Мінеральна дистрофія

Зменшення вмісту солей кальцію (декальцинація) рахіт остеомаляція

Збільшення вмісту солей кальцію ( обвапнення) петрифікація метастазування

Якісні зміни сечі

Якісні зміни сечі:

Протеїнурія – поява в сечі білку. Причини: інфекційні хвороби, гарячка, кормові і мінеральні отруєння.

Глюкозурія – наявність в сечі цукру при надмірному вживанні вуглеводів, при нервових станах, при цукровому діабеті, при ниркових порушеннях.

Гематурія – вміст в сечі крові, при порушенні цілісності кровоносних судин каменями в нирці або сечовивідних шляхах.

Гемоглобінурія – вміст в сечі пігменту крові гемоглобіну, що придає їй червоний колір, але сеча прозора. При розпаді еритроцитів в крові, гемоглобін не встигає перетворитися в білірубін і виділяється з сечею. Симптоматична гемоглобінурія – виникає при септичних і вірусних хворобах, гангрені легень, кровопаразитарних хворобах. Токсична гемоглобінурія – розпад еритроцитів під дією отруйних речовин.

Уремія (сечокрів’я) – виникає внаслідок самоотруєння організму азотистими продуктами, що затримуються в крові при порушенні видільної функції нирок.

Місце розтину та транспортування трупів

Патолого-анатомічний розтин трупів тварин проводять у спеціально обладнаних приміщеннях – секційних залах і прозекторіях, які є при ветеринарних інститутах і лабораторіях, а також на заводах з виробництва м’ясо-кісткового борошна. У приміщеннях, де утримують тварин, і на пасовищах трупи розтинати забороняється, щоб запобігти інфікуванню навколишнього середовища та поширенню інфекційних хвороб. Розтин проводять на спеціальних майданчиках і в приміщеннях, які розташовані біля біотермічних ям. Найкращим місцем для проведення розтину трупів тварин є секційні зали.

Секційний зал повинен відповідати таким вимогам:

- секційні приміщення повинні бути просторими і світлими, з вентиляцією; мати водопровід з гарячою та холодною водою і ізольовану від загальної мережі каналізацію;

- співвідношення площі вікон до підлоги – 1:4 – 1:5;

- витяжна вентиляція повинна бути розрахована на повну заміну повітря в приміщенні за одну годину;

- стіни покривають водонепроникним матеріалом (кахель, олійна фарба);

- підлога (цементована або вистелена плиткою) має необхідний ухил для стоку води, яка подається в спеціальний резервуар для знезараження дезинфікуючими засобами.

Секційний зал обладнують столами для розтину трупів дрібних та великих тварин. Столи покривають водонепроникним матеріалом, щоб їх можна було легко вимити і продезинфікувати. Стіл для великих тварин повинен бути 2,5 м довжиною, 1,1 м шириною, 0,3 м висотою; стіл для дрібних тварин – 1,4 м довжиною, 0,8 м шириною, 0,8 – 0,9 м висотою.

Крім секційних столів, необхідно мати маленький столик для інструментів, які використовуються під час розтину; столи для запису протоколів; шафи, спеціально обладнані для зберігання інструментів, халатів, гумових рукавичок, реактивів та інших матеріалів.

Для проведення розтину потрібно мати такі інструменти:

- Великий черевисто-гострокінечний ніж; його ручка повинна бути зручною, підігнаною під пальці в зігнутому положенні і надійно фіксуватися в руці. Такі ножі мають бути різних розмірів (залежно від розмірів трупа), і вони є найбільш універсальними для зняття шкури, відділення кінцівок, виконання глибоких розрізів м’язів, розрізу паренхіматозних органів та ін.

- Кілька скальпелів різного розміру з черевистим і прямим лезами (частіше використовуються для розтину трупів дрібних тварин і препарування).

- Ніж для дослідження мозку: лезо ножа пряме, тонке, широке, на кінці заокруглене. Таким ножем роблять поперечні розрізи тканини мозку у вигляді пластинок, завтовшки 1 – 1,5 см.

- Кишкові ножиці двох розмірів: одні – завдовжки близько 21 см, другі – близько 30 см. Одна бранша ножиці довша за другу приблизно на 2,5 см і має заокруглений кінець.

- Ножиці різного розміру з ґудзиками на кінцях або із заокругленими кінцями для розрізу судин, бронхів, вивідних каналів, залоз та ін.

- Ножиці для перерізування ребер (реберні ножиці); за формою ріжучих елементів схожі із садовими ножицями.

- Лучкова і листкова пилки.

- Подвійна пилка для розтину спинномозкового каналу трупів дрібних тварин (використовується рідко).

- Пінцети анатомічні та хірургічні різних розмірів.

- Молоток для розтину.

