,,Руський Собор" і часопис ,,Dnewnyk Ruskyj"

Того ж 1848 р. в противагу „Руській Раді Головній" виникло у Львові політичне т-во „Собор Руський". Засновано було його під впливом поляків спольщеними українцями. Його органом, по чотирьох місяцях після появи „Зорі Галицької", став тижневик „Dnewnyk Ruskyj ", „отвітним редактором" якого став один з „Руської Трійці", а саме Ів. Вагилевич.

Перше число появилося 18 серпня 1848 р. Сво’ю метою часопис ставив демонструвати приналежність галицьких українців до польської национальности.

Виходив „Дневник Руський" у двох виданнях: одне друковано латинкою, друге – кирилицею. Протримався недовго. Появилося тільки дев'ять чисел. Крім статтей політичного характеру, були тут, між іншим, економічна розвідка I. Вагилевича, кілька оповідань гумористичного характеру та інші.

Під оглядом інформаційним поставлений був цей часопис дещо ширше, ніж „Зоря Галицька", але в політичних статтях так само зраджував свою безпорадність, а в питаниях культурно-національного життя неохайність і незорієнтованість.

Дальший розвиток української преси на українських землях.

Політичний і культурний рух, започаткований 1848 роком, крім „Ради Руської", як громадсько-політичного осередку, покликав до життя просвітнє т-во „Галицько-руську Матицю" та „Собор учених", поклав початки театрально!' діяльности тощо. Поруч з цим починає розгортатися і преса. Виникають нові часописи, зростають, по-глиблюються змістом і заінтересованням. Перед веде Львів. Упродовж п'яти років їх кількість зростає до 11 (газет і журналів). Конкретно цей зріст можемо бачити з такої таблички:

РІК	КІЛЬКІСТЬ НАЗВ				РАЗОМ
	Львів	Відень	Будапешт	Чернівці
1848	2	1	–	–	3
1849	6	1	–	–	7
1850	4	2	1	1	8
1851	4	2	1	1	8
1852	4	2	1	1	8
1853	3	3	1	1	11

Крім вже згаданих починає виходити у Львові за редакцією М. Устіяновича „Галичо-Руський Вестник", що потім переноситься до Відня де п.н. „Вестник" виходить за редакцією Ів. Головацького, а потім Вислобоцького до 1866 р. чи то як урядовий орган, чи як приватний, за деякою фінансовою підтримкою уряду.

3 1-го січня 1849 р. появляються за редакцією I. Гушалевича інформаційно-політичні „Новини", що виходять двічі на тиждень, а після їх припинення (30.III) за його ж редакцією (відповідальний учредитель) з 7-го травня починає виходити літературний тижневик п.н. „Пчола", що протримався до 3-го листопада того ж року.

Зустрічаємо тут вияв національних думок і настроїв. Крім творів місцевих авторів з'являються тут також твори письменників зі східньоукраїнських земель.

3 праць місцевих авторів, що появилися на сторінках „Пчоли", в першу чергу треба відзначити „Слово о Полку Игоревом" одновлене и стихом уложено Богданом Дзьедзвицким (Дідицьким), більшу працю I. Гушалева „История Отечественная", історичні розвідки А. Пегрушевича та цікаві „Уваг и над правописом руским" I. Лозинського. Тут же твори Л. Могильницького, I. Наумовича та інші.

В одному з чисел (ч. 7) редакція „Пчоли" дає огляд п.з. „Кто в нас до вспоможенія часописмь найбольше вліяєть?", в якому ха-рактеризує становище суспільства до своєї преси. Спинившись на своему органі, редакція нише:

,,... Що ж теперь сказати о инних письмах періодических, так напримір о нашем? Ні гадки даби загріти тія холодния серия, в которих студень і ночь вселилася! Іскренниі Русине желают тоє письмо удержати і побольшити, і ми тія желанія имієм, але откуда взяти жерело? Коли до сегодня еще только передплатителей не зголосилося би найголовнішу потребу тиска покрити".

Тут же подає список передплат, з якого виходить, що в усій Галичині мала „Пчола" ледве 310 передплат.

„Чому ж такая холодность до народного діла? – закінчує редакція, – ци гадаем, що чужіи будут о нас дбали? О, бавмося тою гадкою, бавмося і мантімо сами себе! але суд в будущности тяжко омантити, он нашія кости, в німих могилах зложения соромом вічним окриєт".

В цей же час у Львові виходить ще часопис п.н. „Сельская Рада" – ,,Wiejska Rada", який почало було видавати, як тижневик, львівське церковне братство за редакцією I. Домковича. Появилося тільки п'ять чисел.