Тема 1

Держава, право й особистість

ституційні права й обов'язки громадян фіксують не весь право­вий стан громадян, а лише частину його основи. Але з консти­туційних гарантій, і це важливо підкреслити, можна судити про реальність проголошених прав, про характер їхнього забезпе­чення в суб'єктивно-особистісному сенсі, оскільки ці гарантії зумовлені не тільки і не стільки індивідуальними можливостя­ми окремого громадянина, скільки всім існуючим ладом.

Загальними гарантіями прийнято вважати економічні, полі­тичні, ідеологічні, котрі являють собою сукупність економіч­них, політичних, ідеологічних чинників, що створюють макси­мум можливих на цьому етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реалізації прав і свобод громадян.

Деякі автори виділяють із політичних гарантій у самостійну групу соціальні, а ідеологічні гарантії розглядають як складову частину духовних. На нашу думку, з пропозицією про виділен­ня соціальних гарантій як самостійних можна погодитися, а із занесенням ідеологічних до складу духовних — ні. Скоріш за все, вони існують самостійно.

Економічні гарантії є визначальними в системі гарантій, тому що вони створюють матеріальні умови, які забезпечують найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духов­них потреб особистості. Економічними гарантіями виступають насамперед різноманітні форми власності, економічна політика держави, що полягає в підтримці різних прошарків громадян.

Соціальні гарантії поглиблюють реальний зміст правового статусу особистості на основі принципів гуманізму, справедли­вості, рівності, розширення реальних умов у реалізації потен­ційних можливостей як для кожної особистості, так і для всього суспільства. До числа соціальних гарантій слід віднести прин­ципово нову форму громадського життя, що демонструє цілком інше співвідношення суспільства й особистості, її стосунки з іншими особистостями і ставлення до самої себе.

Політичні гарантії — це всебічний розвиток і вдосконален­ня політичної системи суспільства, усієї загальної системи де­мократії з основною ідеєю самоврядування народу, що є однією з найважливіших у теорії. Суть принципу самоврядування по­лягає в тому, щоб управління здійснювалося не лише в інтере­сах народу, а й закономірно, крок за кроком ставало безпосе­редньою справою самого народу, що не знає над собою ніякої влади, крім влади свого власного об'єднання.

Ідеологічні гарантії — світогляд особистості, що усвідомлює себе як особистість, котра не відокремлює себе від держави.

Велике значення надається спеціальним юридичним (право­вим) гарантіям, особливо в реальному житті, коли мова йде про розв'язання тієї або іншої конфліктної ситуації, коли потрібно забезпечити припинення порушення права. Усю сукупність як конституційного, так і іншого законодавства слід розглядати в цілісності як систему юридичних гарантій прав, свобод і обо­в'язків громадян, кожної особистості.

У Конституції України закріплено досить широке коло пра­вових гарантій.

Характеризуючи правовий статус особистості, необхідно зу­пинитися і на основних обов'язках.

Основний соціальний обов'язок особистості — це необ­хідність її визначеної поведінки, об'єктивно зумовлена кон­кретно-історичними потребами існування і розвитку інших лю­дей, націй, народу, його соціальних груп і всього людства.

Конституція України закріпила основні обов'язки громадя­нина (ст. 65—68). Так, кожен громадянин України зобов'яза­ний точно дотримуватися Конституції України і законів Украї­ни, не зазіхати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції).

Класифікацію обов'язків можна проводити за різноманітни­ми принципами. Найбільш точним нам видається підхід П.М. Раби-новича, який пропонує виділити такі обов'язки:

26

27