Спільна власність на землю

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи, а на земельні ділянки територіальних громад - районні та обласні ради, що посвідчується державним актом на право власності на землю.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Спільна сумісна власність на земельну ділянку. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебувають земельні

ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку.

Тема 4	Поняття і призначення землеустрою
	Поняття землеустрою. Призначення землеустрою. Принципи землеустрою. Суб'єкти та об'єкти землеустрою. Система землеустрою.

Поняття землеустрою

Будь-який об'єкт (промисловості, транспорту, зв'язку) потребує земельної площі. Для сільського господарства - земля є основним засобом виробництва, а тому як об'єкт господарського використання земля потребує певної орга­ні­зації, тобто створення таких умов, які б забезпечили її най­більше раціональне і ефективне використання. Ці пи­тан­ня і вирішує землевпорядкування.

Землевпорядкування - це система державних захо­дів по реалізації земельного законодавства, спрямованого на організацію повного і раціонального використання зем­лі, а також засобів виробництва нерозривно зв'язаних із землею з метою ефективного суспільного виробництва.

Ці функції реалізуються шляхом розробки землевпо­ряд­них проектів.

Проектування - це серцевина землевпорядкування.

Землевпорядкування виникло досить давно як практич­на діяльність. В процесі розвитку суспільства, вдоскона­лен­ня продуктивності сил змінювались завдання і зміст землевпорядкування.

Перші землевпорядні дії відносять до появи людських поселень.

З виникненням приватної власності на землю з'яви­лась необхідність виконання певних землевпорядних дій:

1. Визначення меж ділянок в натурі і закріплення їх знаками.

2. Закріплення землі в правових документах.

3. Складання планів.

4. Визначення площі.

5. Визначення суміжних власників землі.

6. Визначення кількісного, якісного складу угідь та їх вартості.

Землевпорядне проектування в той час являло собою сукупність математичних та геодезичних прийомів для виконання вище перерахованих дій. Завдання економіч­но­го характеру при цьому не вирішувались або вирішу­ва­лось в незначній мірі.

В подальшому, з розвитком науково-технічного про­гре­су, перед землевпорядкуванням постали нові задачі з чіткої організації виробництва в кожному господарстві, включаючи і просторову організацію території. Прикла­дом може бути розвиток землевпорядкування в бувшому СРСР.

В перші роки існування СРСР землевпорядкування займалося просторовим формуванням колективних господарств, а пізніше на перше місце стали висувати еко­но­міч­ні і соціальні завдання (розміщення господар­сь­ких центрів, встановлення раціональної структури угідь), оскільки необхідно було шукати нові форми орга­ні­зації території для забезпечення раціонального ви­ко­ри­стання землі на великих масивах колективних господарств, колективного використання техніки та тру­до­вих ресурсів.

Землеустрій - сукупність соціально-економічних та еко­ло­гічних заходів, спрямованих на регулювання зе­мель­них відносин та раціональну організацію території адмі­ністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарю­вання, що здійснюються під впливом суспіль­но-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.