- •§ 2. Дискусійний характер визначення предмета соціології права
- •§ 3. Структура і функції соціології права
- •§ 1. Історичні передумови виникнення юридичної соціології. Зародження соціології права
- •§ 2. Елементи соціології права в концепціях о. Конто. Соціологія права е. Дюркгейма, м. Вебера, є. Ерліха та інших
- •§ 3. Теорія правового плюралізму л. Петражицького. П. Сорокін
- •§1. Історичні передумови виникнення юридичної соціології. Зародження соціології права
- •§ 2. Елементи соціології права в концепціях о. Конта. Соціологія права е. Дюркгейма, м. Вебера, є. Ерліха та інших
- •§ 3. Теорія правового плюралізму л. Петражицького. П. Сорокін
- •§1. Розвиток соціології права в Україні в кінці XIX cm.
- •§ 2. Соціологія права в сучасних умовах розвитку України
- •1. Розвиток соціології права в Україні в кінці XIX століття
- •§ 2. Соціологія права в сучасних умовах розвитку України
- •§ 1. Етапи соціологічного забезпечення законодавства
- •§ 2. Проблеми ефективності законодавства
- •1. Етапи соціологічного забезпечення законодавства
- •§ 2. Проблеми ефективності законодавства
- •§ 2. Механізм соціальної дії права
- •§ 3. Фактори реалізації права
- •§ 4. Механізм переконання і примусу
- •§ 2. Основні концепції соціалізації
- •3. Особливості правової соціалізації
- •§ 1. Вивчення в соціології правової свідомості
- •§ 2. Правова поведінка: особливості вивчення в соціології
- •§ 1. Вивчення в соціології правової свідомості
- •§ 2. Правова поведінка: особливості вивчення в соціології
- •§ 3. Типологія відхилень
- •§ 4. Теорії' девіантної поведінки
- •§ 5. Профілактика девіантної поведінки як рання профілактика злочинності
- •1. Концептуальні підходи до соціології злочинності
- •2. Специфіка соціологічного аналізу злочину
- •§ 1. Концептуальні підходи до соціології злочинності
- •§ 2. Специфіка соціологічного аналізу злочину
- •Тема 10
- •§ 2. Внутрішня структура юридичного конфлікту
- •§ 3. Типологія конфліктів
- •§ 4. Кримінальний конфлікт
- •§ 5. Завершення конфлікту
- •Тема 11
- •§ 2. Ефективність законодавства
- •§ 3. Соціологія громадської думки
- •Тема 12
- •§ 2. Суб'єкти правозастосувальної діяльності
- •§ 3. Умови правозастосувальної діяльності: загальні, спеціальні, індивідуальні
- •§ 4. Фактична діяльність суб'єктів правозастосування. Соціальні критерії її оцінки
- •Тема 13.
- •§ 2. Дослідження сутності зв'язків правової системи
- •§ 3. Характеристика методів вивчення суспільної думки
- •4. Організація і структура соціолого-правових досліджень
- •§ 5. Метод експерименту в соціолого-правових дослідженнях
4. Організація і структура соціолого-правових досліджень
Організація і структура соціологічних досліджень за своєю сутністю є комплексною, цілеспрямованою й науково обґрунтованою програмою дій зі своїми закономірностями та особливостями реалізації, які потрібно попередньо визначати. Незалежно від характеру та особливостей суспільної думки як соціально-психологічного явища, основні принципи організації його дослідження не відрізняються істотно від принципів емпіричних соціологічних досліджень, але й не ідентичні їм. Загальні принципові положення конкретизуються, «модифікуються» і «спеціалізуються», відображають специфіку дослідження.
Підготовка й проведення емпіричних соціологічних досліджень, у тому числі й з метою вивчення суспільної думки, реалізуються в трьох взаємозалежних етапах: перший - підготовка, пробне дослідження; другий - проведення дослідження, і третій етап - обробка отриманого матеріалу.
