретичних поглядів на природу етики бізнесу, корпоративного громадянства та соціальної відповідальності у працях західних науковців Г.Боуена, К.Девіса.
Єдиного визначення корпоративної соціальної відповідальності на сьогодні не існує. Найбільш вичерпним виглядає визначення КСВ у стандарті ЄС 180 26000: «соціальна відповідальність - це відповідальність організації за вплив її рішення та діяльності на суспільство та навколишнє середовище через прозору та етичну поведінку, яка узгоджується зі стійким розвитком і процвітанням суспільства; враховує очікування всіх зацікавлених сторін, відповідає законодавству даної країни, узгоджується з міжнародними нормами поведінки та впроваджена в усій організації».
Таким чином, ключовими поняттями КСВ є :
обов'язки виконувати вимоги етичного і правового характеру тощо;
добровільні зобов'язання компанії поліпшувати добробут суспільства, інтегруючи у власну діяльність соціальні і екологічні ініціативи;
сприяння сталому економічному розвиткові.
Всі означені характеристики мають загальний контекст: ініціатива виходить від громади, яка визначає вимоги та завдає тон розвитку, а бізнес цьому підпорядковується. За умов відсутності правової держави чи нерозвиненості громадянського суспільства тон позитивному розвитку повинен задавати бізнес для того, щоб сформувати для себе нормальне середовище виживання. З огляду на це найбільш влучним видається визначення корпоративної соціальної відповідальності Філіпом Котлером як вільного вибору компанії на користь обов'язку підвищувати добробут суспільства, реалізуючи відповідні підходи до ведення бізнесу і виділяючи корпоративні ресурси.
В умовах «вільного вибору» компанія ініціює зміни. Проте вільний вибір компаній, спрямований на означені цілі формується лише за умов функціонування соціально-відповідальної держави, що бере на себе обов'язок підтримання і підвищення рівня соціальної забезпеченості громадян.
Поняття «добробут суспільства» включає комплекс умов людського існування і всі аспекти охорони навколишнього середовища.
Існує кілька рівнів соціальної відповідальності бізнесу:
1. базовий рівень соціальної відповідальності - дотримання бізнесом встановлених правил, закріплених національним законодавством. Виконанання таких умов - не громадський обов'язок, а безумовна вимога, виконання якої мають контролювати і забезпечувати державні органи;
2. високий рівень в ієрархії соціальної відповідальності - діяльність підприємства у всіх її проявах понад межі, встновлені законом. Другий рівень соціальної відповідальності бізнесу припускає забезпечення працівників адекватними умовами не лише роботи, але і життя - підвищення рівня кваліфікації працівників, профілактичне лікування, будівництво житла, розвиток соціальної сфери. Оскільки на такому рівні можна ідентифікувати соціально відповідальну діяльність як таку, що здійснюється певною корпорацією, то на цьому рівні слід говорити про корпоративну соціальну відповідальність;
3. найвищий рівень в ієрархії соціальної відповідальності – соціально відповідальна діяльність не лише за для здобуття позитивного іміджу, але з метою покращення життя суспільства.
Найточнішим і найважливішим розумінням соціальної відповідальності бізнесу є її трактування як відповідальності підприємця за інтегровану суспільну корисність його бізнесу. Не можна вважати соціально відповідальними у найвищому розумінні компанії, які ще не вийшли на відповідний рівень інтегральної соціально-економічної ефективності, за якої загальна корисність діяльності організації перевищує загальні суспільні витрати, пов'язані з цією діяльністю.
Сутність соціальної відповідальності виявляється у етичних відносинах з персоналом підприємства, які передбачають дотримання прав працівника та врахування його інтересів; у формуванні соціально прийнятних цін та забезпеченні високої якості продукції та послуг, у дотриманні законів і сумлінній сплаті податків, у мінімізації екологічного навантаження на природу.
Організація, яка веде зовнішню благодійницьку діяльність, але не ставиться відповідально до споживачів, партнерів, персоналу, довкілля, не може бути визнана соціально відповідальною.
Людина є носієм культури, масивів інформації, що пов'язують різні історичні етапи і забезпечують зв'язок минулого з майбутнім. Проте, в умовах розриву ланцюгів інформації, на переломних моментах історії система культурних цінностей, надбаний історичний досвід в умовах минулого є неприйнятним і недостатнім для його використання в майбутньому.
У комплексі різноманітних змін в українському суспільстві набирає сили процес трансформації цінностей. Людина долучається до ціннісної системи суспільства у процесі соціалізації, тобто формування особистості за певними соціальними правилами та зразками. При цьому відповідальність як моральна цінність девальвувала впродовж кризових для України 90-х років минулого століття і бурхливого початку нового тисячоліття. Та і чи можна було говорити про наявність соціальної відповідальності людини як суб'єкта економічного процесу, якщо в соціалістичній, плановій економіці вся повнота відповідальності за рівень та якість життя повністю лежала на державі?
