Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою

Літературно-журналістичні сили радикалів після того зробили ще спробу співробітництва з народовецькою пресою („Правда", „Батьківщина"). Але розбіжність у поглядах на зміст українського національного відродження та на завдання в ньому преси стала на перешкоді і спроба ще раз скінчилася нащасливо.

Консервативні погляди не могли погодитися з радикальними думками, речниками яких на сторінках народовецької преси виступили I. Франко, М. Павлик та інші. Все це привело до нового розриву, що особливо виразно виявився у зв'язку з відходом М. Павлика з редакції „Батьківщини", який стався під натиском свя-то-юрських кіл і викликав гострий протест радикальної молоді на чолі з В. Стефаником, Л. Мартовичем та Даниловичем.

Відновлення радикальної преси. „Народ" офіційний орган радикалів. Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення ,, Народу". Часопис „Хлібороб"

Разом із цим протестом висловлено думку про необхідність власної нової газети. В скорому часі такою газетою став двотиж невик „Народ". По створенню Української Радикально!' Партії (УРП) став він офіційним органом партії.

Перше число цього часопису появилося 1-го січня 1890 р. У вступній статті редакція, що була в руках Ів. Франка та М. Павлика (напочатку, як видавця), зазначила, що „за підвалини всяких захо-дів... маємо того, хто нас усіх своею кервавицею згадував – народ, простих робітних людей".

Зміст „Народу" складався з таких відділів: 1) справи суспільно-економічні, 2) селянсько-робітниче життя в Европі, 3) соціялістичний рух, 4) просвітянський рух, 5) життя на східньоукраїнських землях та українське життя за океаном.

З'явилося на його сторінках чимало цінних праць і статтей луб-ліцистичного характеру. Опубліковано тут М. Драгоманова: „Австро-руські спомини", як також його:,,Листи на Наддніпрянську Украшу", „Чумацькі думки про українську справу" та інші. Звертає на себе увагу праця В. Охримовича про Карпатську Украшу (,,Угорська Русь"). Тут же огляди соціялістичного і робітницького руху Ганкевича, праця I. Франка про Я. Коляра, праці молодого тоді радикала О. Колесси (пізніш університетського професора і ректора Українського Університету за кордоном), К. Студинського, низка публіцистичних статтей М. Павлика, Спомини Повестюка з часів арешту його в Росії, „Волинські образки" Л. Українки та низка дописів свівробітників селян.

Відгукуючись на кожний прояв національно-політичного життя, особливо гостре опозіційне становище зайняв „Народ" до т. зв. „Нової ери".

Думки і слово „Народу" знаходили гучний відгук в народніх масах, але разом з тим викликали проти нього виступи з боку народовців. Поруч з ними виступило проти „Народу" і вище духовенство, забороняючи ширення його з огляду на „шкідливий" зміст. Подібне виявилося на східньоукраїнських землях та в українській колонії в Петербурзі. Активно вороже становище зайняли москвофіли в Галичині і за океаном.

Але проти ворожого фронту витворився і фронт прихильників, які вважали, що такого часопису „Русинам давно було треба". Прихильно відгукнулася на вихід „Народу" Чернівецька „Буковина". Із східньоукраїнських земель чується кваліфікація його, як „газети едино розумної в Червоній Русі" (П. Куліш), а певні кола поспіша-ють звідти через М. Ковалевського з матеріяльною допомогою.

Симпатії „Народ" здобув, головним чином, завдяки ясно постав-леній меті та неважному становищу щодо національних інтересів народу.

У першому році мав „Народ" 251 передплатників, а це було, як каже I. Франко, „на таку єретицьку газету аж надто багато". Крім передплати розходився „Народ" ще и в дрібному продаж! і то в поважній кількості, напримір, на березень першого року такий продаж дійшов до 200 примірників.

Цікаво, як розподілялася передплата. 3 251 передплати припадало:

на західньоукраїнські землі……….197

на східньоукраїнські землі…………22

позаокеаном…………………………16

що було рекордовою кількістю в порівнянні з передплатою інших часописів. Врешті в кількості 15 примірників пробивався „Народ" до своїх земляків і прихильників поза українські землі в Росії, ба, навіть на заслання (якутська область). Коли взяти на увагу, що українські землі під Росією и до Росії „Народ" ішов нелегально, стае зрозумілим його популярність, що при нормальних умовах могла б дати далеко більшу кількість передплатників.

Проіснував „Народ" до 1895 р. Дня 15.4.1895 р. вийшло число 12 в жалобі і з повідомленням про смерть М. Драгоманова. Три місяці по тім всі свої числа присвятив він пам'яті покійного, закінчуючи його праці, публікуючи незакінчені, друкуючи вислови жалю і співчуття, що зі всіх кінців надходили до редакції, як відгук на невіджалувану втрату. А на третій місяць ч. 17 принесло таку звістку від редактора М. Павлика:

„Через смерть небіжчика М. П. Драгоманова, головної підпори моєї і „Народа", а також через мою недугу – я отсе мушу перестати видавати „Народ".

Тут же він дав оцінку значения „Народу", вказавши, що при всіх своїх хибах він все ж не промине в житті українського сус-пільства безслідно. Не помилився. Дав він взірець доброго часопису, доступного для широких має і цікавого для інтеліґенції: Кладучи основи національного і соціяльного визвольного світогляду, вказував він той реальний напрям українського масового руху, на службу якому одночасно з ним стали такі часописи, як популярний „Хлібороб", що виходив в 1891-1893 рр. в Коломиї у ведению д-ра С. Даниловича – М. Павлика і за редакцією I. Франка та I. Гераси­мовича, і двомісячний журнал „Життє і слово", що виходив у Львові за редакцією I. Франка.