- •I. Хто такі "готи"?
- •II. Що свiдчать iсторичнi джерела про iснування русiв до iх столiття?
- •III. Який взаємозв’язок мало введення християнства з державотворчим процесом часiв Київської Русi?
- •IV. Яку роль у державотворчому процесi часiв Київської Русi вiдiграла "Руська правда" Ярослава Мудрого?
- •V. Чим видiлялося серед iнших декабристських органiзацiй Товариство об'єднаних слов'ян?
- •VI. Чому революцiйний 1917 рiк не принiс народу України визволення,а перерiс у громадянську вiйну? - погляд н.Махна.
- •VII. Чому перемогли бiльшовики? - земельна проблема в революцiї 1917 р. I її розв'язання на Українi.
- •VIII. Що являв собою український нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?
- •Iх. Якою була радянська полiтика щодо нацiональних меншин пiд час українiзацiї 20-х рокiв?
- •Х. Чому провалились фашистськi плани використання робочої сили в Українi у 1941-1944 рр.?
- •Хi. Який внесок народу України у її визволення вiд фашистської окупацiї I перемогу срср над Нiмеччиною?
- •Хii. У чому суть проблеми "двох Україн" в iсторичному процесi формування української нацiї?
МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
Iмені Юрія КОНДРАТЮКА
Методичні рекомендації
до вивчення IСТОРIї УКРАЇНИ
в ЗАПИТАННЯх I ВIДПОВIДях
для студентів всіх спеціальностей
Випуск III
Полтава - 1997
Укладачі:
В.I.Горбань, завiдуючий кафедрою iсторичних дисциплiн i права Полтавського державного технiчного унiверситету iмені Юрія Кондратюка, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання VI, VII, XI, XII);
М.М.Полiщук, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання I, II, III, IV);
I.I. Дерев'янко, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання Х, ХI);
Г.М.Аванесян (запитання IX);
С.Б.Iващенко (запитання VIII);
С.М.Яковенко (запитання V).
Відповідальний за випуск Горбань В.І., канд. іст. наук.
Рецензент:
кандидат історичних наук, доцент, зав. кафедрою українознавства та гуманітарної підготовки Полтавського державного технiчного унiверситету iмені Юрія Кондратюка Н.К.Кочерга
I. Хто такі "готи"?
В iсторiї Пiвденної i Схiдної Європи, а також пiвнiчного Причорномор'я так званi "готи" вiдiграли важливу роль.Традицiйно в iсторичнiй науцi "готiв" вважають народом нiмецького кореня, який прийшов з Пiвночi Європи, пiдкорив мiсцеве слов'янське населення i створив могутню державу у II-IV ст.ст. н.е. Проте деякi сучаснi iсторики вважають це твердження помилкою. Так, О. Знойко, С.Лєсной та iн. переконанi у фракiйському походженнi готів. Це плем'я, на їх думку, iснувало на Балканах на захiдному й пiвнiчному узбережжi Чорного моря пiд iменем "гетiв". Пiд такою назвою воно зустрiчається вже у Геродота, а Фукiдiд писав про гетів як про дуже багаточисельне плем'я.
Гетiв починають називати "готами" лише з кiнця IV ст.н.е. Коли точно i чому це трапилось, - ще не з'ясовано. Iсторик "готiв" Йордан, сам "гот" за походженням, вживав у серединi VI ст. обидвi цi назви як синонiми. Те ж саме робили iншi автори епохи переселення "готiв". Окремi iсторики висловлюють думку, що це почалося з моменту розгрому iмператором Траяном дако-гетської держави в кiнцi II ст.н.е. i, як результат руху готiв на схiд. Пiшли на схiд "гети", а через два столiття повернулися "готи".
Не варто забувати, що сам Йордан гетiв (готiв) за германцiв не вважав, а, навпаки, протиставляв германцям, називаючи, як i багато iнших давнiх авторiв, "скiфським племенем". Мiж тим, ми знаємо, що "скiфами" германцiв у давнину не називали. Говорячи про запозичення iмен рiзними народами, Йордан писав:" Римляни запозичують у македонцiв, греки у римлян, сармати у германцiв, готи часто у гунiв". Тут германцi i готи фiгурують не тiльки як окремi племена, але як представники цiлком рiзних груп народiв, що, очевидно, й було насправдi.
В iсторiї готiв, написанiй Йорданом, гети ще iнколи називаються "малi готи". Цiлком можливо, що готи i гети не були народом одного кореня, а об'єдналися в ходi воєн та переселень, iснують навiть припущення, що "малi готи" були слов'янами.
З кiнця IV ст.н.е. гети (готи) пiд ударами гунiв вiдходять iз Криму i пiвнiчно-захiдного узбережжя Чорного моря, переходять Дунай, поселяються тимчасово на Балканах. Потiм вони зриваються з мiсця, захоплюють Рим, Iталiю i через декiлька рокiв розпочинають своє пересування по Європi в Iспанiю i пiвнiчну Африку, де врештi-решт асимілюються серед мiсцевого населення.
Оригінальну версію тюркської етнічної приналежності готів сформулювали сучасні російські дослідники Г.Носовський і А.Фоменко. Їх аргументація спирається на письмові ототожнення готів з татарами і половцями в угорських літописців ХІІІ ст., німецького посла в Москві у XVI ст. Герберштейна та лінгвістичне ототожнення готів з татарською назвою кочових татар "джете" на відміну від осілих татар.
Отже, готи i їх державнiсть, що на початку нової ери суттєво вплинули на етнополiтичний розвиток схiдних слов'ян, є народом науково недостатньо вивченого походження, але його германська етнiчнiсть бiльш сумнiвна, нiж фракiйська.
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Василенко Г.К. Велика Скiфiя.- К.,1991.
Пiвторак Г. Українцi: звiдки ми i наша мова.- К.,1993.
Лесной С. Откуда ты, Русь ?- Ростов-на-Дону, 1995.
Носовский Г.В., Фоменко А.Т. Новая хронология Руси.- М., 1997.