3. Роль піі в економіці України
Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в будь-якій економіці і українська не є винятком. Важливо, що вони не лише дозволяють певною мірою компенсувати дефіцит національних коштів, але й є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною «перепусткою» на світові ринки товарів, капіталів та технологій.
Україна також намагається залучати прямі іноземні інвестиції, застосовуючи всі зазначені вище заходи. Однак реальні зрушення в припливі інвестиційного капіталу з-за кордону доводиться констатувати лише починаючи з 2005 року.
З таблиці видно, що до 2005 року Україна змогла залучити прямих іноземних інвестицій лише на суму близько 9 млрд дол. США, тоді як у наступні п'ять років — майже 31 млрд дол. США.
|
1996 |
1999 |
2002 |
2005 |
2008 |
2010 |
В Україну |
896,9 |
2810,7 |
4555,3 |
9047,0 |
29542,7 |
40026,8 |
З України |
84,1 |
97,5 |
155,7 |
198,6 |
6196,6 |
6223,3 |
Найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій забезпечили суб'єкти інвестиційної діяльності з Кіпру (22,8 %), Німеччини (16,6 %), Нідерландів (9,6 %), Російської Федерації (6,7 %), Австрії (6,4 %), Велика Британія (5,6 %), Франція (4,2 %), Віргінські острови, Британські (3,3 %), Швеція (3,2 %), США (3,1 %), інші країни (18,5 %).
Не повинні дивувати обсяги інвестицій із так званих офшорних зон (зокрема Кіпру, Віргінських та Британських островів). Насправді, це є вітчизняний капітал, який спочатку перемістився в офшорні зони, а пізніше повернувся в Україну. Офшорні зони дають змогу компаніям знизити рівень оподаткування прибутку, а головне — захистити свій капітал, перетворивши його з внутрішнього в іноземний інвестиційний ресурс. Така ситуація характерна для всіх країн, які пройшли період «сірого» нагромадження капіталу, демонструють перманентну політичну нестабільність та мають слабкий інститут приватної власності.
Найбільші обсяги іноземних інвестицій вкладаються в ті сфери економіки, які гарантують швидке обертання капіталу (станом на 01.01.2009р.).
Всього |
35723,4 |
100,0 |
Сільське та лісове господарство, мисливство |
803,2 |
2,2 |
Промисловість |
8056,5 |
22,6 |
харчова промисловість |
1655,5 |
4,6 |
хімічна та нафтохімічна промисловість |
952,8 |
2,7 |
металургійне виробництво |
1353,7 |
3,8 |
машинобудування |
1090,4 |
3,1 |
інші галузі промисловості |
3004,1 |
8,4 |
Будівництво |
2052,9 |
5,7 |
Торгівля; післяпродажне обслуговування і ремонт |
3718,4 |
10,4 |
Діяльність готелів та ресторанів |
412,9 |
1,2 |
Діяльність транспорту та зв'язку |
1281,0 |
3,6 |
Фінансова діяльність |
7154,8 |
20,0 |
Операції з нерухомим майном, оренда, інші послуги |
3570,7 |
10,0 |
Нерозподілені за видами ек. діяльності обсяги інвест. |
8673,0 |
24,3 |
Вкладаючи інвестиції в Україну, іноземні компанії та банки переслідують різні цілі, серед яких можна виокремити такі:
одержання високої норми прибутку при створенні виробництв по випуску продукції, дефіцитної в Україні, чи ціни на яку в Україні значно вищі від світових;
використання факторів виробництва, ціна яких в Україні нижча від світової: порівняно дешева (але кваліфікована) робоча сила, низька ціна на деякі види сировини;
використання порівняно багатих родовищ корисних копалин та інших природних ресурсів, розроблення яких в Україні дешевше, ніж в інших країнах;
залучення українських підприємств у технологічні ланцюжки іноземних компаній, що звичайно досягається придбанням українських постачальників сировинних ресурсів і напівфабрикатів;
придбання потенційно ефективних українських підприємств (звичайно експортоорієнтованих) за низькою ціною з метою одержання високого прибутку після обмежених інвестицій у створення системи збуту, проведення маркетингу і реструктуризації номенклатури виробленої продукції;
просування на український ринок своєї продукції: створення торговельно-збутової мережі, складальних виробництв, сервісних підприємств, упровадження своїх стандартів на українському ринку, до інвестицій такого типу підштовхують і високі митні збори;
використання морально застарілого чи екологічно шкідливого устаткування, яке неможливо ефективно використовувати в розвинутих країнах. Випуск застарілої продукції, технологія виробництва якої добре відпрацьована;
інвестування коштів українського походження під виглядом іноземних, щоб мати більше можливостей для захисту капіталу від дії влади.