У патологічній практиці можуть використовуватися і інші інструменти, але не так часто, як зазначені вище (лещата, долота, сокира та ін.)

Інструменти протягом усього розтину знаходяться на спеціально обладнаному столику. Не дозволяється залишати інструменти в порожнинах тіла, встромляти в м’язи.

Інструменти, особливо ножі, повинні бути гострими. Це дає можливість легко робити рівні і глибокі розрізи. Більшість розрізів виконують секційним ножем; паренхіматозні органи – секційним або мозковим ножами. Розрізи роблять рівні, глибокі, широким рухом руки до себе або зліва на право чи – навпаки. При розрізі м’яких тканин, наприклад мозку, ніж змочують водою, оскільки на сухому ножі залишаються кусочки тканин, що у свою чергу сильно змінює вид поверхні розрізу. Розрізи ножами і ножицями проводять під контролем зору, а не наосліп, що особливо важливо при роз’єднанні та видаленні органів.

З метою запобігання забрудненню верхнього одягу під час розтину використовують спецодяг: халати, шапочки, клейончасті фартухи та нарукавники, гумові рукавички та чоботи

Визначення етіології. Роль етіологічного фактору в розвитку патологічного процесу

Етіологія – наука про причини і умови виникнення хвороб. Поділяють на загальну і спеціальну. Загальна вивчає загальні закономірності виникнення хвороб. Спеціальна розкриває причини окремих хвороб. В поясненні причин хвороби виникали течії, які дістали назву: монокаузалізм – причиною хвороби є одна причина. Прибічники стверджували, що коли є в організмі збудник, то він обов’язково викликає захворювання, хоча з часом було встановлено, що наявність збудника в організмі захворювання не виникає (бацилоносії). Кондиціоналізм – причиною хвороби не є збудник, а сума умов в яких він діє на організм, серед яких немає основних.

Сучасне тлумачення етіології полягає в тому, що хвороба розвивається під впливом одного причинного чинника із-за певних сприятливих для цього зовнішніх і внутрішніх умов.

Причини умовно поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні (ендогенні) пов’язані з вродженим або набутим неправильним розвитком. Зовнішні (екзогенні) – діють на організм із зовнішнього середовища.

Причина – це явище, що зумовлює інше явище – результат (наслідок). Причинний чинник у медицині це ушкоджу вальний чинник, який спричинює наслідок – хворобу.

Умови виникнення хвороб.

Сприяючі умови – це фактори зовнішнього середовища, що порушують фізіологічну регуляцію організму.

Схиляючі умови – це фактори внутрішнього порядку, що визначають стан організму.

Викликаючі умови – що мають ушкоджувальну дію.

Сприяючі	Схиляючи	Викликаючи
умови годівлі, утримання, догляду експлуатація географічні сезонні	спадкові конституція вікові статеві реактивність	біологічні механічні фізичні хімічні

Поняття про рецепцію.

Рецепція – це зв’язок організму з навколишнім середовищем, який здійснюється через нервову, гуморальну системи. Зв’язок з навколишнім середовищем здійснюється дистанційно (на відстані) і контактно (по дотику). До дистанційних належать органи чуття (зір, слух, нюх), контактний – через чутливі нервові закінчення, які по природі сприйняття бувають баро- і хеморецептори. Барорецептори – сприймають зміну тиску, хеморецептори – зміну біохімічного складу середовища. Хеморецептори представлені нервовими клітинами і широко розповсюджені в кровоносних судинах (дуга аорти, устя порожнистих вен, область поділу сонних артерій).

Чутливість нервових рецепторів в багато раз більша чим чутливість нервових центрів.

Серозне запалення і його форми

Серозне запалення – характеризується утворенням рідкого серозного ексудату, що містить 3-5% білку і невелику кількість клітинних елементів, який звертається на повітрі. Причини: бактерії, віруси, токсини грибів, термічні, хімічні фактори.

Виникає розвивається на серозних покровах шкіри і паренхіматозних органах. Серозні покрови (плевра, очеревина, перикард) набряклі, тьмяні, почервонілі, місцями з крапковими або плямистими крововиливами.

Відмінність водянок від запальних процесів в тому, що серозні покрови: набряклі, гіперемійовані, з крововиливами і спайками.

Серозне запалення розвивається на шкірі при ящурі, віспі. Ексудат накопичується під оболонками, який може розсмоктуватись, епідерміс зморщується, відторгається, а пошкоджена тканина покривається регенеруючи ми клітинами.

Серозне запалення розвивається в паренхіматозних органах: в легенях ексудат накопичується в альвеолах, пухкій сполучній тканині навколо бронхів і судин; в печінці рідина накопичується кругом капілярів; в нирках в середині ниркових клубочків; в міокарді між м’язовими волокнами походу капілярів. Макроскопічно органи збільшені в об’ємі, почервонілі, тістуватої консистенції, на розрізі сполучнотканинна строма потовщена, з поверхні розрізу стікає водяниста рідина.