Відмінність і особливість українців полягає в тому, що соціалізація не є складовою лише виховання молодого покоління, а потребою суспільства в цілому в процесі пристосування до нових соціально-економічних реалій в ринковій економіці.
Соціалізація – процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивіда в суспільстві. Такий процес є неможливим без активної участі самої людини в процесі освоєння соціального досвіду і культури. У процесі соціалізації особа засвоює ціннісні орієнтації, інтереси, стереотипи поведінки, звичаї, діючі соціальні норми. Свої специфічні особливості мають економічна, політична, духовна та інші соціалізації. Соціалізація здійснюється на ранніх етапах розвитку особистості. Відомі з історії приклади вилучення дитини з середовища людського існування в ранньому дитинстві і безповоротної втрати нею внаслідок цього можливостей повноцінного співжиття у світі людей.
Економічна соціалізація українського суспільства в умовах ринкової економіки відбувається на грунті економічної нестабільності – в умовах, коли ринкові відносини, форми господарювання лише формуються і надто великого розвитку набула тіньова економіка і корупція. Цінності капіталістичної системи господарювання, традиції і надбання демократії, здобуті в процесі розвитку в ХХ столітті, одним з яких є концепт корпоративної соціальної відповідальності є чужими і багато в чому незрозумілими для українців, якщо виходити з їх власного історичного досвіду. Проблематично говорити про наявність соціальної відповідальності людини як суб'єкта економічного процесу, якщо в соціалістичній, плановій економіці вся повнота відповідальності за рівень та якість життя повністю лежала на державі. Тому існує проблема набуття бізнесом специфічних рис, що забезпечують його існування в нових історичних умовах.
Досвід СРСР, пов'язаний з відмовою від використання творчої енергії людини, спрямованої на розбудову територіальної спільноти, власної країни; ігнорування свободи особистості у виборі роду занять і, головне, придушення приватної ініціативи спонукає людство рухатись надалі у напрямку «людина в центрі системи» - якість її життя, умови відтворення, оскільки вирішення саме цих питань є у глобальному масштабі (на мегарівні) визначальним для можливостей збереження людської цивілізації.
Слід зазначити, що до предметної сфери корпоративної соціальної відповідальності, враховуючи відсутність історичного досвіду підприємництва необхідно віднести також процеси економічної соціалізації українського суспільства. Тому предмет корпоративної соціальної відповідальності слід розуміти як сукупність об'єктивних процесів і їх зовнішніх проявів, що супроводжують економічну соціалізацію суб'єктів підприємництва та підприємницьку діяльність в умовах ринкової економіки в Україні, впливаючи на суспільство в економічній, соціальній, психологічній, екологічній сферах та на визначення рівня і якості життя громадян.
Умовою досягнення економічної соціалізації суб'єктів підприємництва в ринковій економіці є забезпечення реалізації творчої енергії людини, свободи особистості у виборі роду занять, активізації приватної ініціативи, що забезпечує держава утворенням специфічного інституціонального середовища. В цьому розумінні інституціональне забезпечення є основою формування корпоративної соціальної відповідальності і ролі держави в цьому процесі.
Існує нагальна проблема формування в Україні філософії соціально-відповідального бізнесу, вирішення якої є можливим в державі, яка не виконує взяті на себе зобов'язання зокрема і із створення сприятливих умов для ведення бізнесу.
Метою курсу «корпоративна соціальна відповідальність є визначення шляхів узгодження інтересів держави і бізнесу, формуванням їх відносин з метою «соціалізації» процесів суспільного відтворення. Під соціалізацією процесів суспільного відтворення слід розуміти діяльність бізнесу, спрямовану на отримання нової якості життя суспільства.
Соціальна відповідальність є категорією, яка функціонує об'єктивно, є елементом моралі соціального прошарку бізнесу, тому усвідомлюємо ми її чи ні, вона діє і з певною долею умовності можна сказати, що також визначає і скеровує діяльність представників цього прошарку.
Об'єктом дослідження соціальної відповідальності є суспільні відносини у тих проявах і сферах, що можуть відчувати вплив бізнесової діяльності; суб'єктами, відповідно – держава та бізнес. Слід особливо відзначити, що такі суб'єкти знаходяться у партнерських відносинах.
