- •1. Актуальність теми.
- •2.Конкретні цілі.
- •3.Базові знання , вміння , навички необхідні для вивчення теми
- •4.Завдангня для самостійної праці під час підготовки до занять.
- •4.1 Теоретичні питання до заняття.
- •4.2 Практичні роботи ( завдання) , які виконуються на занятті.
- •5. Організація змісту навчального матеріалу.
- •Система комплементу.
- •Інтерферон Розрізняють 3 типи інтерферонів.
- •Клітинні фактори вродженого імунітету.
- •Еозинофіли.
- •Базофіли.
- •Система мононуклеарних фагоцитів.
- •Сумарна функція мікро і макрофагів.
- •5. Обробка й подання (презентація) антигенного матеріалу т- і в-лімфоцитам – функція притаманна тільки для похідних моноцитів;
- •Нормальні (природні) кілери (ек).
- •Набутий імунітет
- •Онтогенез імунної системи. Маль. № 1
- •Макрофаги
- •Дозрівання та диференціювання лімфоцитів.
- •Сумарна функція т-лімфоцитів.
- •Характеристика в-лімфоцитів й імуноглобулінів.
- •Особливості імунної системи у дітей.
- •Онтогенез імунної системи
- •Особливості функціонування імунної системи у плода.
- •Особливості функціонування імунної системи у новонароджених.
- •Особливості фунціювання гуморального імунітету
- •Клінічне значення
- •3. IgМ у новонароджених уже ефективно аглютинує антигени і запускає реакцію зв'язування комплементу по класичному шляху.
- •4. В той же час новонароджені мають достатню кількість IgG в наслідок трансплацентарної передачі материнського і г.
- •6. Значно зменшена кількість природних кіллерів, що послабляє противірусний та протипухлинний захист.
- •Четвертий період - 4-6 рік життя
- •Лабораторна діагностика
- •Ідз з переважно гуморальною імунологічною недостатністю;
- •Вибіркова недостатність сироваткового IgA
- •Спадкові нейтропенії
- •Клінічні прояви:
- •Виберіть вірну відповідь. До циркулюючих макрофагів відносяться:
Інтерферон Розрізняють 3 типи інтерферонів.
Перший тип –- інтерферон синтезується В- лімфоцитами, макрофагами і NK
Другий – - (фібробластний) синтезується фібробластами , епітеліальними клітинами.
Третій тип --ІФН джерелом утворення є сенсибілізіровани Т- лімфоцити, Т- хелперами.
ІФН – володіють багатокомпонентною дією:
Являється самим сильним активатором фагоцитів (підвищують цитотоксичну та антигнпрезентуючу функцію).
Індукують утворення макрофагами ІЛ-1, який в свою чергу є одним із сильних регуляторів і активаторів імунної системи.;
Являється самим сильним регулятором дозрівання нормальних кілерів;
Володіють протипухлинною активністю, функція притаманна тільки для -ІФН ;
Подавляють репродукцію малярійного плазмодія, токсоплазм, хламідій , рикетсій, лейшманій;
Підвищують опірність організму до вірусних інфекцій шляхом:
Активації NK;
Утворення в клітинах організму білків (протеінкіназ), які дегранулюють м-РНК вірусів, що в свою чергу призводить до порушення синтезу вібріонів клітинами хазяїна;
ІНФ, який знаходиться в міжклітинному просторі, підвищує опірність не інфікованих клітин до проникнення в них вірусів із рядом розташованих інфікованих клітин. В цьому сутність інтраназальної інстиляції інтерферонів.
Білки гострої фази запалення.
СРБ – за будовою нагадує спрощену структуру імуноглобулінів. Він має дві групи рецепторів:
Рецептори з якими він зв’язується з ідентичними рецепторами на мембранах бактерій , паразитів, грибків.
Рецептори, СРБ які забезпечують взаємодію їх з ушкодженими клітинами власного організму.
СРБ - зв’язується з лігандою бактерій викликає її аглютинацію, набухання, активує систему комплементу, тим самим знищує бактерії.
В нормі, в сироватці крові здорової людини СРБ знаходиться в малій концентрації (0,068- 8,2мкг./мл.). В той же час, після попадання в організм генетично чужорідного агенту , його концентрація через 4 –6 годин різко зростає і через добу його концентрація збільшується в 1000 разів. Індуктором СРБ є Іл.-1, а синтез відбувається в гепатоцитах.
Таким чином, СРБ виконує;
по – перше функцію самого раннього сигналу про ушкодження тканин в наслідок чого його концентрація в крові використовується з діагностичною метою, особливо при колагенозах, онкозахворюваннях, а у новонароджених може служити неспецифічним тестом внутрішньоутробного інфікування
по - друге служить першою , самою ранньою лінією неспецифічного захисту організму (ще до утворення специфічних антитіл).
по – третє служить критерієм видужання особливо при колагенозах , неопластичних процесах
Клітинні фактори вродженого імунітету.
Морфологічно й функціонально розрізняють:
1.Мікрофаги, до яких відносяться: нейтрофіли, базофіли, еозинофіли.
2.Макрофаги, до яких відносяться система мононуклеарних фагоцитів: моноцити в крові, макрофаги у тканинах
. НЕЙТРОФІЛИ.
Нейтрофіли утворяться із загальної стовбурної клітки й домінують серед всіх лейкоцитів. У дорослої людини кістковий мозок продукує 100 млрд. нейтрофілів за добу. Їм потрібно біля 2-х тижнів для розвитку від стовбурної клітки до зрілого нейтрофілу. З кровоносних судин, де вони перебувають 6-7 годин, нейтрофіли постійно мігрують у тканині, особливо слизуваті оболонки, зберігають там свою життєздатність протягом доби, а потім гинуть. У крові циркулює тільки 1/13 частина нейтрофілів, вироблених за добу, а інші резервовані кістковим мозком про запас на випадок інфекції або іншого стресу. Але при важких інфекціях і цього запасу не вистачає й у кров кістковий мозок ,під дією ІЛ – 1, викидає незрілі нейтрофіли , от чому при цих ситуаціях з'являються палочкоядерні нейтрофіли.
Основною функцією нейтрофілів є неспецифічне розпізнавання і знищення збудників які викликають гнійне запалення.