Інтерферон Розрізняють 3 типи інтерферонів.

Перший тип –- інтерферон синтезується В- лімфоцитами, макрофагами і NK

Другий –  - (фібробластний) синтезується фібробластами , епітеліальними клітинами.

Третій тип --ІФН джерелом утворення є сенсибілізіровани Т- лімфоцити, Т- хелперами.

ІФН – володіють багатокомпонентною дією:

1. Являється самим сильним активатором фагоцитів (підвищують цитотоксичну та антигнпрезентуючу функцію).

2. Індукують утворення макрофагами ІЛ-1, який в свою чергу є одним із сильних регуляторів і активаторів імунної системи.;

3. Являється самим сильним регулятором дозрівання нормальних кілерів;

4. Володіють протипухлинною активністю, функція притаманна тільки для -ІФН ;

5. Подавляють репродукцію малярійного плазмодія, токсоплазм, хламідій , рикетсій, лейшманій;

6. Підвищують опірність організму до вірусних інфекцій шляхом:

   • Активації NK;

   • Утворення в клітинах організму білків (протеінкіназ), які дегранулюють м-РНК вірусів, що в свою чергу призводить до порушення синтезу вібріонів клітинами хазяїна;

   • ІНФ, який знаходиться в міжклітинному просторі, підвищує опірність не інфікованих клітин до проникнення в них вірусів із рядом розташованих інфікованих клітин. В цьому сутність інтраназальної інстиляції інтерферонів.

Білки гострої фази запалення.

СРБ – за будовою нагадує спрощену структуру імуноглобулінів. Він має дві групи рецепторів:

Рецептори з якими він зв’язується з ідентичними рецепторами на мембранах бактерій , паразитів, грибків.

Рецептори, СРБ які забезпечують взаємодію їх з ушкодженими клітинами власного організму.

СРБ - зв’язується з лігандою бактерій викликає її аглютинацію, набухання, активує систему комплементу, тим самим знищує бактерії.

В нормі, в сироватці крові здорової людини СРБ знаходиться в малій концентрації (0,068- 8,2мкг./мл.). В той же час, після попадання в організм генетично чужорідного агенту , його концентрація через 4 –6 годин різко зростає і через добу його концентрація збільшується в 1000 разів. Індуктором СРБ є Іл.-1, а синтез відбувається в гепатоцитах.

Таким чином, СРБ виконує;

по – перше функцію самого раннього сигналу про ушкодження тканин в наслідок чого його концентрація в крові використовується з діагностичною метою, особливо при колагенозах, онкозахворюваннях, а у новонароджених може служити неспецифічним тестом внутрішньоутробного інфікування

по - друге служить першою , самою ранньою лінією неспецифічного захисту організму (ще до утворення специфічних антитіл).

по – третє служить критерієм видужання особливо при колагенозах , неопластичних процесах

Клітинні фактори вродженого імунітету.

Морфологічно й функціонально розрізняють:

1.Мікрофаги, до яких відносяться: нейтрофіли, базофіли, еозинофіли.

2.Макрофаги, до яких відносяться система мононуклеарних фагоцитів: моноцити в крові, макрофаги у тканинах

. НЕЙТРОФІЛИ.

Нейтрофіли утворяться із загальної стовбурної клітки й домінують серед всіх лейкоцитів. У дорослої людини кістковий мозок продукує 100 млрд. нейтрофілів за добу. Їм потрібно біля 2-х тижнів для розвитку від стовбурної клітки до зрілого нейтрофілу. З кровоносних судин, де вони перебувають 6-7 годин, нейтрофіли постійно мігрують у тканині, особливо слизуваті оболонки, зберігають там свою життєздатність протягом доби, а потім гинуть. У крові циркулює тільки 1/13 частина нейтрофілів, вироблених за добу, а інші резервовані кістковим мозком про запас на випадок інфекції або іншого стресу. Але при важких інфекціях і цього запасу не вистачає й у кров кістковий мозок ,під дією ІЛ – 1, викидає незрілі нейтрофіли , от чому при цих ситуаціях з'являються палочкоядерні нейтрофіли.

Основною функцією нейтрофілів є неспецифічне розпізнавання і знищення збудників які викликають гнійне запалення.