7. Проблеми сучасної культури

В наш час існує проблема надмірної ідеалізації культури, апеляції до небезпеки, породженої самою культурою.

Причиною цієї небезпеки стала влада над сущим, що становить основу будь-якої культурної творчості. Останнім часом влада над сущим (природою і людиною) постійно зростає, а міра відповідальності, совісті часто не встигає за цим (і це за відсут­ністю влади над своєю владою). Тому гарантій використання влади не стало. Була лише впевненість у тому, що свобода сприятиме правиль­ному вибору, а добра воля стане складовою душі й характеру, хоча й реальна людина не готова до зростання власної влади. Дикість, яка у первісній формі була переможена, з'явилась у надрах культури, а її стихією стала влада. Тому людина знову опинилась перед хаосом.

Про належне застосування влади щодо використання природи людство заговорило лише на початку XX ст., що знайшло свій вияв у вченні про ноосферу. Вперше постало питання про перебудову біос­фери в інтересах людства, яке мало взяти на себе відповідальність за особливості протікання еволюції біосфери та інших процесів.

Це мало стати початком розв'язання серйозних проблем, які ста­вила перед людством сучасна цивілізація (втрата гуманності, душев­ності, безпосереднього зв'язку з природою та людьми; домінування опосередкованого, абстрактного, дефіцит переживання, безпосеред­нього сприйняття й живого почуття).

В зв'язку зі специфічними особливостями праці, спеціалізацією людина втрачає своє духовне начало, індивідуальність. Постійний поспіх, інтенсифікація спілкування та інше призвели до того, що люди тримаються відчужено. Обмеженість діяльності стає систематичною й універсальною, що призводить людину до безликої поведінки як чогось звичайного.

Зникає співчутливе ставлення один до одного, виникає інди­ферентність, зверхність, зарозумілість, байдужість, які стали кваліфі­куватись як норма. Люди втрачають почуття родинності, гуманізму, що розхитує основи культури. Та лише культура може врятувати лю­дину. І розпочинати потрібно кожному з себе, з виховання своєї доброчесності.

Найважливішою чеснотою у цьому може стати серйозність, ба­жання знати суть справи, особиста духовна хоробрість, здатність про­тистояти безладу, володіти самим собою, щоб стати господарем своєї влади. А ще мужність, яка необхідна для справжньої хоробрості та розвінчання лжегуманізму. Все це могла б сформувати духовна культура, яке здійснює владу над владою, знахо­дить усьому міру і серед напруженої праці та боротьби створює для людини простір, в якому вона може жити гідно і радісно.

Рекомендована література:

1.С.П. Щерба, О.А.Заглада.Філософія: підручник/ С.П.Щерба, О.А.Заглада. –[ 5-е вид.] – К.: Кондор, 2011. – 548с.

2.Черній А.М.Філософія:навч.посіб.для самостійної роботи студента /А.М.Черній. – К.:Академвидав, 2011. – 392с.

3.Основи філософських знань.Підручник./В.А.Буслинський, П.І.Скрипка.За ред. В.А.Буслинського.-Львів: “Новий світ – 2000, ” 2010.- 352с.

4.ПетрушенкоВ.Л.Філософія: Підручник. –Львів:”Магнолія 2006”, 2010. -506 с.

5.ШрамкоТ.І, ШрамкоЮ.Т. Філософія: Навчальний посібник. –Львів: Новий світ -2000,2010. -346с.

47