Перші іноземні компанії, що почали цілеспрямоване впровадження в український ринок, — це найбільші ТНК, що роблять недорогу продукцію масового попиту. Як приклади можна навести McDonald's, Coca-Cola та ін. Після масових постачань товарів такі компанії звичайно приступають до їх виробництва всередині країни. Це диктується високим митом і необхідністю розміщувати виробництво ближче до споживачів.
Як і раніше, такі ключові галузі, як металургія та хімічна, не привабливі для іноземного інвестора.
Іноземні інвестиції вкладено в 9442 підприємства. Значний потік інвестицій іде в найрозвинутіші регіони України (Київ (31 %), Київську (7 %), Донецьку (7 %), Одеську (5 %), Дніпропетровську (9 %), Харківська (4 %), Львівська (5 %), Запорізька (7%), АР Крим (4 %), інші (21 %) області.
Привертає увагу значна регіональна нерівномірність вкладених інвестицій.
Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, пов'язаними з реалізацією інвестицією проектів, вважають:
• неефективне й нестабільне законодавство;
• ігнорування вимог законодавства взагалі (українськими учасниками проектів);
• високий рівень корупції.
На підставі досліджень всесвітнього банку зроблено висновок, що прозорість і передбачуваність законодавства, необхідні для ефективної ринкової економіки, в Україні відсутні. До того ж, крім частих змін законодавства, нові закони нерідко мають зворотну силу, що загрожує інвестору необмеженим ризиком. Серйозною перешкодою, що стримує розвиток іноземного інвестування в Україні, залишаються українські норми і форми надання фінансової звітності, що значно відрізняються від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Проблеми, з якими найчастіше зустрічаються інвестори:
■ бюрократія і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання непослідовний і незрозумілий для інвестора;
■ податкова політика;
питання митної політики: боротьба з контрабандою та знищення конфіскованих контрабандних товарів (особливо це стосується тютюнової галузі), мито і тарифи на імпорт: часта зміна імпортних тарифів;
страховий ринок: неуніфікованість українського законодавства з західним;
ринок праці: нестача професіоналів, особливо в державному секторі, і труднощі в прийнятті на роботу іноземців;
■ виконання законів: корумпованість судової системи;
виконання рішень іноземних арбітражів: арбітражне рішення в країнах, які мають угоду про арбітраж з Україною, не є обов'язковим до виконання в Україні;
візова політика: труднощі з отриманням разової візи для короткочасного перебування в Україні в пункті перетину кордону.
Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України. Іноземні інвестиції найактивніше і стабільно йдуть не туди, де вже інтенсивно здійснюються капіталовкладення, забезпечуючи динамічне зростання економіки і швидке вдосконалення економічної структури. Тобто іноземні інвестиції притягуються внутрішніми інвестиціями і перспективами одержання прибутків. Найактуальнішим завданням є створення сприятливих умов для функціонування національних інвесторів, початок діяльності яких слугуватиме важливим індикатором для іноземних інвесторів.
Щоб активніше залучати ПІІ в Україну, уряд запровадив ряд законів та постанов, проте вони не завжди відзначалися належною глибиною та послідовністю.
