Лекція 20. Займенник (pronomen)

У рецептурі вживаються такі займенникові вирази:

реr se — (буквально — через себе) в рецептурі вживається у значенні "в чистому вигляді", "не в суміші".

Наприклад:

sulfur per se — сірка в чистому вигляді;

iodum per se — йод у чистому вигляді;

pro me — для мене. Аналогічне за значенням pro auctore — для автора, ad usum proprium або ргр usu proprio—для власного вжитку. Так пише лікар, який виписує ліки для себе;

tales doses — такі дози. Це частина повної рецептурної формули. Dentur tales doses numero x — Видати (Хай будуть видані) такі дози кількістю х;

quantum satis — скільки потрібно, скільки необхідно. Наприклад: Butyri Сасао quantum satis, ut fiat suppositorium;

e qua — з якої. Наприклад: Fiat massa pilularum e qua formentur pilulae numero 50 — Хай буде створено пілюльну масу, з якої створити пілюлі числом 50.

cui adde —до якого, до якої додай: Fiat emulsio, cui adde sacchari grammata quattuor — Хай буде зроблено емульсію, до якої додай цукру чоти­ри грами.

Запам'ятайте латинські вислови:

1. Ad hoc — буквально — "до цього"; для цього випадку, для цієї мети.

2. Qui pro quo — один замість одного, непорозуміння.

3. Id est — тобто.

4. Habeas tibi — тримай при собі.

5. De mortuis aut bene, aut nihil — про мертвих або добре (говорити), або нічого. 6. Conditio sine qua non — необхідна умова.

7. Quod erat demonstrandum — що й треба було довести.

8. Cognosce te ipsum — пізнай самого себе.

9. Inter nos — між нами.

10. Vade mecum — іди зі мною (заголовок путівників).

11. Tempora mutantur et nos mutamur in illis- часи змінюються, і ми міняємось з ними.

12. Suum cuique — кожному своє

Лекція 21. Сполучник (coniunctio)

Сполучники залежно від відношень, які вони виражають, поділяються на сполучники сурядності і сполучники підрядності. Перші сполучають рівнозначні речення і слова, другі — вводять підрядні речення.

Сурядні сполучники поділяються на:

а) єднальні (coniunctiohes copulativae) — et, atque, ac, que (останній пишеться в кінці слова, до якого належить, а при перекладі ставиться пе­ред словом), усі вони перекладаються і, та; etiam — також;

б) розділові (coniunctiones disiunctivae) — aut, vel, seu, sive — або. Aut ставиться між поняттями, які взаємно себе виключають (Aut Caesar, aut nihil — або Цезар, або ніхто). Сполучники vel і sive ставляться між рівно­цінними поняттями: pneumonia, vel inflammatio pulmonum;

в) протиставні (coniunctiones adversativae) — sed, verum — але, autem, vero — а, все-таки, все ж (ставляться після слів, до яких вони належать), tamen — однак, at — але, навпаки;

г) заключні сполучники (coniunctiones conclusivae) — itaque, igitur, ergo — отже, таким чином, тому.

Залежно від типу підрядного речення сполучники підрядності виража­ють відношення:

а) мети: ut — щоб;

б) умови: si — якщо б, якби, sine — якби не;

в) часу: сum — коли, у той час як, ut, ubi — коли, як тільки, dum — до тих пір як;

г) причини:

quod, quia — тому що, бо та ін.

Сполучники ut — як, quasi — немовби вводять порівняльні підряд­ні речення; ut (uti) — щоб, що, ne, quin — щоб не (що не) з'єднують під­рядні додаткові речення з головним.