Партнерські відносини спрямовані на формування «найкращих громадян», а саме: забезпечення відтворення особистості не лише в єдиному ракурсі: здатності до праці, але у «всій цілісності» особи, яка знаходиться в абсолютному русі та розвитку». Виробництво багатства, - писав А. Маршалл, - це лише засіб для підтримки життя людини, для задоволення її потреб й розвитку її сил - фізичних, розумових, моральних. Що ж до самої особи, то вона - головний засіб виробництва цього багатства й водночас є кінцевою метою багатства».
В кінцевому рахунку суспільство потребує системного підходу до формування та підтримання системи цінностей, яка ґрунтується на повазі до людини, її потреб, інтересів. Держава, бізнес і суспільство повинні бути єдині у прагненнях забезпечити умови для «формування найкращих громадян».
Отже інтегрованість і свідоме вторгнення бізнесу будь якої країни у природне середовище існування і відтворення людини, його потреба у людських ресурсах незалежно від того, в якій частині світу здійснюється бізнес вимагає, як мінімум відповідального споживання ресурсів та виконання національного законодавства у тих його аспектах, які прямо чи опосередковано впливають на якість життя громадян. В цьому випадку слід говорити про базовий рівень корпоративної соціальної відповідальності.
Якщо ж виходити з того постулату, що ринковий вплив корпорації в наш час пропорційний її ставленню до соціальної складової, немає сумнівів, що корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) може суттєво поліпшити прибутковість корпорації в довгостроковому плані, оскільки вона скорочує ризики і неефективність, при цьому створюючи основу для потенційних переваг, таких як репутація торгової марки і залученість працівника.
Корпоративна соціальна відповідальність як феномен суспільних відносин є засобом вирішення складної проблеми суспільного відтворення: знаходження позаекономічних методів подолання гострих «хвороб» сучасності. Сутність її вирішення полягає в компенсації суспільних витрат на відновлення економіко-соціальних умов відтворення людини, які забезпечують відповідну якість її життя як центру системи і мети соціально-економічного розвитку.
В даному курсі розглядаються методологічні і практичні проблеми, пов'язані з формуванням та розвитком теорії соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Перша частина присвячена історичним, методичним і організаційним аспектам соціальної відповідальності бізнесу. У другій частині розглядаються форми прояву явища соціальної відповідальності бізнесу в суспільній практиці, впливи держави і суспільства на якість соціальної відповідальності та, відповідно, на соціалізацію процесів суспільного відтворення.
пЛАНИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Частина 1. Наукові підходи до формування філософії соціально відповідального бізнесу
Лекція 1. Складові сучасної соціально-економічної системи та проблеми її розвитку
Ключові поняття:
Асоційована власність і приватизація, пост-радянська бюрократія,
конфлікт інтересів держави і бізнесу, зовнішні ефекти у функціонуванні економічної системи, система соціальної відповідальності,
сфери соціальної відповідальності держави та бізнесу на макро-рівні
Історичний контекст формування діалогу держави, бізнесу і суспільства
Зовнішні впливи і зовнішні ефекти у формуванні сучасної економічної системи
Суб'єкти соціальної системи: бізнес, держава, суспільство
Лекція 2. Історія виникнення КСВ та її вплив на якість відносин соціально-економічної системи
Ключові поняття:
Об'єкти відповідальності держави і бізнесу у соціальних підсистемах
«держава-бізнес», «бізнес-суспільство», «держава-суспільство», глобалізація, диспропорція реального і фінансового секторів економіки,
падіння довіри і ступеня соціалізації, модель максимізації прибутку,
глобальне позиціонування України,
історичні етапи формування концепції КСВ, меценатство, благодійництво
Побудова відносин суб'єктів соціальної системи
Історичне походження концепції КСВ, українська традиція меценатства і благодійництва
Лекція 3. Проблеми формування поняття КСВ та визначення предметної сфери діяльності з корпоративної соціальної відповідальності
Ключові поняття:
Феномен «відповідальність» у філософії, сутність соціальної відповідальності, відмінність корпоративної соціальної відповідальності, зовнішня і внутрішня соціальна відповідальність, діяльнісний характер відповідальності, економічна соціалізація суб'єктів підприємництва, корпоративна соціальна відповідальність та європейські стандарти
1. Філософське розуміння відповідальності
2. Поняття корпоративної соціальної відповідальності та економічна соціалізація суб'єктів підприємництва
3. Суб'єкт, об'єкт, предмет КСВ, мета курсу
Лекція 4. Соціальні ініціативи та порядок їх реалізації
Ключові поняття:
Поняття соціальної ініціативи, просування суспільно-значущої проблеми,