У 1992 р. прийнято Закон України «Про іноземні інвестиції»; в 1993 р. його було призупинено декретом «Про режим іноземного інвестування». У березні 1996 р. прийнято Закон України «Про режим іноземного інвестування», яким забезпечувалися умови діяльності іноземних інвесторів на міжнародному рівні, але в ньому не конкретизовані пріоритетні об'єкти чи галузі, що підпадають під регулювання, через що ускладнюється процес надання пільг під час залучення іноземного капіталу, не врегульовуються портфельні інвестиції.
З часу проголошення незалежності України законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десятка разів.
Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:
гармонізація національного законодавства з європейським та світовим законодавством;
усунення неоднозначності трактування нормативно-правових актів щодо інвестиційної діяльності;
забезпечення подальшого реформування податкової системи;
усунення бюрократизму й корупції в справах інвестування;
пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;
створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;
укладання міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;
участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України;
поліпшення інвестиційного клімату в країні;
стимулювання іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.
За допомогою іноземних інвестицій можна досягти значних успіхів у модернізації і динаміці розвитку окремих виробництв, навіть цілих галузей, а також розвитку експортного потенціалу. Спираючись тільки на іноземні інвестиції, неможливо досягти стабільності і якісного зростання економіки в цілому. Для успішного залучення іноземних інвестицій надавати пільги іноземним інвесторам необхідно. Проте набагато більше значення має сприйняття іноземними інвесторами країни як стабільної та передбачуваної, а її економіки — як такої, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, що розширюється, а також економічну структуру, яка постійно модернізується. Жодна з країн не зазнавала успіху, якщо підпорядковувала свою економічну політику лише залученню іноземних інвестицій за будь-яку ціну.
Результати досліджень, а також експертні оцінки свідчать, що іноземні інвестиції суттєво не впливають на стан національної економіки України та відчутно не сприяють розв'язанню завдань, визначених як пріоритетні: реструктуризації економіки, технологічному оновленню виробництва і подоланню залежності від імпорту. Тому для кардинального поліпшення структури інвестування в Україні необхідно поліпшити економічне становище країни та сформувати місткий динамічний і платіжно спроможний внутрішній ринок.
Україна — не тільки отримувач іноземних інвестицій, а й інвестор у зарубіжні країни. Проте експорт Україною інвестицій набагато менший, ніж імпорт.
Прямі інвестиції з України в економіку країн світу (наростаючим підсумком з початку інвестування)
Країна |
Обсяг прямих інвестицій на 01.01.2007 (млн. дол. США) |
% до підсумку |
Усього |
221,5 |
100,0 |
У тому числі |
|
|
Російська Федерація |
93,2 |
42,1 |
Польща |
24,2 |
10,9 |
Панама |
18,9 |
8,6 |
В’єтнам |
15,9 |
7,2 |
Сполучене Королівство |
13,9 |
6,3 |
Іспанія |
13,8 |
6,2 |
США |
5,7 |
2,6 |
Гонконг |
5,4 |
2,4 |
Кіпр |
4,4 |
2,0 |
Швейцарія |
4,3 |
1,9 |
Латвія |
3,5 |
1,6 |
Грузія |
2,9 |
1,3 |
Інші країни |
15,4 |
6,9 |
Інвестування здійснювалось переважно в таких формах:
■ операції з нерухомістю (Російська Федерація — 63 %);
оптова торгівля і посередництво (Польща — 93 %, Австрія — 50 %);
транспорт і зв'язок (Панама, В'єтнам, Іспанія, Гонконг — по 100 %);
фінансова діяльність (Велика Британія — 100%, США — 87 %, Австрія — 37 %).
Найбільші обсяги інвестицій зафіксовані з Харківської (27,2%), Одеської (16,5 %), Дніпропетровської (10,0 %) областей, міст Києва (20,0 %) та Севастополя (8,7 %).