Закінчення серозного запалення: розсмоктування ексудату і нормалізація серозного покрову, перехід в другий вид ексудативного запалення, при хронічному перерізі утворюються спайки між органами порожнин.

Охорона зовнішнього середовища від поширення інвазійних хвороб

Венозна гіперемія

Венозна – утруднений відтік крові по венам при нормальному притоку артеріальної крові. Причини: послаблення серцевої діяльності, стискування, закупорка венозних судин. За перебігом гостра – короткочасна затримка відтоку; ознаки: орган збільшений в об’ємі синюшно-червоного кольору, з розрізу стікає кров; хронічна – довготривалий утруднений відтік крові; ознаки: розширені венозні судини і капіляри, ржаво-бурого забарвлення, набряк і атрофія паренхіми органу, розрощення сполучної тканини.

Крупозна пневмонія

Крупозна пневмонія характеризується накопиченням в легеневих альвеолах фібринозного ексудату, що випотіває з кровоносних капілярів легень. Причини: пневмококи, збудники інфекційних хвороб, пастерельоз, плевропневмонія ВРХ. Розвивається в чотири стадії:

Стадія гіперемії – переповнення легеневих судин кров’ю, пневмонічні ділянки синюшно-червоні, м’якої консистенції.

Стадія червоної гепатизації – заповнення просвіту альвеол фібрином і еритроцитами, що емігрують з судин, пневмонічні ділянки темно-червоного кольору, по щільності нагадують печінку.

Стадія сірої гепатизації – накопичення фібрину в альвеолах, капіляри стискуються, гіперемія змінюється анемією, запальні ділянки мають сіре забарвлення, щільні, в просвіт альвеол емігрують лейкоцити.

Закінчення має три форми. Перехід в жовту гепатизацію – очищення альвеол від фібрину, який розсмоктується і видаляється, запальна ділянка набуває жовтого кольору. Перехід в карнифікацію – проростання фібрину сполучною тканиною і судинами, пневмонічні ділянки по кольору і консистенції нагадують м’ясо. Перехід в секвестрацію – змертвіння запальних ділянок і відділення їх від навколишньої тканини, нерідко розвивається сполучнотканинна капсула.

Ознаки: обширність пневмонічних ділянок (лобарність), ущільнення до консистенції печінки, мармуровість, сухість поверхні розрізу.

Отруєння нітратами і нітритами

Застосовують в якості мінеральних добрив калійну і натрієву селітру. Патзміни: катарально-геморагічне запалення шлунково-кишкового тракту з утворенням виразок, точкові плямисті крововиливи на серозних покривах і слизовій оболонці сечового міхура, дистрофія паренхіматозних органів, запалення нирок, шоколадний колір крові

Класифікація хвороб. Види і характер їх перебігу

Хвороба – це якісно новий стан організму пристосованого характеру, який виникає під дією ушкоджувальних чинників і виявляється комплексом структурно-функціональних змін з боку органів та систем, порушення зв’язку організму з навколишнім середовищем і зниженням продуктивності і економічної цінності тварин. При хворобі відбуваються зміни від субклітинного рівня до цілісного організму. Характер цих змін залежить від сили дії ушкоджувального чинника і від стану організму з його спадковими і набутими властивостями.

Класифікація хвороб.

За етіологічним фактором:

Незаразні механічні хімічні спадкові вади розвитку порушення годівлі, утримання і експлуатації	Заразні
	Інвазійні	Інфекційні
	протозоонози гельмінтози арахноендотомози	бактеріальні вірусні мікози і мікотоксикози

За анатомо-топографічним принципом: хвороби систем дихання; травлення; серцево-судинної; виділення та інші.

За перебігом: блискавичні; надгострі; гострі; підгострі; хронічні.

За віковим принципом: хвороби молодняку.

За видом тварин: хвороби коней, птиці, ВРХ, свиней.

За статтю: гінекологічні.

За патогенезом – враховують єдність механізму виникнення: алергічні хвороби; пухлини.

Патологічні явища, що супроводжують хворобу.

Хворобу супроводжують три патологічні явища:

Патологічна реакція – реакція організму або окремих його тканин на дію подразника, яка за своїм характером і силою неадекватні силі цього подразника.

Патологічний процес – це порушення функцій і структури під впливом патогенного подразника і виявляються комплексом патологічних і захисно-компенсаторних реакцій місцевого і загального характеру.

Патологічний стан – це стійка зміна структури і функції організму, що виникає внаслідок перенесеної хвороби (зміна форми клапанів серця при ендокардиті).