корпоративний соціальний маркетинг, благодійний маркетинг,
корпоративна філантропія, соціальний порядок денний, волонтерська робота
Типи соціальних ініціатив
Умови реалізації успішних соціальних ініціатив
3. Правила визначення соціального порядку денного компанії
Лекція 5. Формування соціальної свідомості кампанії та організація діяльності з КСВ
Ключові поняття:
Соціальне реагування, соціально відповідальна взаємодія, послідовність етичної корпоративної поведінки, роль мотивації у соціальній відповідальності бізнесу, типи соціальних програм, рівні соціальної відповідальності, пріоритети соціальної відповідальності кампаній, функції планування, організації, мотивації і контролю в реалізації соціальної політики компаній
Цілісна система соціальної відповідальності – концепт 3 КСВ
Мотивація і змістовне наповнення концепту КСВ
Організація діяльності з КСВ на підприємстві
Лекція 6. КСВ як складова концепції сталого розвитку
Ключові поняття:
Корпоративне громадянство, екологічна ефективність,
формування системи цінностей сталого розвитку,
принципи глобального договору, управління діяльністю з КСВ в розвинених країнах
Поняття сталого розвитку в системі цінностей ХХІ століття
Глобальний договір та світові стандарти КСВ
3. Інституціональне і правове забезпечення концепції КСВ
Лекція 7. Етика бізнесу - гуманітарна основа корпоративної соціальної відповідальності
Ключові поняття:
Етика як наука, соціальний вимір етики бізнесу, функції етики,
співвідношення мети і засобів у досягненні бізнес-цілей, чинники достатності підстав у обранні засобів, поняття меншого зла, поняття позитивного обов'язку, чинники обмеження позитивних обов'язків
1. Поняття етики бізнесу та її предметне поле
2. Принципи організації етичного бізнесу та поняття відповідності (достатності підстав)
3. Проблеми і приклади визначення більшого і меншого зла
Лекція 8. Соціальна звітність та соціальний аудит як засіб активізації соціальної відповідальності кампаній
Ключові поняття:
Соціальна звітність, статті соціального звіту,
об'єкт та суб'єкт соціального аудиту, місія соціального аудиту,
світові стандарти аудиту, підприємства - суб'єкти соціальної звітності в Україні, рейтинг соціально-відповідальних підприємств
1. Принципи соціальної відповідальності та їх відображення у соціальній звітності
2. Соціальний аудит як засіб впливу на систему соціально-економічних відносин
Частина 2. Прикладні аспекти реалізації концепту корпоративної соціальної відповідальності
Лекція 9. Ідея соціальної справедливості та принципи соціального захисту
Ключові поняття:
Соціальна справедливість, соціальний захист, обов'язкове державне соціальне страхування, індивідуальне страхування, суспільні блага,
державні послуги, джерела забезпечення потреб громадян
Реалізація ідеї соціальної справедливості в державній політиці
Підходи до визначення та принципи соціального захисту населення
Лекція 10. Прожитковий мінімум, споживчий кошик та рівень заробітної плати
Ключові поняття:
Якість життя, складові прожиткового мінімуму,
вміст споживчого кошика, соціальний, фізіологічний мінімум,
рівень заробітних плат і проблеми бюджетних надходжень, відповідальність бізнесу і держави за рівень життя громадян
Поняття мінімальних соціальних стандартів та прожиткового мінімуму; мінімальна заробітна плата та характер її впливу на якість життя
Порядок визначення прожиткового мінімуму та формування проектів споживчого кошика
Лекція 11. Порушення рівноваги суспільного відтворення внаслідок тіньової економіки та корупції
Ключові поняття:
Градація тіньового сектору, причини і наслідки тінізації,
поняття корупції, шляхи запобігання та подолання корупції,
відповідальність бізнесу за тіньовий сектор економіки,
проблеми утворення умов легалізації тіньових доходів,
досвід країн південно-східної Азії у подоланні корупції
Поняття неформального сектору економіки та причини утворення тіньового ринку праці
Суспільно-політична та соціально-економічна природа корупції
Шляхи подолання корупції та процедури боротьби з тіньовою економікою
Лекція 12. Конкурентна політика і конкурентна держава
Ключові поняття:
Ознаки конкурентної держави, конкурентна політика,
конкурентне законодавство, відкритість і прозорість відносин держави і бізнесу у конкурентній держави,
проблеми глобального позиціонування України,
роль монополій у глобальному позиціонуванні
Трансформація економічної системи та суспільні умови відтворення робочої сили
Поняття конкурентної політики держави у сучасному світі
Лекція 13. Соціальне підприємництво та державно-приватне партнерство
Ключові поняття:
Державно-приватне партнерство (ДПП), соціальне підприємництво,
суб'єкти, сфери діяльності, організаційно-правове забезпечення ДПП
та соціального підприємництва, традиції ДПП у розвинених країнах
1. Поняття, ознаки та поле діяльності соціального підприємництва
2. ДПП в системі суспільних відносин