4. Зміст колективного договору, Угоди

випадки, коли на підприємствах встановлюють скорочену тривалість робочого часу для працівників, що працюють у нічну зміну, з метою, аби вони могли скористатися громадським транспортом для повернен­ня з роботи додому.

Відповідно до ст. 51 КЗпП Країни скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприєм­ствах і організаціях для жінок, які мають дітей до чотирнадцяти років, або дитину-інваліда незалежно від родинного стану жінки.

За статтею 43 Гірничого закону України, ухваленого Верховною Радою України 6 жовтня 1999 р. за № 1127-XIV, підприємства з видо­бутку вугілля та вуглебудівні підприємства безплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірах, що визначаються колективним дого­вором таким категоріям осіб:

• працівникам з видобутку (перероблення) вугілля та вуглебудів-них підприємств;

• пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (перероблення) вугілля та вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах — не менше ніж десять років; на роботах, пов'язаних із під­земними умовами, — не менше ніж п'ятнадцять років; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що буду­ються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках, — не менше ніж двадцять років;

• інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим зна­ками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

• сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втра­тою годувальника.

Відповідно до ст. 46 Гірничого закону України працівникам гірни­чих підприємств, які звільняються у зв'язку з виходом на пенсію при ліквідації або консервації гірничого підприємства, виплачується ком­пенсація, передбачена колективним договором (галузевою угодою). Розмір такої компенсації встановлюється залежно від стажу роботи працівника¹.

Але якщо у законодавстві є заборони, то у колективному договорі не можна обминати їх і встановлювати свої правила.

¹ Уряд, кур'єр. Орієнтир. - 1999. - № 225. '

149

Розділ 6. Колективні договори і угоди

Наприклад, за ст. 24 Закону України «Про відпустки» дозволено за бажанням працівника частково компенсувати відпустку грошовою компенсацією, але тривалість щорічної відпустки повинна бути реаль­но використана не менше двадцяти чотирьох календарних дні. З цього випливає, що у колективному договорі не можна передбачати можли­вість компенсації усієї відпустки.

Ця ж стаття передбачає заборону компенсації відпусток особам до вісімнадцяти років. У колективних договорах також не можна перед­бачати положення про можливість виплати компенсації неповнолітнім за невикористану відпустку. Компенсація виплачується у разі звільнен­ня працівника за будь-якими підставами.

У статті 15 КЗпП України передбачено, що заробітна плата випла­чується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені ко­лективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У деяких колек­тивних договорах встановлюють інший порядок виплати заробітної плати — один раз на місяць. Це положення суперечить законодавству.

Закон України від 24 березня 1995 р. «Про оплату праці» перед­бачає державне і договірне регулювання оплати праці.

У Рекомендаціях про визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати ро­боти підприємства, затверджених Міністерством праці та соціальної політики України від 31 березня 1999 р. за № 44 встановлено, що в ринковій економіці оплата праці регулюється за двома формами: державного регулювання на основі становлення законодавчих норм і договірного регулювання на основі укладення угод і колективних договорів¹.

Договірне регулювання здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колектив­ний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний узгодити ці питання з профспілковим органом, а в разі його відсутності — іншим уповно­важеним на представництво трудовим колективом органом. Положен­ня про преміювання працівників розробляється роботодавцем, узго-

¹ Праця і зарплата. - 1999. -№ 11. 150

t