- •1 Загальні відомості
- •1.1 Указівки щодо виконання курсового проекту
- •1.2 Указівки щодо виконання відповідних розділів дипломного проекту (дп)
- •2 Ознайомлення із завданням, добір і вивчення літератури
- •3 Визначення необхідних повітрообмінів
- •3.1 Розрахунок повітрообмінів за нормативами
- •3.2 Визначення повітрообмінів розрахунком
- •3.2.1 Розрахунок на видалення надлишків тепла
- •3.2.2 Розрахунок на видалення вологи
- •3.2.3 Розрахунок на видалення шкідливих газів
- •3.3 Розв’язання питання про застосування рециркуляції повітря. Вибір продуктивності вентиляційних пристроїв
- •3.4 Побудова вентиляційного процесу на -діаграмі
- •3.5 Баланс припливу та витяжки по поверхах і по будівлі в цілому
- •4 Конструювання вентиляційних систем
- •4.1 Вибір кількості витяжних та припливних систем
- •4.2 Вибір між природним і механічним спонукачем витяжних систем
- •4.3 Попереднє призначення розмірів решіток і каналів у помешканнях із розміщенням каналів та решіток
- •4.4 Розміщення повітророзподільників і розрахунок повітряних струменів у приміщеннях із великими повітрообмінами
- •4.5 Остаточне конструювання витяжних систем
- •4.5.1 Загальна схема систем
- •4.5.2 Розміщення решіток і вертикальних каналів
- •4.5.3 Конструювання збірних горизонтальних каналів
- •4.5.4 Витяжні центри
- •4.6 Остаточне конструювання припливних систем
- •4.6.1 Загальна схема. Розміщення вертикальних і горизонтальних каналів
- •4.6.2 Припливні установки та припливні камери
- •4.7 Ескізне відображення прийнятих рішень
- •5 Підбір калориферів
- •6 Підбір фільтра
- •7 Аеродинамічний розрахунок систем вентиляції
- •7.1 Загальні відомості
- •7.2 Визначення втрат повного тиску на окремій ділянці повітропроводу
- •7.3 Складання розрахункової схеми
- •7.4 Розрахунок систем гравітаційної вентиляції
- •7.5 Розрахунок систем механічної вентиляції
- •8 Підбір вентиляторів
- •9 Акустичний розрахунок
- •10 Виконання креслень
- •10.1 План-схема
- •10.2 Плани і розріз будинку
- •10.3 Схеми систем
- •10.4 Припливна камера
- •11 Складання специфікацій вентиляційних систем
- •12 Оформлення розрахунково-пояснювальної записки
- •Додаток а
- •Додаток б Решітки подачі та розподілення повітря
4.5 Остаточне конструювання витяжних систем
4.5.1 Загальна схема систем
У будинках із цегляними внутрішніми стінами, з кількістю поверхів до п’яти, рекомендується вибирати схему, при якій від кожного приміщення йде нагору свій вертикальний канал (один чи декілька) висотою не менший ніж один поверх. ”Перепуск” в один поверх є протипожежною вимогою для застосування горизонтального збірного каналу. Останній виводить повітря до витяжного центра. При гравітаційній вентиляції витяжний центр ― це витяжна шахта з клапаном, а при механічній – венткамера з вентилятором і шахтою. Поєднувати одним горизонтальним збірним каналом дозволяється вертикальні канали не більше ніж п’ять поверхів (див. СНиП 2.04.05-86, с.23).
Для верхнього поверху вимога про “перепуск” вертикальних каналів на один поверх часто нездійсненна. У цьому випадку обмежують висоту “перепуску” величиною 0,5-1,0 м [10, рис.10] чи виводять канали верхніх поверхів назовні, не поєднуючи їх із каналами інших поверхів.
У каркасних будинках (із перегородками замість внутрішніх стін) описана схема може виявитися недоцільною, оскільки вертикальні канали доводиться виконувати приставними. Тоді збірні горизонтальні канали прокладають по коридорах кожного поверху і від кожного каналу повітря виводиться вертикальним каналом великого перерізу до витяжного центра. Для вертикальних каналів, що йдуть із різних поверхів, зберігається вимога про утворення повітряного затвора, тобто так званого „перепуску”.
4.5.2 Розміщення решіток і вертикальних каналів
У будинках, які мають вертикальні канали від кожного приміщення, канали розміщуються або у внутрішніх стінах (якщо стіни цегельні чи з пустотних панелей), або робляться приставними. У сучасних проектах можна застосовувати приставні канали з металу, вініпласту чи зі шлакогіпсових матеріалів. Розміри перерізів, що рекомендуються, наведені в таблицях 8-10 даних методичних указівок, а також у [9, табл.12.7 і 12.8; рис.12.1].
Приставні вертикальні канали розміщують переважно в кутах приміщень. У каркасних будинках при цьому необхідно стежити за тим, щоб канали не перетиналися з балками каркаса.
У більшості випадків витяжні решітки розташовуються на вході в канал на відстані 0,3-0,5 м від стелі. Для деяких приміщень норми вимагають, щоб решіток було дві: одна біля стелі й одна біля підлоги.
Вертикальні канали від поверхів робляться приставними чи ховаються всередині спарених перегородок.
4.5.3 Конструювання збірних горизонтальних каналів
Загальні для декількох поверхів горизонтальні канали варто прокладати по горищах або технічних поверхах, якщо такі є. В іншому випадку – під стелею верхнього поверху. Канали виконуються зі шлакогіпсу, при вологому повітрі – зі шлакобетону чи азбестоцементу. В окремих випадках можливе застосування металевих каналів. При прокладанні по неопалюваних приміщеннях стінки каналів повинні мати підвищений термічний опір, щоб виключити можливість конденсації вологи всередині каналу. Підвищення опору теплопередачі досягається влаштуванням подвійних стінок із повітряним прошарком або застосуванням матеріалів із гарними теплоізоляційними властивостями [9, рис.12.1б і 12.2].
У каркасних будинках при конструюванні горизонтальних каналів потрібно стежити за тим, щоб вони не перетиналися з балками каркаса. Поверхові горизонтальні канали, що прокладаються по коридорах, варто ховати під підшивною стелею.
При розв’язанні питання про конфігурацію горизонтальної мережі на кореневих ділянках (біля вентилятора) необхідно уникати коротких прямих відгалужень, тому що в них важко зменшити діючий тиск. Згідно із цими ж міркуваннями небажане встановлення витяжних решіток безпосередньо на стінках магістрального повітроводу.