Кожний з цих трьох етапів має свою внутрішню структуру й особливості. Підготовка конкретного соціологічного дослідження передбачає:
- програму, в якій ставлять мету й завдання дослідження, вказують, яка інформація повинна бути забезпечена, якими мусять бути об'єкт і суб'єкт дослідження, різні організаційні питання;
- проект обробки, в якому з'ясовують спосіб і методи обробки отриманої інформації;
- організаційний план, що містить питання, пов'язані з організаційною й технічною підготовкою проведення відповідного дослідження;
- документацію для проведення дослідження й реєстрації результатів.
Таким чином, на етапі підготовки осмислюють цілісний план конкретного дослідження. Найважливішим на цьому етапі є вироблення програми. Усі ці моменти тісно взаємозалежні й обумовлюються процесом самого конкретного дослідження вже на етапі його проведення.
Експериментальна перевірка наукових гіпотез - одна з найістотніших форм впливу конкретних досліджень на розвиток теорії. Останнє обумовлено місцем і роллю гіпотез у науковому пізнанні.
Висування й перевірка гіпотез є необхідною умовою розвитку наукового знання на будь-якому етапі науки. Для теорії, що перебуває в стадії становлення, розгорнуті системи гіпотез можуть бути прообразом її майбутніх концептуальних схем. Для зрілих теорій гіпотетичні побудови - засіб асиміляції нових фактів, перегляд їх застарілих положень.
Гіпотези - це науково обґрунтовані припущення про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків цих об'єктів, про механізм їхнього функціонування й розвитку. Гіпотези в конкретних дослідженнях права висувають на етапі розробки програми як спосіб розв'язання наукової проблеми. Відповідно вони виступають фактором, що конституює увесь процес дослідження.
У той же час висування гіпотез - це й своєрідний підсумок теоретичної діяльності дослідника під час розробки програми. Справді, гіпотези безпосередньо пов'язані з постановкою проблеми, оскільки ступінь її змістовності багато в чому визначає й наукову плодотворність гіпотез. Вимоги емпіричної перевірки гіпотези пов'язують її з таким етапом, як інтерпретація понять, оскільки лише строгість операційних визначень забезпечує можливість зіставлення виведених із гіпотез наслідків з досягнутими даними. І, нарешті, системний аналіз предмета дозволяє окреслити коло змінних і основних зв'язків між ними, стосовно яких висувають деталізовані гіпотези.
Зв'язок гіпотези з концепцією дослідження пояснює роль теоретичного аналізу в її обґрунтуванні. Однак гіпотеза, на відміну від теоретичного висновку, не випливає з логічною необхідністю з теоретичного знання. Гіпотеза й теоретичний висновок відрізняються за істинністю вихідних посилок. У гіпотезах правильність вихідних посилок проблематична доти, поки її не буде перевірено досвідом. Принцип емпіричної перевірки гіпотези вимагає дотримання правил логічного висновку наслідків із гіпотез.
Логічною схемою підтвердження гіпотези є редукція. При її порівнянні з дедуктивною схемою виявляють відмінну рису висновку про істинність гіпотези - він не носить бажаного характеру. Справді, дедукцію здійснюють за такою схемою: «Якщо щире висловлення А., то щире висловлення В; А. істинне, отже В. істинне». Істинність випливає з необхідністю з умовного висловлення й істинності А. Редукційна схема інша: «Якщо істинно А., істинно В., В. істинне, імовірне, А. істинне». Тут висновок роблять щодо істинності А. (у нашому випадку - гіпотези) з умовного висловлення про істинність В. Вона носить імовірний характер.
Імовірні висновки мають різні градації. Тому ступінь обґрунтованості висновку за редукційною схемою потрібно оцінювати з урахуванням кожного конкретного випадку. Найбільша імовірність істинності виникає тоді, коли виявляють раніше невідомі, але передбачені гіпотезою факти.
Найкращим способом перевірки наукових гіпотез є експеримент. Пізнавальну силу експерименту обумовлено тим, що він, як діяльність, виступає видом людської практики (наукової), що в цілому є критерієм істини.